Юлія Свириденко: біографія

Юлія Анатоліївна Свириденко — українська економістка та політична діячка, яка 17 липня 2025 року стала 19-ю прем’єр-міністеркою України і другою жінкою на цій посаді після Юлії Тимошенко. Народилася 25 грудня 1985 року в Чернігові, пройшла шлях від економістки приватного сектора та керівниці інвестиційних проєктів на Чернігівщині до першої віцепрем’єр-міністерки — міністерки економіки (2021–2025) і голови уряду.

Її кар’єра тісно пов’язана з антимонопольною політикою, залученням іноземних інвестицій, санкційною стратегією проти Росії та програмами релокації бізнесу під час повномасштабної війни. 14 липня 2026 року Верховна Рада підтримала її відставку разом із усім складом Кабінету Міністрів. Станом на серпень 2026 року Юлія Свириденко залишається однією з найпомітніших фігур українського економічного і політичного простору останнього десятиліття.

Знає англійську, китайську та японську мови, захоплюється грою на фортепіано. Має доньку. Її професійний шлях демонструє поєднання регіонального досвіду, міжнародних контактів і роботи в центральних органах влади в найскладніший період новітньої історії України.

Ранні роки та родинне середовище

Юлія Свириденко народилася 25 грудня 1985 року в Чернігові в родині державних службовців. Батько працював у Чернігівському територіальному відділенні Антимонопольного комітету України, мати обіймала посаду в обласній раді. Таке оточення з дитинства формувало розуміння державної служби, правил конкуренції та важливості прозорих економічних процесів. У родині також є брат Віталій, який очолює Чернігівську обласну федерацію стрільби.

Шкільні роки пройшли в Чернігівській загальноосвітній школі № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов. Уже тоді Юлія демонструвала інтерес до економіки та іноземних мов, що пізніше стало її конкурентною перевагою. Сім’я жила в атмосфері дисципліни та відповідальності, типової для родин держслужбовців того часу. Ці якості проявилися в подальшій кар’єрі, коли потрібно було швидко приймати рішення під тиском війни та економічної кризи.

За моїм досвідом спостереження за публічними біографіями українських управлінців, саме таке поєднання сімейного середовища і раннього контакту з державною системою часто дає фундамент для довгої кар’єри в органах влади. У випадку Свириденко це спрацювало: вона не шукала швидких політичних ярликів, а будувала компетентність крок за кроком. У 2026 році, коли суспільство особливо чутливе до питань досвіду та послідовності, її ранні роки виглядають як класичний приклад поступового професійного зростання без різких стрибків.

Практичний нюанс, який часто недооцінюють: знання іноземних мов і розуміння антимонопольної логіки ще зі школи та університету дозволили їй пізніше ефективно працювати з китайськими інвесторами. Багато регіональних управлінців того періоду не мали такого інструментарію і втрачали можливості. Свириденко використала його максимально.

Освіта та перші професійні кроки

У 2008 році Юлія Свириденко з відзнакою закінчила Київський національний торговельно-економічний університет (нині Державний торговельно-економічний університет) за спеціальністю «менеджмент антимонопольної діяльності», отримавши ступінь магістра. Того ж року вступила до аспірантури за напрямом «економіка та управління національним господарством». Додатково пройшла курси бухгалтерського обліку, оцінки нерухомості, бізнесу та інтелектуальної власності при Фонді державного майна України.

Міжнародну підготовку вона посилила у 2016 році в Німецькій академії управління Нижньої Саксонії та у 2017 році за програмою стратегій зростання приватного сектора Шведського агентства з питань міжнародного розвитку Sida. Ці програми дали розуміння європейських підходів до управління та розвитку бізнесу, які пізніше стали в нагоді під час роботи з інвесторами та в уряді.

Трудову діяльність розпочала одразу після університету — у 2008 році як економістка з фінансової роботи в українсько-андоррському спільному підприємстві АТ «АМП» у Києві. Далі працювала оцінювачкою в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації та заступницею директора ТОВ «Еко-Втор». Саме в цей період вона вперше глибоко занурилася в роботу з іноземним капіталом.

Типова помилка багатьох молодих економістів того часу — залишатися виключно в теорії або в чистому державному секторі. Свириденко обрала змішаний шлях: приватний бізнес плюс оціночна діяльність. Це дало практичне розуміння вартості активів, інвестиційних ризиків і переговорів. У 2026 році, коли Україна активно шукає приватні інвестиції для відбудови, такий ранній досвід виглядає особливо цінним.

Чернігівський період: інвестиції та обласна адміністрація

У 2011 році Юлія Свириденко очолила постійне представництво Чернігова в китайському місті Усі. Це був унікальний досвід — єдине на той момент представництво українського міста в Китаї. Вона вивчила китайську мову, щоб вести переговори безпосередньо. Результатом стало створення підприємства «Еко-Втор» із виробництвом поліефірного волокна в Чернігові, де вона згодом працювала заступницею директора з зовнішньоекономічної діяльності.

З 2015 року почалася робота в Чернігівській обласній державній адміністрації: спочатку радницею голови, потім начальницею Департаменту економічного розвитку. У 2017–2018 роках — перша заступниця голови ОДА, а з липня по листопад 2018 року — виконуюча обов’язки голови Чернігівської ОДА. У цей період область демонструвала одне з найвищих зростання прямих іноземних інвестицій в Україні.

Приклад роботи з інвесторами показує, як регіональний рівень може давати реальні результати. Свириденко не просто підписувала меморандуми — вона створювала умови для запуску виробництва. У нашій практиці спостереження за регіональними економічними командами саме такий підхід (знання мови партнера + конкретні проєкти) працює краще за загальні декларації.

Підводний камінь цього періоду — політична нестабільність. Зміна керівництва області та вибори вимагали гнучкості. Свириденко змогла зберегти професійну репутацію і не загубитися в політичних хвилях. У 2026 році, коли регіони знову стають ключовими для відбудови, її чернігівський досвід виглядає як практичний кейс успішного залучення капіталу в умовах обмежених ресурсів.

Ця хронологія демонструє послідовність без різких розривів. Кожен етап логічно випливав із попереднього і додавав нові компетенції — від інвестицій до макроекономічної політики.

Шлях до Києва: Міністерство та Офіс Президента

У вересні 2019 року Юлія Свириденко стала заступницею міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. З липня 2020 року — першою заступницею. Короткий період у 2019 році вона також очолювала ТОВ «Сідко Україна», що займалося виробництвом кормів для диких птахів і переробкою органічної продукції. Це був своєрідний «перепочинок» між регіональною та центральною службою.

22 грудня 2020 року Указом Президента її призначили заступницею керівника Офісу Президента України. На цій посаді вона відповідала за економічний блок, взаємодію з урядом і парламентом, а також очолювала Раду зі сприяння бізнесу. Увійшла до наглядової ради НАК «Нафтогаз України».

Перехід з регіону в Офіс Президента став важливим етапом. Тут потрібні були вже не тільки інвестиційні навички, а й розуміння політичних процесів, координації між гілками влади та роботи в умовах пандемії COVID-19. Свириденко брала участь у роботі міжвідомчої групи з питань коронавірусу, зокрема щодо безмитного ввезення медичних товарів.

Практичний нюанс: багато хто вважає, що робота в Офісі Президента — це виключно політична. Насправді економічний блок вимагає глибокого розуміння регуляторної політики, податків і інвестиційного клімату. Саме цей досвід став містком до посади міністерки економіки.

Міністерка економіки під час повномасштабної війни

4 листопада 2021 року Верховна Рада призначила Юлію Свириденко першою віцепрем’єр-міністеркою — міністеркою економіки України. Вона замінила Олексія Любченка. Повномасштабне вторгнення Росії у лютому 2022 року кардинально змінило пріоритети.

Одним із перших великих проєктів стала програма релокації підприємств із зон бойових дій. Станом на кінець 2022 року було переміщено сотні компаній. Паралельно запустили програми працевлаштування внутрішньо переміщених осіб із компенсаціями роботодавцям. З серпня 2022 року Свириденко очолила Міжвідомчу робочу групу з реалізації державної санкційної політики. Вона вела переговори з партнерами, зокрема з Великою Британією, щодо посилення санкцій проти Росії.

Приклад роботи з санкціями показує, наскільки важливою стала економічна дипломатія. Міністерство під її керівництвом також займалося залученням міжнародної допомоги, підготовкою до програм ЄС і роботою з МВФ. У 2023 році її включили до списку TIME100 Next як одну з нових лідерів, які формують світ.

Типова складність цього періоду — поєднання короткострокових завдань виживання економіки з довгостроковими реформами. Багато критиків вказували на обмеженість результатів у деяких програмах, проте сам факт збереження економічної активності в умовах постійних обстрілів і мобілізації вже був досягненням. У 2026 році ці уроки залишаються актуальними для будь-якого наступного уряду.

Ці цифри підкреслюють інтенсивність її кар’єри. Від регіонального рівня до найвищої виконавчої посади пройшло трохи більше десяти років активної державної служби.

Прем’єр-міністерка України: рік відповідальності

14 липня 2025 року Президент Володимир Зеленський запропонував Юлії Свириденко очолити уряд. 17 липня Верховна Рада підтримала її кандидатуру 262 голосами. Вона змінила Дениса Шмигаля, який перейшов на іншу посаду. Свириденко стала наймолодшою прем’єр-міністеркою в новітній історії України на момент призначення.

Рік її прем’єрства припав на період продовження війни, складних переговорів щодо допомоги, енергетичних викликів і підготовки до великих відновлювальних проєктів. Уряд працював в умовах постійної загрози ракетних ударів і необхідності балансувати між військовими та соціальними витратами.

14 липня 2026 року Верховна Рада підтримала відставку Юлії Свириденко (258 голосів). Разом із нею пішов увесь склад Кабінету Міністрів. Президент пропонував їй посаду посла України в США, але вона відхилила цю пропозицію. На момент серпня 2026 року подальша публічна роль колишньої прем’єр-міністерки остаточно не визначена.

За моїм досвідом аналізу урядових ротацій воєнного часу, такий короткий термін на посаді голови уряду часто пов’язаний не стільки з особистими помилками, скільки з загальною логікою кадрових рішень в умовах війни. Свириденко залишила посаду з орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, який отримала за заслуги у зміцненні державності.

Особисте життя, інтереси та публічний образ

Юлія Свириденко заміжня за Сергієм Дерлеменком (за деякими даними, шлюб тривав до 2022 року), підприємцем, який керує компаніями у сферах будівництва, ремонту та телекомунікацій. У подружжя є донька Софія. Політикиня рідко коментує особисте життя, зберігаючи приватність навіть на найвищих посадах.

Серед хобі — гра на фортепіано. Знання трьох іноземних мов (англійська, китайська, японська) дозволяє їй безпосередньо спілкуватися з міжнародними партнерами. У публічному просторі вона часто з’являється в стриманих класичних образах, іноді підтримує українських дизайнерів, зокрема в День вишиванки.

Публічний образ Свириденко формувався як образ технократки — людини, яка більше говорить цифрами та проєктами, ніж політичними гаслами. Це і сильна, і вразлива сторона. У часи, коли суспільство очікує емоційного лідерства, технократичний стиль іноді сприймається як дистанційованість. Водночас саме він дозволяв їй зберігати фокус на конкретних економічних завданнях під час війни.

У 2024 році вона декларувала дохід від викладання в Київській школі економіки. Це викликало дискусії щодо можливого конфлікту інтересів, але офіційних порушень встановлено не було. Такі епізоди показують, наскільки пильно суспільство стежить за фінансами посадовців у воєнний час.

Розуміння цих нюансів допомагає уникати спрощених оцінок. Кар’єра Юлії Свириденко — це приклад поєднання професійної підготовки, регіонального досвіду та вміння працювати в умовах постійної кризи.

Станом на серпень 2026 року Юлія Свириденко залишається символом покоління управлінців, які увійшли у велику політику вже в умовах російської агресії і мали будувати економічну політику в реальному часі бойових дій. Її біографія — це історія про компетентність, послідовність і відповідальність у найскладніші роки України.