У Житомирі посада міського голови давно перестала бути просто адміністративною функцією — вона стала дзеркалом, у якому відбивається вся складна історія міста, його злети, випробування війною та прагнення до європейського майбутнього. Сергій Сухомлин, який керував містом з 2015 по 2024 рік, залишив по собі не лише відремонтовані дороги та модернізовану інфраструктуру, а й амбітний курс на енергетичну незалежність, що зробив Житомир одним із піонерів «зеленого» розвитку в Україні. Сьогодні, коли вже майже два роки місто живе без обраного мера, обов’язки голови виконує Галина Шиманська — перша жінка на цій посаді, педагог за фахом і досвідом, яка забезпечує стабільну роботу міської ради в умовах воєнного стану та відкладених виборів. Ця ситуація розкриває глибші механізми місцевого самоврядування: як рішення ухвалюються, коли формальний лідер відсутній, і як громада адаптується до нових реалій без втрати темпу розвитку.
Житомир ніколи не був пасивним спостерігачем історії. Місто, де народився Сергій Корольов, чиї мрії про космос досі надихають інженерів і управлінців, завжди прагнуло дивитися вперед. Сьогодні це проявляється у конкретних цифрах: скорочення викидів CO₂ понад 40 %, вдвічі менше споживання газу порівняно з 2014 роком, участь у європейських кліматичних ініціативах. Водночас перехід влади до виконувачки обов’язків поставив перед житомирянами практичні питання — від графіка прийому громадян до того, хто ухвалює рішення про великі інфраструктурні проєкти. Усе це формує нову сторінку в літописі міста, де традиції самоврядування переплітаються з викликами сьогодення.
Історичний контекст посади міського голови Житомира
Посада голови міста в Житомирі має глибоке коріння, що сягає ще часів Російської імперії. На початку XIX століття містом керували президенти магістрату — Новицький Флоріан, Іванов, Саліс, Гаттоні Антоній. Їхня влада була обмеженою, часто призначалася згори, а основні рішення стосувалися торгівлі, благоустрою та збирання податків. У середині століття з’явилися бургомістри та міські голови — Хмелевський, Масловський, Цейдлер Михайло, який обіймав посаду майже чверть століття. Ці фігури вже більше нагадували сучасних мерів: вони відповідали за розвиток вулиць, ринків, пожежну безпеку.
Революційні роки 1917–1920 принесли швидку зміну облич: від українського періоду з Вороніциним до радянських голів виконкомів. У радянські часи реальна влада часто належала першим секретарям міськкому партії — Співаку, Янулісу, Ткачуку. Формально місто очолювали голови виконкому міської ради, але ключові рішення проходили через партійні інстанції. Така система проіснувала до кінця 1980-х.
Після проголошення незалежності України посада міського голови стала виборною. Перші демократичні вибори 1990-х років відкрили нову еру — пряму відповідальність перед громадою. Житомир, як і інші обласні центри, отримав шанс будувати власну модель розвитку, спираючись на історичну спадщину та нові можливості децентралізації. Саме ця спадщина — від імперських магістратів до сучасних сесій міської ради — робить нинішню ситуацію з виконувачкою обов’язків особливо цікавою: місто вже переживало періоди без єдиного «капітана», але ніколи не втрачало здатності рухатися вперед.
Сергій Сухомлин: дев’ять років у кріслі мера та спадщина енергетичної трансформації
Сергій Іванович Сухомлин народився 21 червня 1971 року в Радівилові Рівненської області. Закінчив з відзнакою Харківське гвардійське вище танкове командне училище, пізніше здобув фах фінансиста в Університеті державної фіскальної служби України. До політики прийшов через бізнес — був комерційним директором у житомирських компаніях, зокрема з виробництва вікон. Євромайдан став для нього точкою неповернення: з перших днів брав участь у протестах, а вже у березні 2014-го обійняв посаду першого заступника міського голови.
На виборах 2015 року Сухомлин переміг і очолив місто. У 2020-му його підтримали понад 50 % виборців від партії «Пропозиція». За майже дев’ять років на посаді Житомир став помітним гравцем на карті енергетичної модернізації України. Місто одним із перших у Східній Європі приєдналося до Угоди мерів і взяло зобов’язання перейти на 100 % відновлюваних джерел енергії до 2050 року. У 2018–2019 роках Житомир отримав срібну нагороду European Energy Award — другим після Вінниці в Україні — за скорочення викидів CO₂ на 20 %, а пізніше підтвердив результат понад 32 %. Загалом викиди вдалося зменшити більш ніж на 40 %, перевищивши планові показники.
Практичні кроки включали модернізацію вуличного освітлення, утеплення будівель, оптимізацію систем теплопостачання та водопостачання. Споживання газу вдалося скоротити вдвічі. Місто запустило проєкти з генерації енергії, зокрема будівництво додаткової ТЕЦ. Паралельно розвивалися транспортна інфраструктура та спортивні об’єкти — зокрема, планувався багатофункціональний спортивний комплекс на 4000 місць. Під час повномасштабної війни Житомир зберігав фокус на енергетичній стійкості, що допомагало громаді переживати блекаути та економити ресурси для соціальних потреб.
Сухомлин отримав державні нагороди — орден «За заслуги» III ступеня та орден Данила Галицького. 19 вересня 2024 року на позачерговій сесії міської ради він достроково склав повноваження. Депутати підтримали рішення одноголосно. Офіційною причиною став перехід на посаду голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, яку він обіймає й досі. Пізніше його призначили також членом наглядової ради «Енергоатому».
Галина Шиманська: педагог, яка взяла на себе кермо міста
Після відставки Сухомлина обов’язки міського голови автоматично перейшли до секретаря міської ради. Ним стала Галина Степанівна Шиманська — перша жінка в цій ролі за всю історію Житомира. Вона народилася 21 серпня 1970 року в селі Авратин Любарського району. Закінчила Коростишівське педагогічне училище та Житомирський педагогічний інститут імені Івана Франка, здобула кваліфікацію вчителя початкових класів.
Більше тридцяти років Шиманська присвятила дошкільній освіті. Очолювала дитячі садки №39 та №25, які неодноразово ставали переможцями міських конкурсів і отримували золоті медалі на всеукраїнських та міжнародних виставках за інноваційні підходи — STEAM-освіту, роботу з родинами, сучасні методики. З 2011 року очолює міський осередок Асоціації працівників дошкільної освіти, з 2019-го — громадську організацію «Освітяни Житомира». У 2022 році її обрали депутатом міської ради, а в травні 2024-го — секретарем ради замість мобілізованого попередника.
З 19 вересня 2024 року Шиманська виконує повноваження міського голови. Згідно зі статтею 50 Закону України «Про місцеве самоврядування», секретар ради в разі відсутності голови забезпечує скликання сесій, оприлюднення рішень, координацію роботи комісій, зв’язок з депутатами та громадськістю. Вона зберігає гербову печатку, організовує прийом громадян за затвердженим графіком: другий та четвертий вівторок місяця з 9:00 до 11:00. У 2025 році задекларувала 774 тисячі гривень зарплати від виконавчого комітету.
Стиль керування Шиманської відрізняється акцентом на соціальну сферу та освіту. Продовжуються проєкти з енергоефективності та інфраструктури, започатковані раніше, бо механізми їх реалізації прописані в рішеннях ради та бюджеті. Місто не зупинило ремонт доріг, підтримку закладів освіти та культури. Громада відчуває стабільність: комунальні служби працюють у звичному режимі, сесії відбуваються регулярно, а виконавчий комітет ухвалює оперативні рішення.
Як функціонує Житомир без обраного мера у 2026 році
Воєнний стан в Україні продовжує діяти, тому чергові місцеві вибори відкладені. Повноваження діючих рад та голів автоматично продовжуються до проведення нових виборів після скасування воєнного стану. Житомир живе в цьому правовому режимі вже понад півтора року. Це не унікальна ситуація для країни, але для обласного центру вона створює цікавий прецедент: місто з населенням понад 260 тисяч осіб керується через колективні органи — міську раду та її виконавчий комітет — за активної ролі виконувачки обов’язків.
На практиці це означає, що великі рішення — затвердження бюджету, тарифів, земельних питань — ухвалює рада на сесіях. Оперативні питання (благоустрій, реагування на звернення жителів, поточні ремонти) вирішує виконавчий комітет під головуванням Шиманської. Публічність зберігається: рішення оприлюднюються на офіційному сайті міської ради, проводяться громадські обговорення. Жителі можуть звертатися за графіком прийому або через електронні сервіси.
Деякі спостерігачі відзначають, що відсутність «єдиного обличчя» іноді уповільнює комунікацію з центральною владою щодо великих грантів чи кредитів. Водночас колегіальний стиль зменшує ризики одноосібних помилок і посилює роль депутатського корпусу. Економічні показники міста залишаються стабільними: тривають проєкти з енергетики, соціальні програми виконуються в повному обсязі. Громада адаптувалася — люди знають, до кого звертатися з конкретними питаннями, і бачать, що місто не завмерло.
Перспективи місцевого самоврядування Житомира
Коли воєнний стан завершиться, Житомир проведе вибори нового міського голови. Це стане моментом оновлення мандата та перевірки довіри громади. Потенційні кандидати вже обговорюються в місцевих медіа та соцмережах, але остаточна картина залежатиме від економічної ситуації, результатів відновлення та того, наскільки житомиряни оцінять нинішній період стабільності.
Досвід останніх років показує: місто вміє зберігати курс навіть без формального лідера. Енергетична стратегія, закладена ще за Сухомлина, продовжує працювати. Соціальна політика отримує додатковий імпульс від педагогічного бекграунду Шиманської. Історична спадщина — від магістратів XIX століття до сучасних європейських угод — нагадує, що Житомир завжди знаходив баланс між традицією та інноваціями.
Сьогодні, прогулюючись вулицями міста, де пам’ятники Корольову сусідять із сучасними енергоефективними будівлями, легко помітити: посада мера — це не лише крісло, а й відповідальність за те, щоб Житомир залишався містом, де хочеться жити, працювати та мріяти про майбутнє. І ця відповідальність сьогодні розподілена між радою, виконавчим комітетом та людиною, яка прийшла до політики з дитячого садка, але чітко розуміє, як утримати місто на курсі.
