З 16 січня 2026 року в Україні офіційно запрацював механізм множинного громадянства. Новий закон № 4502-IX чітко визначив, у яких саме ситуаціях людина може одночасно бути громадянином України та іншої держави без ризику автоматичної втрати українського паспорта. Це не повна свобода для всіх і не заборона, а продумана система, що враховує національну безпеку, партнерські відносини та реальні життєві обставини тисяч сімей і фахівців.
Для українців за кордоном, сімей з мішаними шлюбами, іноземних захисників України та тих, хто має коріння в кількох країнах, ці зміни зняли багаторічну невизначеність. У внутрішніх правовідносинах з Україною людина все одно розглядається виключно як громадянин України, але сам факт наявності другого паспорта більше не створює юридичних пасток у дозволених випадках. Водночас з державами-агресорами правила залишилися жорсткими.
Історично принцип єдиного громадянства в Конституції України ніколи не означав тотальної заборони на паспорти інших держав. Він лише виключав можливість регіональних громадянств. Старий закон «Про громадянство України» прямо зазначав: якщо громадянин України набуває іноземне громадянство, у правових відносинах з Україною він визнається лише українцем. На практиці це створювало сіру зону — багато хто роками жив з двома паспортами, але при зміні роботи, оформленні спадщини чи участі в виборах виникали ризики та питання від державних органів.
Новий закон, ухвалений Верховною Радою 18 червня 2025 року та чинний з 16 січня 2026-го, ввів поняття «множинне громадянство (підданство)» і чітко окреслив випадки, коли воно визнається. Кабінет Міністрів отримав право формувати перелік держав-партнерів, з якими можливе взаємне спрощене набуття громадянства. Перелік уже розширювався кілька разів і станом на середину 2026 року охоплює близько 33 країни.
У яких випадках множинне громадянство тепер офіційно визнається
Закон доповнив основний закон новою статтею 5-1. Множинне громадянство визнається автоматично або через спрощену процедуру в таких ситуаціях:
- Дитина одночасно набуває громадянство України та іншої держави за народженням (наприклад, коли один з батьків українець, а другий — громадянин Польщі чи Німеччини).
- Українська дитина, усиновлена іноземцями, набуває громадянство усиновлювачів.
- Громадянин України автоматично набуває іноземне громадянство через шлюб з іноземцем (якщо законодавство іншої країни передбачає автоматичне набуття).
- Автоматичне набуття іноземного громадянства при досягненні повноліття за законами іншої держави (за певних умов).
- Набуття громадянства України у спрощеному порядку іноземцями з переліку держав-партнерів.
- Набуття громадянином України громадянства держави, громадяни якої можуть отримати український паспорт у спрощеному порядку.
Кожен з цих пунктів має практичне значення. Родина, де мати — українка, а батько — німець, тепер може спокійно оформлювати обидва паспорти для дитини без побоювань, що один з документів «знеціниться». Іноземець, який служить за контрактом у Збройних Силах України, отримує спрощений шлях до громадянства і може зберегти свій оригінальний паспорт, якщо його країна входить до переліку.
Перелік держав-партнерів: хто може поєднувати паспорти
Кабінет Міністрів затверджує перелік держав, громадяни яких набувають громадянство України у спрощеному порядку (постанова № 1412 від 5 листопада 2025 року з подальшими змінами). Станом на липень 2026 року до нього входять країни Європейського Союзу, Велика Британія, США, Канада, Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Молдова та інші стратегічні партнери — загалом близько 33 держави.
Критерії включення прозорі: членство в ЄС або Групі семи, запровадження санкцій проти Росії, активна підтримка суверенітету України, стратегічне партнерство та рівень двосторонніх відносин. Перелік може розширюватися або коригуватися без зміни самого закону.
Для громадян цих країн при набутті українського громадянства замість зобов’язання відмовитися від попереднього паспорта подається декларація про визнання себе громадянином України. У ній людина засвідчує, що у правовідносинах з Україною визнає себе лише українським громадянином. Це не відмова від другого паспорта, а чітка фіксація пріоритету українського правового поля.
У зворотний бік працює взаємність: українці, які законно набувають громадянство однієї з цих держав (через роботу, репатріацію, шлюб чи інвестиції), не втрачають українське громадянство — воно офіційно визнається.
Обмеження та заборони, які залишаються в силі
Множинне громадянство категорично заборонене з державами-агресорами та окупантами. Добровільне набуття громадянства Російської Федерації чи Білорусі тягне за собою втрату українського громадянства. Винятки передбачені лише для людей на тимчасово окупованих територіях, яких змусили або автоматично надали російський паспорт, — у цих випадках примусове набуття не вважається підставою для втрати українського.
Також закон чітко забороняє набуття громадянства на підставі неправдивих відомостей, обману або приховування фактів. Особи, засуджені за тяжкі злочини, або ті, хто створює загрозу національній безпеці, не можуть бути прийняті до громадянства України.
Для певних посад (державна служба, судді, військові на керівних посадах) можуть встановлюватися додаткові обмеження щодо множинного громадянства — Кабінет Міністрів має врегулювати це питання з урахуванням безпеки. Поки що конкретного переліку посад немає, але тенденція зрозуміла: чим вища відповідальність, тим жорсткіші вимоги до єдиного громадянства.
Порівняння правил до і після 16 січня 2026 року
| Аспект | До 16 січня 2026 року | З 16 січня 2026 року |
|---|---|---|
| Визнання множинного громадянства | Не визнавалося офіційно, сіра зона | Чітко врегульовано у ст. 5-1 для конкретних випадків та країн |
| Набуття іноземного громадянства українцем | Ризик проблем на практиці, особливо для посадовців | Визнається для держав з переліку КМУ та автоматичних випадків |
| Процедура для іноземців з партнерських країн | Обов’язкова відмова від свого громадянства | Декларація про визнання себе громадянином України |
| Втрата українського громадянства | Не автоматична, але можлива приховані ризики | Тільки за добровільне набуття громадянства агресора (з винятками) |
| Штрафні санкції за наявність другого паспорта | Не передбачені, але сіра зона | Не передбачені для дозволених випадків |
Практичні наслідки для повсякденного життя
Україна завжди розглядає людину з множинним громадянством виключно як свого громадянина у межах своєї території. Це означає: сплата податків за місцем резидентства, виконання військового обов’язку (якщо людина підпадає під призов або перебуває на військовому обліку), використання українських документів для звернень до державних органів. Другий паспорт можна використовувати за кордоном — для подорожей, роботи чи навчання в іншій країні.
Для дітей з подвійним громадянством багато держав вимагають зробити вибір у 18–21 рік. В Україні такого жорсткого правила немає — людина може зберігати обидва паспорти все життя, якщо вони набуті законно.
Іноземні захисники України, які служать за контрактом, отримали реальний шлях до громадянства без втрати свого оригінального паспорта (за умови, що їхня країна в переліку). Це важливий жест визнання їхнього внеску.
Податки та соціальні гарантії залежать від резидентства, а не від кількості паспортів. Якщо людина живе і працює в Україні — сплачує податки тут. Якщо постійно проживає за кордоном — зазвичай в іншій країні.
Як діяти на практиці: кроки та рекомендації
Якщо ви потрапляєте під один з дозволених випадків, почніть з консультації у Державній міграційній службі України або у юриста, який спеціалізується на питаннях громадянства. Для автоматичних випадків (народження, усиновлення, шлюб) часто достатньо зібрати підтверджуючі документи — свідоцтва про народження, шлюб, рішення про усиновлення.
Для іноземців з переліку держав-партнерів процедура спрощена: подається заява про набуття громадянства, декларація про визнання себе громадянином України та стандартний пакет документів (паспорт, довідка про несудимість, підтвердження місця проживання тощо). Іспити з мови, історії та Конституції для багатьох категорій скасовані або значно спрощені.
Українцям, які планують отримати паспорт однієї з країн-партнерів, достатньо пройти процедуру набуття громадянства тієї держави — Україна це визнає автоматично.
Важливо: навіть після набуття другого громадянства рекомендується повідомляти про це українські органи у випадках, коли це прямо вимагається (наприклад, при працевлаштуванні на певні посади). Приховування факту наявності іноземного громадянства у випадках, коли це обов’язково, може створити проблеми.
Поширені міфи та реальність
Багато хто досі вважає, що будь-яке друге громадянство автоматично призводить до втрати українського. Це міф. Втрата відбувається тільки при добровільному набутті громадянства держави-агресора.
Інший міф — «тепер можна мати паспорти будь-яких країн». Ні, механізм працює тільки з державами з офіційного переліку Кабміну та в чітко визначених автоматичних випадках.
Дехто побоюється штрафів. Для дозволених ситуацій жодних штрафних санкцій закон не передбачає. Відповідальність настає лише за порушення процедури набуття або приховування інформації у випадках, коли вона обов’язкова.
Реальні історії та перспективи
Родина з Одеси, де батько працює в Польщі вже п’ятий рік, а мати з дитиною залишилася в Україні, тепер може спокійно оформити польське громадянство для дитини через батька — без ризику, що український паспорт дитини втратить силу. Раніше такі родини часто жили в постійній тривозі при перетині кордону чи оформленні документів.
Іноземний доброволець з Канади, який провів два роки на фронті, тепер має реальний шанс отримати українське громадянство за спрощеною процедурою і при цьому зберегти канадський паспорт. Це не просто папірець — це визнання його внеску та можливість залишатися частиною української спільноти навіть після повернення додому.
Перелік країн-партнерів продовжує розширюватися. Уряд додає нові держави, орієнтуючись на підтримку України та стратегічні інтереси. Це означає, що з часом можливості для множинного громадянства ставатимуть ширшими, але завжди в межах чітких правил.
Питання «чи можна мати два громадянства в Україні» у 2026 році отримало чітку відповідь: так, у визначених законом випадках і з країнами-партнерами. Це не революція вседозволеності, а зріла, продумана система, яка нарешті враховує реалії сучасного світу — глобальну мобільність, сімейні зв’язки через кордони та внесок тих, хто захищає Україну. Для тисяч людей це означає менше бюрократії, більше стабільності та реальну можливість зберігати зв’язок з батьківщиною, не жертвуючи іншими частинами свого життя.
