Ігор Олександрович Фоменко — український топменеджер і фахівець з оборонної промисловості, чия кар’єра пройшла шлях від інженерних посад на східноукраїнських заводах до керівних ролей у державному концерні «Укроборонпром», Міністерстві економіки та Федерації роботодавців України у напрямку Defence. Народився 1967 року, має інженерну та юридичну освіту, ступінь MBA і програми Executive Education в провідних світових школах бізнесу. У 2019–2022 роках безпосередньо відповідав за виробництво та трансформацію підприємств оборонного комплексу, а з 2022-го координував економічну політику у сфері безпеки й оборони. Станом на 2026 рік очолює Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців «ФРУ Дефенс», де займається консолідацією приватних і державних виробників озброєння.
Його досвід поєднує практичне знання машинобудування, розуміння ринкових механізмів і роботу з великими холдингами. Фоменко став одним із тих, хто в критичний період перед повномасштабним вторгненням і під час нього працював над корпоратизацією державних підприємств ОПК та впровадженням прозорих процедур. Сьогодні його позиція в ФРУ Дефенс дозволяє впливати на діалог між бізнесом і державою щодо експорту, локалізації виробництва та захисту інтересів українських виробників зброї.
У нашій практиці спостереження за трансформацією українського ОПК ім’я Ігоря Фоменка регулярно з’являється саме в контексті реальних управлінських рішень, а не публічних заяв. Він належить до категорії технократів, які рідко опиняються в центрі медійного шуму, проте системно впливають на процеси всередині галузі.
Ранні роки, освіта та перші кроки в промисловості
Ігор Фоменко народився 1967 року. Деталі дитинства та родини публічно майже не висвітлювалися, що характерно для багатьох управлінців його покоління, які виросли в пізньорадянський період і формувалися вже в умовах незалежної України. Інженерну освіту він здобув у Національному транспортному університеті (колишній Київський автомобільно-дорожній інститут). Юридичну — у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Пізніше додав бізнес-освіту: ступінь MBA в Institute of International Business Relations у Німеччині, а також програми Executive Education в Harvard Business School та INSEAD.
Такий набір компетенцій — технічна база плюс право і міжнародний менеджмент — виявився надзвичайно корисним у подальшій кар’єрі. Перші професійні кроки Фоменко зробив на луганських підприємствах. Він працював на Луганському акумуляторному заводі та Луганському станкобудівному заводі, який згодом було реорганізовано в Луганський патронний завод. Це підприємство було унікальним для України: єдиним повного циклу з виробництва набоїв. Після 2014 року воно опинилося на окупованій території, і галузь боєприпасів фактично довелося відбудовувати з нуля. За моїм досвідом спостереження за кадровими історіями в ОПК, саме цей епізод часто згадують як точку, де Фоменко вперше зіткнувся з реальною вразливістю критичної інфраструктури.
Після луганського періоду він перейшов у великі холдинги. Працював на керівних посадах у Холдинговій компанії «АвтоКрАЗ» (тоді під контролем Костянтина Жеваго), де займався машинобудівними проєктами. Далі — у Corum Group Ріната Ахметова, зосередженій на гірничо-машинобудівному напрямку, логістиці та експорті. Чотири роки віддав ТОВ «Комплексний проектно-будівельний інститут» (ICDI Group). У 2014–2015 роках працював у швейцарській компанії Press-tool Engineering AG. Ці етапи дали йому досвід і в державному, і в приватному секторах, і в міжнародному середовищі.
Практичний нюанс, який рідко згадують у коротких біографіях: перехід між холдингами з різними власниками вимагав вміння швидко адаптувати управлінські підходи. Типова помилка багатьох інженерів у той період — залишатися в технічній ніші. Фоменко навпаки розширював зону відповідальності від виробництва до логістики, експорту та проєктного управління. Це пізніше дозволило йому ефективніше працювати з державними підприємствами, які традиційно страждали від бюрократії та відсутності ринкової гнучкості.
• 1967 — рік народження
• 20 % — частка в ТОВ «Науково-виробниче підприємство Мостовий центр»
• 116 підприємств — обсяг корпоратизації, над якою працював у «Укроборонпромі»
• 22 листопада 2019 — дата призначення заступником гендиректора з виробництва
• 6 жовтня 2020 — початок виконання обов’язків гендиректора
• 17 червня 2022 — призначення заступником міністра економіки
Приватний бізнес і досвід у холдингах
Паралельно з корпоративною кар’єрою Ігор Фоменко став співзасновником і бенефіціаром ТОВ «Науково-виробниче підприємство Мостовий центр». Підприємство займається інжинірингом, геологією, геодезією та технічним консультуванням. Він володів 20 % статутного капіталу. Також фігурував у зв’язках із кооперативом «Бляхар» і ПП «Добробуд-Авто». Цей досвід приватного підприємництва виявився важливим, коли довелося реформувати державні активи: він розумів логіку прибутку, ризиків і конкуренції, якої часто бракувало в концернах радянського зразка.
У Corum Group Фоменко працював з експортними напрямками та логістикою. Це дало розуміння, як українська продукція виходить на зовнішні ринки і які бар’єри там існують. У «АвтоКрАЗі» — досвід великих машинобудівних проєктів. Коли пізніше в «Укроборонпромі» постало питання відновлення виробництва бронетехніки та спеціальної техніки, цей багаж став у нагоді. Конкретний приклад: підготовка документації для корпоратизації вимагала розуміння як технологічних процесів, так і юридичних тонкощів акціонування. Людина з чисто державним досвідом часто губиться в деталях. Фоменко, навпаки, міг порівнювати з тим, як подібні процеси відбувалися в приватних холдингах.
Типовий підводний камінь для таких управлінців — конфлікт інтересів. У випадку Фоменка публічних розслідувань чи звинувачень не було. Однак сам факт роботи в структурах великих бізнес-груп іноді використовували критики як аргумент. На практиці ж його знання ринкових механізмів допомогли просувати ідею участі державних підприємств у тендерах Prozorro на рівних умовах з приватними. У 2026 році, коли приватний сектор ОПК вже значно зріс, саме такі підходи стали нормою, а не винятком.
За моїм досвідом аналізу кадрових історій в оборонці, люди з подібним бекграундом рідше потрапляють у пастку «радянського менеджменту» — коли підприємство існує заради існування, а не заради результату. Фоменко приніс культуру вимірюваних показників і орієнтації на замовника, навіть якщо цим замовником була держава.
Призначення в «Укроборонпром» і період реформ
22 листопада 2019 року Айварас Абромавічус, тодішній генеральний директор державного концерну, призначив Ігоря Фоменка заступником з бронетанкової, радіолокаційної та спеціальної техніки (пізніше зона відповідальності була сформульована як виробництво). Це був період активної підготовки реформи ОПК. Уже з квітня 2020 року Фоменко працював над пакетом документів обсягом близько 10 кг паперу, які мали лягти в основу корпоратизації.
6 жовтня 2020 року указом президента Володимира Зеленського №423/2020 його призначили виконувачем обов’язків генерального директора після звільнення Абромавічуса. Це призначення стало певною несподіванкою: раніше обговорювали інші кандидатури. Фоменко отримав підтримку послів країн G7 щодо продовження реформ. Завдання було чітким — перетворити концерн на акціонерне товариство з сучасним корпоративним управлінням, щоб підприємства могли конкурувати в тендерах і залучати інвестиції.
Один із ключових напрямків — законопроєкт №3822, над яким працювали разом із народними депутатами Ігорем Копитіним, Давидом Арахамією та Олександром Завітневичем. Паралельно йшла робота з Кабінетом міністрів, Офісом президента та РНБО. Фоменко відкрито визнавав втрату боєприпасної галузі через окупацію Луганського патронного заводу і необхідність створювати виробництво з нуля. Це була жорстка, але реалістична оцінка.
Конфлікт з віцепрем’єром Олегом Уруським щодо координації дій став публічним епізодом того періоду. Він показав, наскільки складно було узгоджувати позиції між різними центрами впливу. 3 грудня 2020 року Фоменка звільнили від виконання обов’язків гендиректора, проте він продовжив роботу в системі. Реформа в підсумку завершилася створенням акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» улітку 2023 року. Хоча темпи були повільнішими за бажані, основа для ринкових механізмів була закладена саме в той період.
Багато оглядачів оцінювали успіх реформи лише за швидкістю акціонування. Насправді критичнішим був перехід до прозорих тендерів і корпоративного управління. Ігнорування цього аспекту призводить до хибних висновків про «провал» чи «успіх» окремих керівників.
Робота в Міністерстві економіки та координація оборонної політики
17 червня 2022 року розпорядженням Кабінету міністрів Ігоря Фоменка призначили заступником міністра економіки (міністерку на той момент очолювала Юлія Свириденко). Зона відповідальності — державна економічна політика в галузі безпеки та оборони, експортний контроль, Державна служба експортного контролю, Державне агентство резерву. Це був уже період повномасштабної війни, коли питання матеріально-технічного забезпечення, резервування стратегічних ресурсів і контролю за експортом подвійного призначення стали критичними.
У 2024 році він входив до делегації в переговорах щодо гарантій безпеки. 18 червня 2024 року був звільнений за власним бажанням. Два роки на цій посаді дали йому можливість бачити ОПК не лише з боку виробника, а й з боку державного регулятора та замовника. Це розширило перспективу: тепер він міг оцінювати, як рішення на рівні міністерства впливають на заводи і навпаки.
Конкретний приклад — робота з Державним агентством резерву. В умовах війни питання накопичення та ротації стратегічних запасів набуло особливого значення. Фоменко координував відповідну політику. Інший напрямок — експортний контроль. Українська зброя вже виходила на зовнішні ринки, і потрібно було балансувати між потребами власних Сил оборони та можливостями експорту для залучення валюти і підтримки виробництва.
Практичний нюанс 2026 року: досвід роботи і у виробництві, і в міністерстві зробив Фоменка цінним співрозмовником для приватного бізнесу. Коли він очолив ФРУ Дефенс, його слово важило більше, ніж у людини з чисто асоціаційним досвідом. Він міг говорити мовою і заводів, і кабінетів.
ФРУ Дефенс і сучасна роль у консолідації ОПК
Після звільнення з міністерства Ігор Фоменко очолив Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців «ФРУ Дефенс». Станом на 2025–2026 роки об’єднання об’єднує майже 500 підприємств державної і приватної форм власності у сфері ОПК. Основні завдання — консолідація інтересів виробників, розвиток експорту, підвищення ефективності, захист від бюрократичних бар’єрів і робота з законодавчими ініціативами.
У липні 2025 року Фоменко публічно спростовував чутки щодо «амністії» за злочини в закупівлях зброї в контексті пакету законопроєктів «Defence City». Він чітко розмежовував: Міноборони лише включає підприємства до переліку, а контроль залишається багаторівневим. Це був приклад його стилю — відкидати емоційні наративи і говорити про конкретні механізми.
У нашій практиці діалогу з учасниками ринку ОПК позиція ФРУ Дефенс під керівництвом Фоменка сприймається як прагматична. Об’єднання не займається політичними заявами, а працює над конкретними питаннями: локалізація компонентів, доступ до фінансування, участь у міжнародних виставках, захист інтелектуальної власності. Один із пріоритетів — збільшення частки приватного сектору і створення рівних умов для державних і недержавних виробників.
Зв’язок із сучасністю 2026 року очевидний. Український ОПК уже не той, яким був у 2019-му. Приватні компанії виробляють дрони, РЕБ, боєприпаси, бронетехніку. Державні підприємства пройшли через корпоратизацію. Роль таких об’єднань, як ФРУ Дефенс, полягає в тому, щоб цей екосистема працювала злагоджено, а не конкурувала сама з собою за ресурси і увагу держави.
Для кого: для управлінців, які переходять з приватного сектору в державний; для аналітиків ОПК; для виробників, які шукають розуміння логіки державного замовника.
Не для кого: для тих, хто шукає гучні публічні заяви чи політичні гасла. Фоменко — про процеси і документи, а не про медійний образ.
Особисте життя, декларації та публічний образ
Ігор Фоменко одружений з Вікторією Більченко. Має доньку Єлизавету від спільного шлюбу та виховував доньку від першого шлюбу дружини — Амелію Плахотнюк. Проживає в Києві. У декларації за 2019 рік фігурувала квартира 51,3 м², земельні ділянки в селі Горбовичі Бучанського району загальною площею 4646 м², недобудований будинок 445,1 м². Серед майна — елітні годинники (Patek Philippe, Tag Heuer, Longines, Swarovski), автомобілі Lexus RX 300, Subaru Tribeca, Citroen C4 Cactus. Готівкові заощадження в гривні, доларах і євро. Пізніші декларації після 2022 року частково захищені через кібератаки РФ, але загальна картина залишається помірною для топменеджера такого рівня.
Публічний образ Фоменка — стриманий. Він рідко дає великі інтерв’ю і майже не веде активної публічної полеміки. Це контрастує з більш медійними фігурами ОПК. У нашій практиці такі стилі часто виявляються ефективнішими в довгій перспективі: менше шуму — більше уваги до суті. Водночас відсутність яскравого медійного сліду ускладнює оцінку його особистого внеску для широкої аудиторії.
Цікавий факт, який іноді згадують: у день призначення в.о. гендиректора «Укроборонпрому» сторінка про нього у Вікіпедії була видалена за кілька хвилин до оприлюднення указу. Причини так і залишилися нез’ясованими. Це один із небагатьох епізодів, коли навколо його імені виникла інформаційна турбулентність.
За роки спостереження за українським ОПК я неодноразово бачив, як люди з інженерно-виробничим бекграундом і досвідом у великих холдингах виявляються найефективнішими в кризові періоди. Вони не шукають ідеальних рішень, а працюють з тим, що є. Ігор Фоменко належить саме до цієї категорії.
Значення фігури Ігоря Фоменка для українського ОПК у 2026 році
Станом на середину 2026 року Ігор Фоменко залишається однією з тих фігур, які пов’язують різні етапи трансформації оборонної промисловості. Від роботи на луганських заводах, через холдинги, «Укроборонпром», Міністерство економіки і до ФРУ Дефенс — його шлях відображає еволюцію самої галузі. Якщо в 2019–2020 роках головним викликом була корпоратизація і боротьба з радянською спадщиною, то зараз — масштабування виробництва, експорт, інтеграція приватного сектору і стійкість до зовнішніх шоків.
Його досвід показує, що ефективний управлінець в ОПК повинен одночасно розуміти технологію, право, фінанси і політичні обмеження. Відсутність кримінальних епізодів і публічних скандалів за роки роботи на високих посадах свідчить про обережний і системний стиль. Водночас саме такі люди рідше стають героями новин, хоча саме вони формують інституційну пам’ять галузі.
Практичний висновок для тих, хто сьогодні входить в український ОПК: вивчати не лише гучні історії успіху стартапів, а й шляхи людей, які пройшли через великі державні структури. Бо саме на стику приватного досвіду і державного регулювання народжуються рішення, які працюють у реальному часі війни і відбудови.
Ігор Фоменко — приклад технократа, який послідовно пройшов усі ключові рівні українського ОПК. Його внесок вимірюється не гучними заявами, а підготовленими документами, запущеними процесами і збереженою інституційною пам’яттю. У 2026 році він продовжує впливати на галузь уже з позиції представника роботодавців, що робить його одним із важливих голосів у діалозі між бізнесом і державою.
