Війна в Ірані: як спільна операція США та Ізраїлю 28 лютого 2026 року запустила ланцюг подій, що перекроїв Близький Схід, заблокував світову нафтову артерію та відлунює навіть у переговорах щодо України.
Конфлікт розпочався з раптових масованих авіаційних, ракетних і дронових ударів по іранській території, які знищили резиденцію верховного лідера Алі Хаменеї та завдали потужного удару по системі ППО, ракетних об’єктах і ядерній інфраструктурі. У відповідь Іран розгорнув одну з наймасштабніших ракетно-дронових кампаній в історії, атакувавши цілі в Ізраїлі, американські бази в Перській затоці та заблокувавши Ормузьку протоку — вузьке горло, через яке проходить близько 20 % світової морської торгівлі нафтою. За лічені дні регіональна напруга переросла у повномасштабну кризу з участю проксі-сил «Осі опору», відновленням бойових дій у Лівані та економічними шоками по всьому світу.
Станом на червень 2026 року основні бойові дії перейшли у фазу тендітного перемир’я, укладеного 8 квітня за посередництва Пакистану, але з регулярними порушеннями та новими обмінами ударами на початку червня. Режим у Тегерані вистояв, хоча й зі значними втратами в керівництві; новий верховний лідер Моджтаба Хаменеї (син загиблого Алі Хаменеї) очолив країну в перші тижні березня. Глобальна економіка відчула різке зростання цін на нафту, перебої з добривами та авіаційним пальним, а для України війна стала додатковим фактором затримки мирних переговорів і потенційного дефіциту ракет для систем ППО.
Початок операції «Епічна лють»
28 лютого 2026 року американські та ізраїльські сили розпочали скоординовану кампанію під кодовими назвами Operation Epic Fury та Operation Roaring Lion. За лічені години були уражені десятки цілей у Тегерані, Ісфахані, Кумі, Натанзі та інших ключових точках. Один з перших ударів ліквідував верховного лідера Алі Хаменеї — людину, яка керувала Іраном з 1989 року. Одночасно були виведені з ладу значні частини іранської системи протиповітряної оборони та ракетних комплексів.
Іранська відповідь не забарилася. Корпус вартових ісламської революції (КВІР) оголосив про початок операції «Справжня обіцянка IV». Сотні балістичних ракет і тисячі дронів полетіли в бік Ізраїлю, американських баз у Бахрейні, Катарі, Кувейті та Об’єднаних Арабських Еміратах. Деякі удари досягли цілей, інші були перехоплені, але сам факт масованої атаки продемонстрував здатність Тегерана завдавати болючих ударів навіть під тиском.
У перші дні також пролунали повідомлення про загибель цивільних — зокрема, внаслідок удару по школі в районі Мінаб, де, за різними оцінками, загинуло близько 180 людей, переважно дітей. Такі інциденти підкреслили, наскільки швидко сучасна війна з високоточною зброєю все одно зачіпає мирне населення.
Хронологія ключових етапів
Події розвивалися стрімко й охопили весь регіон.
- 28 лютого – 2 березня: Початкові удари по Ірану та іранська відповідь. Блокада Ормузької протоки. Загибель ключових іранських воєначальників.
- 3–10 березня: Розширення конфлікту. Ізраїль активізує дії в Лівані проти Хезболли. Іран атакує об’єкти в країнах Перської затоки. Ціни на нафту перевищують 100 доларів за барель.
- 11–31 березня: Масовані удари по ядерних об’єктах (Натанз, Бушер), газових родовищах (Південний Парс). Залучення хуситів. Спроби переговорів провалюються.
- 1–7 квітня: Удари по цивільній інфраструктурі та військових об’єктах. Досягнення домовленості про двотижневе перемир’я 8 квітня.
- Квітень – травень: «Подвійна блокада» — США блокують іранські порти, Іран контролює прохід через протоку. Операція США з супроводу суден. Періодичні порушення.
- Червень 2026: Новий спалах напруги 7–8 червня. Ізраїль завдає ударів по передмістях Бейрута, Іран відповідає балістичними ракетами по Ізраїлю (вперше з квітня). Ізраїль проводить контрудари по іранській території. Інциденти в районі Ормузької протоки, включаючи заяви про збиття американського вертольота. Обидві сторони оголошують про паузу в ударах, але напруга зберігається.
Кожен етап супроводжувався новими жертвами та руйнуваннями, а також активізацією дипломатичних зусиль за участю Пакистану, Катара та інших посередників.
Зміни в іранському керівництві
Смерть Алі Хаменеї стала шоком для системи, яку він будував десятиліттями. Вже 8 березня Рада експертів обрала новим верховним лідером його сина Моджтабу Хаменеї — людину, яка раніше не займала високих державних посад, але вважалася впливовою фігурою в консервативних колах. Перехід влади відбувся швидко, хоча деякі джерела пізніше повідомляли про проблеми зі здоров’ям нового лідера. Режим не впав, як сподівалися ініціатори операції, а навпаки — в окремих оцінках став більш радикальним у зовнішній політиці.
Роль проксі та регіональне розширення
Іран традиційно покладався на «Вісь опору» — мережу союзних груп. Хезболла в Лівані відновила активні бойові дії проти Ізраїлю, що призвело до нової хвилі переміщень (понад 1,2 мільйона людей у Лівані). Хусити в Ємені долучилися до ударів по ізраїльських цілях. Сили народної мобілізації в Іраку атакували американські об’єкти. Це перетворило локальний конфлікт на багатосторонню регіональну війну, де прямі удари перемежовувалися з діями через посередників.
Ізраїль, зі свого боку, активізував операції в Лівані, а США зосередилися на нейтралізації іранських ракетних і ядерних можливостей. Така динаміка зробила перемир’я особливо крихким — будь-який інцидент у Лівані чи протоці миттєво відлунював у всьому регіоні.
Економічні та енергетичні наслідки
Ормузька протока стала головним полем економічної битви. Іран намагався обмежити прохід суден, що перевозять нафту та скраплений газ. США у відповідь запровадили блокаду іранських портів. Результат — різке зростання цін на нафту (в окремі періоди до 130+ доларів за барель), перебої з постачанням добрив (Іран і сусідні країни — великі експортери сірки та сечовини) та проблеми в авіації.
Світова економіка відчула відлуння: подорожчання пального, зростання вартості логістики, тиск на бюджети країн, що імпортують енергоносії. Росія, за оцінками аналітиків, отримала додаткові доходи від вищих цін на газ та нафту, а також політичну вигоду від переключення уваги США на Близький Схід.
Жертви та руйнування
Оцінки загиблих різняться залежно від джерела, але загальна картина трагічна. В Ірані йдеться про кілька тисяч загиблих (військових і цивільних), сотні пошкоджених об’єктів, включаючи школи, лікарні та культурні пам’ятки. У Лівані — понад 3600 загиблих і більше мільйона внутрішньо переміщених осіб. Ізраїль та країни Перської затоки також зазнали втрат, хоча й менших за масштабом. Сполучені Штати повідомляли про загибель військових та пошкодження баз і техніки.
Особливо болісними стали удари по цивільних об’єктах — вони підкреслили, що навіть у війні високих технологій мирне населення залишається найбільш вразливою стороною.
Перемир’я та ситуація на червень 2026 року
Домовленість від 8 квітня передбачала двотижневе припинення вогню та поступове відновлення судноплавства через протоку. Перемир’я продовжили на невизначений термін, однак воно неодноразово порушувалося. У травні–червні тривали обмежені удари та інциденти в районі протоки. Найбільш помітний спалах стався 7–8 червня: після ізраїльських ударів по передмістях Бейрута Іран завдав ракетних ударів по Ізраїлю, а ізраїльська сторона відповіла ударами по іранській території. Обидві сторони згодом оголосили про припинення активних дій, але взаємні погрози та військова присутність у регіоні зберігаються.
Переговори про довгострокове врегулювання тривають, однак ключові розбіжності — статус Лівану, контроль над протокою та ядерна програма Ірану — залишаються невирішеними.
Вплив на Україну та глобальну безпеку
Для України війна в Ірані стала додатковим фактором невизначеності. Переговори у форматі Україна–США–Росія були відкладені через переорієнтацію американської уваги. Високе споживання ракет ППО на Близькому Сході загрожує дефіцитом для інших театрів. Водночас українські розробки в галузі протидії дронам привернули увагу союзників.
Глобально конфлікт продемонстрував, наскільки вразливими є сучасні ланцюги постачання енергії та наскільки швидко локальна ескалація може перерости у кризу світового масштабу. Він також показав межі військового тиску: навіть після серйозних втрат іранський режим зберіг контроль над країною та здатність до асиметричної відповіді.
Ситуація залишається динамічною. Кожен новий інцидент у Лівані, протоці чи на ірансько-ізраїльському напрямку може знову підняти рівень напруги. Для спостерігачів у всьому світі, включно з Україною, війна в Ірані 2026 року стала нагадуванням про те, як швидко геополітичні доміно можуть вишикуватися в ланцюг, що зачіпає найвіддаленіші куточки планети.
