Інна Соболєва уособлює ту рідкісну жіночу стійкість, коли особиста трагедія стає каталізатором для боротьби не лише за себе, а й за справедливість у цілому суспільстві. Її шлях від провінційного села на Вінниччині через щасливе материнство до публічної ролі матері, яка втратила дитину внаслідок замаху, демонструє, як біль може перетворитися на джерело неймовірної внутрішньої потужності. Сьогодні, після вироку суду 2025 року, її історія продовжує надихати тих, хто шукає приклади справжньої резилієнтності в сучасній Україні.
Народжена в маленькому селі Збараж Козятинського району Вінницької області, Інна Олексіївна Вільчинська (у дівоцтві) виросла в атмосфері працьовитості, родинних цінностей та близькості до землі. Мати — Людмила Лавренюк, голова сільської ради — передала доньці відчуття відповідальності та внутрішньої дисципліни. Перший шлюб подарував їй доньку Марію, а зустріч із бізнесменом і політиком В’ячеславом Соболєвим близько 2015 року відкрила нову главу. У цьому союзі народилися сини Давид та Олександр (Сашко), а після трагедії — ще один хлопчик, який став символом продовження життя.
Бізнес-незалежність, материнська відданість та публічна боротьба за правду зробили Інну Соболєву помітною фігурою. Вона володіє компаніями «Галерея Платинум» та «Темп Плюс 2018», значними земельними ділянками та нерухомістю в Києві та регіонах. Її шлях показує, що навіть після найглибшої втрати жінка може залишатися опорою для сім’ї, вимагати справедливості та надихати інших прикладом особистої мужності.
Коріння на Вінниччині: формування характеру в сільській гармонії
Маленьке село Збараж на Вінниччині — це не просто точка на карті. Тут, серед полів, тихих вулиць та традицій, народилася Інна. Провінційне життя навчило її цінувати прості речі: сімейні обіди, допомогу сусідам, повагу до старших. Мати, яка очолювала сільраду, показувала приклад відповідальності. Батьківський дім став тим фундаментом, на якому пізніше виросла жінка, здатна витримати найжорсткіші випробування.
Освіта юриста та перший шлюб з Володимиром Вільчинським додали практичності. Донька Марія стала першим великим коханням і відповідальністю. Інна балансувала материнство з роботою, зберігаючи внутрішню м’якість і водночас розвиваючи ділову хватку. Ці роки сформували характер, який пізніше назвуть незламним: здатність любити глибоко і водночас не ламатися під ударами долі.
Шлюб з В’ячеславом Соболєвим: нова сім’я, нові горизонти
Близько 2015 року доля звела Інну з В’ячеславом Соболєвим — бізнесменом, власником ресторану «Маріо» в Києві, колишнім депутатом Київської обласної ради. Це був третій шлюб для нього, але для Інни — початок нової, яскравої глави. В’ячеслав прийняв Марію як рідну, а в сім’ї з’явилися сини Давид та Олександр, якого всі ніжно називали Сашком. Хлопчик народився близько 2016 року і став справжнім сонцем для батьків.
Родина жила в Києві, подорожувала, раділа звичайним моментам — прогулянкам, сімейним вечорам, дитячим сміхам. Інна ділилася цими моментами в соціальних мережах, показуючи не розкіш, а справжню теплоту. Вона залишалася активною: вела бізнес, підтримувала чоловіка в його справах. Сім’я здавалася гармонійною і захищеною. Ніхто не міг передбачити, що один постріл у грудні 2019 року зруйнує цей світ.
1 грудня 2019 року: постріл, що змінив долю
Вечір 1 грудня 2019 року біля ресторану «Маріо» на вулиці Льва Толстого в центрі Києва став точкою неповернення. Невідомі обстріляли позашляховик Range Rover, у якому їхала вся родина. Замах був спрямований на В’ячеслава Соболєва. Куля влучила трирічному Сашкові в голову. Дитина загинула на місці. Батьки пережили хаос, крики, нестерпний біль.
Інна пізніше згадувала передчуття. За два місяці до трагедії вона майже не спала, прокидалася з відчуттям, що «щось страшне станеться». Вона думала про себе або чоловіка. Таксі, яким вона поверталася з подруги за місяць до події, теж попередило: водій сказав «будьте обережні, дуже обережні». Напередодні Сашко, тільки починаючи говорити, попросив у няні хрестик і сказав: «Мамо, подивися, який я сильний».
Ці слова стали для Інни якорем. Вона вірила, що син став ангелом-охоронцем, який врятував батьків. «Він прийшов, щоб врятувати маму і тата», — говорила вона. Після втрати дитини страх смерті зник. «Після смерті дитини ти не боїшся нічого», — зізналася Інна в інтерв’ю.
Боротьба за справедливість: шість років очікування правди
Сім’я не відступила. Інна та В’ячеслав дали відверті інтерв’ю, зокрема hromadske.ua, називали імена, яких підозрювали, оголосили винагороду в два мільйони гривень за інформацію про замовника. Вони співпрацювали зі слідством, тиснули публічно, щоб справа не «затихнула». Інна чітко відмежовувалася від політичних спекуляцій — після розмови з одним із фігурантів публічно заявила, що не вважає його причетним до горя сім’ї.
Розслідування тривало шість років. Слідство вважало, що мотивом стали бізнес-конфлікти В’ячеслава Соболєва — люди, які «заробляють великі гроші» і готові «прибрати» перешкоди. Інна говорила: «Вони думали, що приберуть мого чоловіка і на другий день всі забудуть. А тут не забулось, тому що син».
Вирок суду 2025 року: важливий, але не остаточний крок
У червні 2025 року Шевченківський районний суд Києва виніс вирок. Безпосередній виконавець Андрій Лаврега (колишній учасник АТО) отримав 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна за замах на вбивство та вбивство з необережності. Пособники Євген Семенов і Юрій Ткаченко — по 13 років кожен. Організатор Юсуп Абуєв перебуває у розшуку.
Вирок став важливою крапкою, хоч і не остаточною. Сім’я продовжувала наголошувати: головне — знайти замовника. Інна підкреслювала, що бореться не з помсти, а щоб «такого горя, як в моїй родині, більше не було ні в кого».
Сила, що народжується з болю: новий початок у жовтні 2020 року
Менш ніж через рік після трагедії, 21 жовтня 2020 року, в сім’ї народився ще один син. Інна написала у Facebook: «Синочок, ти до нас сьогодні повернувся». Ця фраза стала символом надії. Діти — Давид, Марія та новий Саша — ростуть у любові, з пам’яттю про втраченого брата.
Інна продовжує ділитися сімейними моментами в соціальних мережах. Звичайні фото — діти граються, сімейні обіди — тепер набувають особливого сенсу. Вона демонструє, що життя триває, а пам’ять про сина стає джерелом сили, а не паралізуючого болю. «Я б не була такою сильною, якби не моя дитина», — говорила вона.
Бізнес і незалежність Інни Соболєвої
Інна ніколи не була лише «дружиною депутата». Вона — підприємиця з власними активами. Їй належать 100% акцій компаній «Галерея Платинум» (салон італійських меблів та дизайну інтер’єрів у Києві) та «Темп Плюс 2018». Згідно з деклараціями, у її власності — п’ять земельних ділянок у Вінницькій та Київській областях (від 2,5 до майже 11 тисяч квадратних метрів), квартира в Києві площею 54,4 кв. м та 50% прав на іншу (249,5 кв. м). Готівкові кошти — сотні тисяч доларів і євро, доходи — від підприємництва та відчуження майна.
Ці активи свідчать про ділову активність і фінансову незалежність. У 2025 році з’явилися повідомлення про бізнес-спори щодо оренди нежитлового приміщення під салон краси в Києві, де Інна виступає власницею. Такі ситуації трапляються в підприємницькому середовищі, особливо коли йдеться про значну нерухомість. Інна залишається активною учасницею бізнес-процесів, поєднуючи їх із материнськими обов’язками.
| Рік / Дата | Подія | Ключові деталі |
|---|---|---|
| ~2015 | Шлюб з В’ячеславом Соболєвим | Стала третьою дружиною бізнесмена та депутата. В’ячеслав прийняв доньку Марію як рідну. |
| ~2016 | Народження сина Сашка | Олександр (Сашко) став «сонцем» для батьків. У сім’ї також був син Давид. |
| 1 грудня 2019 | Замах на родину в Києві | Обстріл Range Rover біля ресторану «Маріо». Загинув 3-річний Сашко. Розслідування тривало 6 років. |
| Жовтень 2020 | Народження нового сина | Інна написала: «Синочок, ти до нас сьогодні повернувся». Символ надії та продовження життя. |
| Червень 2025 | Вирок суду | Андрій Лаврега — 15 років, пособники — по 13 років. Організатор у розшуку. Сім’я продовжує шукати замовника. |
Дані на основі публічних джерел, зокрема повідомлень Української правди та Судового репортера.
Уроки стійкості від Інни Соболєвої
Історія Інни Соболєвої вчить, що навіть після найболючішої втрати можна обрати життя. Вона не замкнулася в горі, не втекла за кордон, хоча мала таку можливість. Залишилася в Україні, народила ще одну дитину, продовжує виховувати дітей, вести бізнес і вимагати правди.
Її слова про сина-ангела, про відсутність страху смерті після такої втрати, про готовність «йти до кінця» — це не пафос. Це щоденний вибір сильної жінки. У практиці висвітлення подібних історій ми бачимо, як публічний тиск і наполегливість родини можуть прискорити розслідування, навіть якщо система працює повільно.
Інна Соболєва залишається в тіні, віддаючи перевагу родині, але її приклад продовжує жити. Вона показує: справжня сила — не в гучних заявах, а в щоденних рішеннях любити, захищати пам’ять і не дозволяти болю знищити майбутнє. Її річка життя пробила собі шлях крізь каміння, і тече далі — спокійно, сильно, з надією.
Ця історія — не про трагедію. Вона про те, як жінка з маленького села на Вінниччині стала символом того, що материнське серце може витримати все і все одно обрати світло.
