Артем Юрійович Семеніхін — чинний міський голова Конотопа Сумської області. Він очолює місто з листопада 2015 року (з перервами через політичні конфлікти) і продовжує виконувати повноваження у 2026 році. Народився 9 квітня 1982 року в самому Конотопі, учасник АТО, колишній доброволець 92-ї механізованої бригади.
Саме він у березні 2022 року відхилив російський ультиматум про здачу міста і разом із жителями заявив про готовність боротися. Сьогодні Семеніхін щодня координує відновлення інфраструктури після ударів дронами, підтримує ЗСУ і тримає комунікацію з громадою через відкриті звернення.
Його стиль — прямий, без дипломатичних обгорток. Він поєднує досвід фронтовика, господарника і політика, який пройшов через судові баталії, фізичні напади і війну на власній землі.
Ранні роки, освіта і шлях до політики
Артем Семеніхін виріс у родині вчителів у Конотопі. Після школи вступив до Конотопського індустріально-педагогічного технікуму, який закінчив у 2003 році за спеціальністю технік-механік. Паралельно з навчанням у 2000–2001 роках пройшов строкову службу в Збройних силах України. Пізніше здобув вищу освіту в Київському національному торговельно-економічному університеті: у 2008 році — диплом, у 2009 — ступінь магістра фінансового аналітика.
Після університету керував приватним підприємством «Космо» в Києві до 2012 року. Цей досвід бізнесу пізніше став у пригоді, коли довелося налагоджувати роботу комунальних підприємств у місті. У 2012 році балотувався до Верховної Ради від ВО «Свобода» по одному з округів Сумщини, але не пройшов. У 2014-му знову пробував сили на парламентських виборах — теж без успіху.
Справжній поворот стався з початком війни на Донбасі. У 2014 році під час першої хвилі мобілізації Семеніхін добровільно пішов до війська. Служив командиром взводу у 92-й окремій механізованій бригаді. Брав участь в обороні міста Щастя, за що отримав недержавну медаль «За оборону Щастя». У 2015 році вже як офіцер-психолог батальйону продовжував службу. Саме цей досвід сформував його жорстку, безкомпромісну позицію щодо російської загрози.
За моїм досвідом спілкування з місцевими активістами, саме фронтова біографія дала Семеніхіну кредит довіри серед частини виборців, які втомилися від старих еліт. Він не був «варягом» — він був своїм, який повернувся з війни і вирішив змінити місто зсередини.
У кабінеті мера замість портрета тодішнього президента Порошенка з’явився портрет Степана Бандери. Цей крок у 2015 році викликав хвилю дискусій, але для Семеніхіна став символом розриву з радянським і постсоветським минулим міста.
Перша каденція: декомунізація, конфлікти і судові перемоги
У листопаді 2015 року Артем Семеніхін переміг на виборах міського голови Конотопа від ВО «Свобода». Він одразу взявся за декомунізацію: демонтували радянські пам’ятники, перейменували 72 вулиці, частину назв присвятили загиблим в АТО. У грудні 2016 року втрутився в конфлікт із перевізниками, які хотіли подвоїти вартість проїзду. Мер залучив комунальний транспорт, і перевізники змушені були відступити.
Однак стосунки з депутатським корпусом швидко зіпсувалися. У серпні 2018 року рада висловила йому недовіру і усунула з посади. Семеніхін оскаржив рішення в суді. У липні 2019 року Сумський окружний адміністративний суд визнав звільнення протиправним і поновив його. Того ж року, балотуючись до парламенту, він зазнав жорстокого нападу невідомих. Обличчя було сильно пошкоджене, але політик вижив і продовжив боротьбу.
Повноваження першої каденції формально закінчилися у грудні 2020 року. Він став депутатом міської ради. На повторних виборах 2021 року знову переміг і повернув собі крісло мера. Ця історія показала, що політична боротьба в Конотопі ніколи не була «м’якою». Кожна спроба відсторонити Семеніхіна закінчувалася тим, що він повертався сильнішим.
У нашій практиці спостереження за місцевою політикою Сумщини саме такі довгі конфлікти часто формують стійких лідерів. Семеніхін не пішов на компроміси з тими, кого вважав носіями старих порядків. Це коштувало йому нервів, здоров’я і кількох років нестабільності, але зберегло політичне обличчя.
Березень 2022: ультиматум і відмова здатися
2 березня 2022 року російські війська, які вже зайшли в околиці Конотопа, висунули ультиматум: здати місто під повний контроль або артилерія рознесе його. Семеніхін зібрав людей на площі і прямо сказав: «Вони нам поставили умову. Якщо ми починаємо опір — вони розносять місто артилерією». Потім запитав громаду: «Хто за те, щоб воювати?» Відповідь була однозначною.
Він сам заявив, що «за те, щоб воювати». Пізніше в інтерв’ю розповідав, як відповів російським парламентерам: «Ідіть нах*й! Ви — окупанти». Переговори зірвалися. Місто не здалося. Російська техніка частково застрягла в чорноземі, а місцеві готували коктейлі Молотова і зброю. Конотоп став одним із символів раннього опору на Сумщині.
Цей епізод досі залишається ключовим у сприйнятті Семеніхіна. Він не ховався за спинами військових і не перекладав відповідальність. Він вийшов до людей і розділив із ними рішення. У 2026 році, коли місто регулярно піддається ударам дронів, цей момент згадують як точку, з якої почалася нова історія Конотопа — історія міста, яке не здалося.
- 9 квітня 1982 — народження в Конотопі
- 2014 — добровільна служба в 92-й бригаді, оборона Щастя
- листопад 2015 — обрання міським головою
- серпень 2018 — усунення з посади, 2019 — поновлення судом
- січень 2021 — повторне обрання
- 2 березня 2022 — відхилення російського ультиматуму
- 2022–2026 — керівництво містом під постійними обстрілами
Управління містом під час повномасштабної війни
З 2022 року робота мера Конотопа кардинально змінилася. Замість звичайних питань благоустрою довелося займатися відновленням після ударів, забезпеченням водою і світлом, підтримкою військових і допомогою постраждалим. У 2026 році російські дрони регулярно атакують житловий сектор, школи, лікарні, котельні та транспортну інфраструктуру.
Семеніхін щоразу особисто повідомляє про наслідки через Telegram і Facebook. У червні 2026 після удару по багатоповерхівці під завалами знайшли тіло літньої жінки, троє людей потрапили до реанімації. У липні пошкодили школу, лікарню і котельні, поранили 70-річного чоловіка. У серпні знову були удари, після яких частина міста залишалася без світла.
Міська влада організовує оперативне відновлення електро- і водопостачання, залучає партнерів, передає кошти на дрони для бригад. У 2025 році громада виділила 1,7 млн грн на дрони для 58-ї бригади. Семеніхін регулярно зустрічається з бізнесом, шукає гранти, налагоджує партнерства з європейськими містами. Одне з останніх — із польським Старгардом.
Практичний нюанс, який часто залишається за кадром: мер змушений працювати в режимі постійної готовності. Будь-якої ночі може прилетіти. Будь-якого ранку треба координувати рятувальників, медиків і комунальників. При цьому не можна втрачати зв’язок із звичайними міськими справами — школами, парками, громадським транспортом.
Господарська діяльність і відновлення
Навіть під обстрілами Конотоп намагається розвиватися. Одним із пріоритетів стала система управління відходами. Місто приєдналося до Угоди мерів, працює над зменшенням викидів CO₂ і будує сучасний полігон. За словами Семеніхіна, цей проєкт має створити понад сто робочих місць і стати відповіддю потенційним інвесторам на питання про екологічну інфраструктуру.
Комунальники регулярно отримують техніку від міжнародних партнерів. У місті з’являються нові трамваї, адаптовані з чеських подарунків. Відновлюють парки, дитячі майданчики (часто за позабюджетні кошти). У 2025–2026 роках вдалося частково стабілізувати цілодобове водопостачання після будівництва нової лінії до насосної станції.
Типова помилка, якої уникає місцева влада, — чекати «після перемоги». Семеніхін наголошує: інфраструктуру треба тримати живою вже зараз. Інакше після закінчення бойових дій доведеться починати з нуля. Тому кожен відремонтований трамвай, кожна відновлена котельня — це інвестиція в майбутнє.
• Понад 10 років на посаді мера (з перервами)
• 72 вулиці перейменовано в рамках декомунізації
• 1,7 млн грн передано з бюджету громади на дрони у 2025 році
• Десятки ударів по місту у 2025–2026 роках, про які публічно повідомляв мер
Стиль керівництва і ставлення громади
Семеніхін не належить до політиків, які говорять канцеляритом. Його повідомлення в соцмережах — короткі, емоційні, іноді з нецензурною лексикою на адресу ворога. Він відкрито критикує тих, кого вважає недостатньо активними, і так само відкрито дякує комунальникам, які працюють уночі після обстрілів.
У 2024 році виник скандал через дзвінок до ТЦК після коментаря жінки в парку. Мер пояснив, що діяв «виключно з цікавості». Інцидент викликав хвилю обговорень, але не зламав його підтримку серед основної частини громади. Люди бачать, що він не зникає після ударів і не перекладає відповідальність.
У 2026 році Семеніхін продовжує особисто вручати відзнаки почесним громадянам, зустрічатися з родинами опікунів, вітати бізнес, який допомагає місту. Це створює відчуття, що влада не відірвана від життя. За моїм досвідом, саме така присутність мера в повсякденних подіях утримує соціальну тканину міста, яке щодня під загрозою.
Міф: Мер Конотопа — радикал, який лише займається ідеологією.
Реальність: Основна частина робочого дня у 2026 році — відновлення світла, води, котелень і координація з рятувальниками після чергових ударів.
Виклики 2026 року і погляд уперед
Станом на серпень 2026 року Конотоп залишається в зоні постійної загрози. Дрони летять майже щотижня. Електропостачання і газ часто перериваються. Школи і лікарні потребують захисту. При цьому місто продовжує функціонувати: діти ходять на навчання, працює громадський транспорт, бізнес шукає можливості.
Семеніхін робить ставку на партнерства і гранти. Він відкрито каже інвесторам і донорам: ми готові до сучасних рішень уже зараз, а не «після». Проєкт із відходами, енергоефективність, підтримка військових — усе це частини однієї стратегії виживання і розвитку одночасно.
Найбільший підводний камінь — втома. І влади, і громади. Коли удари стають буденністю, важко зберігати мотивацію. Саме тому мер постійно наголошує на єдності і конкретних діях. Не на гаслах, а на переданих дронах, відремонтованих мережах і врятованих людях.
Артем Семеніхін — один із тих місцевих лідерів, які не зламалися під тиском війни і внутрішніх конфліктів. Його сильна сторона — готовність брати відповідальність на себе в найважчі моменти. Слабка — схильність до конфліктів, які іноді відволікають від господарських питань. У 2026 році саме його присутність допомагає Конотопу залишатися організованим містом, а не територією хаосу.
Конотоп під керівництвом Артема Семеніхіна у 2026 році — це приклад того, як невелике прифронтове місто може зберігати керованість, гідність і здатність до розвитку навіть тоді, коли небо над ним майже щоночі небезпечне. Мер, який колись добровільно пішов на фронт, сьогодні тримає інший фронт — цивільний. І поки що тримає.
