Директор Мотор Січ: хто керує стратегічним підприємством у 2026 році

Станом на літо 2026 року тимчасово виконуючим обов’язки генерального директора АТ «Мотор Січ» є Кавіцький Микола Олександрович. Він очолює одне з найважливіших підприємств українського оборонно-промислового комплексу, яке спеціалізується на виробництві авіаційних двигунів для літаків і вертольотів.

Після націоналізації та кількох кадрових змін 2022–2026 років підприємство перейшло під повний контроль держави через Фонд державного майна України. Кавіцький раніше обіймав посаду першого заступника генерального директора і добре знайомий із внутрішніми процесами заводу.

Його головне завдання — забезпечити безперервне виробництво в умовах воєнних ризиків, виконати державні оборонні замовлення та підготувати підприємство до можливої часткової релокації потужностей.

Історія керівництва: від багаторічного президента до державних управлінців

Протягом десятиліть обличчя «Мотор Січ» асоціювалося з іменем В’ячеслава Богуслаєва. Він керував підприємством з 1988 року, пройшов шлях від директора до почесного президента і фактично формував стратегію розвитку. Під його керівництвом завод зберігав позиції одного з провідних виробників газотурбінних двигунів у світі, постачаючи продукцію в десятки країн. Однак у жовтні 2022 року Богуслаєва затримали за підозрою у державній зраді та пособництві державі-агресору. Це стало поворотним моментом.

Уже 30 листопада 2022 року Міністерство оборони призначило генеральним директором Олексія Нікіфорова. Він прийшов із досвідом роботи в міському господарстві Запоріжжя, зокрема очолював КП «Водоканал». Його завданням було стабілізувати роботу після націоналізації та переорієнтувати виробництво на потреби Сил оборони. Нікіфоров протримався на посаді понад три роки, але на початку 2026-го ситуація знову змінилася.

У лютому 2026 року Нікіфоров залишив посаду, і тимчасове виконання обов’язків передали Ользі Вагіс, яка до того керувала фінансовим департаментом. Вона мала досвід роботи на «Запоріжсталі» та в структурах міської ради. Уже через кілька тижнів Нікіфоров повернувся, а згодом керівником став Кавіцький Микола Олександрович. Такі швидкі ротації відображають складність управління стратегічним активом у воєнний час. За моїм досвідом спостереження за подібними підприємствами, кожна зміна керівника супроводжується переглядом пріоритетів — від фінансової дисципліни до безпеки виробничих ліній.

Окремо варто згадати, що статутний капітал підприємства у травні 2026 року значно збільшили — до понад 805 мільйонів гривень. Це рішення Фонду державного майна підкреслило намір держави посилити контроль і інвестиційну спроможність заводу.

Ці цифри показують, що навіть в умовах постійних загроз підприємство зберігає економічну життєздатність. При цьому кількість працівників суттєво зменшилася порівняно з довоєнними роками, коли на заводі працювало понад 20 тисяч людей.

Хто такий Кавіцький Микола Олександрович і як він опинився на чолі

Публічної детальної біографії Кавіцького у відкритих джерелах небагато. Згідно з деклараціями, до призначення він обіймав посаду першого заступника генерального директора АТ «Мотор Січ». У деклараціях він вказував місце проживання, пов’язане з Кривим Рогом, що може свідчити про промисловий досвід у Дніпропетровській області. Саме така внутрішня кадрова ротація — коли на ключову позицію піднімають людину, яка вже працює на підприємстві, — стала характерною рисою 2026 року.

На офіційному сайті компанії він зазначений як т.з.п. генерального директора. Це означає, що призначення має тимчасовий характер, і наглядова рада або уповноважений орган держави можуть у будь-який момент провести конкурс чи змінити рішення. У нашій практиці спостереження за державними підприємствами такий статус часто зберігається місяцями, поки триває пошук постійного керівника з досвідом у машинобудуванні чи оборонній промисловості.

Кавіцький успадкував команду, у якій залишаються ключові фігури попереднього періоду. Серед них — фінансовий директор Ольга Вагіс, головний інженер, директори з виробництва, якості, безпеки та цифрової трансформації. Така спадкоємність дозволяє уникати різких розривів у виробничих ланцюгах. Водночас вона породжує питання про реальну глибину змін у менеджменті після націоналізації.

Практичний нюанс полягає в тому, що генеральний директор відповідає не лише за поточне виробництво, а й за взаємодію з Міністерством оборони, Фондом державного майна, правоохоронними органами та потенційними міжнародними партнерами. Будь-яка помилка в комунікації може коштувати контрактів або репутаційних втрат.

Роль директора в умовах повномасштабної війни

Керувати «Мотор Січ» у 2026 році — це не класичний менеджмент промислового гіганта. Завод розташований у Запоріжжі, яке регулярно перебуває під загрозою ракетних і дронових ударів. Директор має забезпечувати захист людей, обладнання та технологій, одночасно виконуючи державні замовлення на двигуни для вертольотів і літаків, які потрібні Силам оборони.

Одним із ключових рішень Кабінету Міністрів наприкінці 2025 року став експериментальний проєкт з релокації частини потужностей. Він передбачає прискорене проєктування нових виробничих об’єктів, спрощене підключення до комунікацій і створення допоміжної інфраструктури. Директор має особисто контролювати, як цей процес рухається, бо від нього залежить, чи зможе підприємство працювати 24/7 навіть у разі прямих ударів по основних цехах.

Типова помилка, яку допускали керівники подібних підприємств раніше, — недооцінка логістичних ризиків. Двигуни потребують спеціальних умов транспортування, високоточних комплектуючих і кваліфікованих інженерів. Якщо хоча б одна ланка зривається, зривається вся програма. Кавіцький, маючи досвід роботи всередині системи, краще розуміє ці вузькі місця, ніж зовнішній кандидат.

Емоційний аспект теж важливий. Колектив «Мотор Січ» — це люди, багато з яких працюють на заводі десятиліттями. Вони пережили націоналізацію, арешт колишнього керівництва, зміну пріоритетів з експорту на оборону. Директор має не лише ставити завдання, а й підтримувати моральний дух. У нашій практиці саме здатність керівника говорити з людьми «на землі» часто визначає, чи залишиться підприємство боєздатним.

Виробництво, продукція та поточні пріоритети

Основна продукція «Мотор Січ» — турбогвинтові, турбореактивні, турбогвинтовентиляторні та турбовальні двигуни. Серед найвідоміших — сімейство Д-18Т для важких транспортників, Д-36 і Д-436 для цивільної авіації, ТВ3-117 та його модифікації для вертольотів Мі-8, Мі-17, Мі-24. У воєнний період пріоритет змістився на ремонт, модернізацію та випуск двигунів, які безпосередньо потрібні фронту.

Під керівництвом нового директора підприємство продовжує серійне виробництво та розробку нових модифікацій. Окремий напрямок — промислові газотурбінні установки, які можуть використовуватися для енергетики. У 2026 році саме енергетична складова набуває додаткового значення через потребу в автономних джерелах живлення.

Практичний нюанс: багато технологій і конструкторських рішень історично були пов’язані з російськими замовниками. Після 2022 року цей ринок повністю закрився. Директор має шукати альтернативні ринки збуту — Туреччина, країни Близького Сходу, Азія, а також розширювати співпрацю з українськими та західними виробниками літаків і вертольотів.

Ще один важливий момент — збереження інженерної школи. Молоді спеціалісти часто виїжджають або йдуть у ЗСУ. Завдання керівництва — створювати умови, за яких ключові конструктори та технологи залишаються на підприємстві або повертаються після служби.

Виклики 2026 року: безпека, релокація та міжнародний контекст

Головний виклик — фізична безпека. Запоріжжя залишається в зоні досяжності ворожої зброї. Будь-який серйозний удар по цехах може зупинити виробництво на місяці. Тому директор має постійно працювати з військовою адміністрацією та силами ППО щодо захисту об’єкта.

Другий виклик — юридичний. Китайська компанія Skyrizon, яка раніше намагалася отримати контроль над підприємством, продовжує судові претензії на мільярди доларів. Це створює додатковий тиск і вимагає від керівництва чіткої правової позиції.

Третій — кадровий. Після кількох змін топ-менеджменту в 2026 році колектив потребує стабільності. Постійні ротації демотивують середню ланку керівників і інженерів. Кавіцький як людина «зсередини» може стати тим фактором, який зупинить хвилю невизначеності.

Четвертий виклик — фінансування модернізації. Навіть зі збільшеним статутним капіталом підприємству потрібні інвестиції в обладнання, яке відповідає сучасним стандартам. Директор має вміти обґрунтовувати запити перед державою та шукати можливості міжнародної технічної допомоги.

Структура управління та наглядова рада

Генеральний директор не працює у вакуумі. Над ним стоїть наглядова рада, сформована державою. Саме вона затверджує стратегічні рішення, бюджет і ключові кадрові призначення. Після 2022 року склад ради кілька разів змінювався, що відображало боротьбу різних груп впливу за контроль над підприємством.

У топ-менеджменті залишаються директори з ключових напрямків: виробництво, якість, фінанси, безпека, правові питання, персонал, цифрова трансформація. Така структура дозволяє розподіляти відповідальність, але вимагає від генерального директора сильних навичок координації.

Практичний підводний камінь — розмивання відповідальності. Коли багато заступників і директорів, іноді складно швидко ухвалювати рішення. У воєнний час це може коштувати часу, якого немає. Тому ефективний керівник має вміти жорстко розставляти пріоритети і брати на себе фінальну відповідальність.

Зв’язок із сучасністю очевидний: у 2026 році держава вимагає від стратегічних підприємств не лише збереження, а й розвитку. «Мотор Січ» має стати одним із стовпів відновлення авіаційної промисловості після перемоги. Від того, як Кавіцький і його команда впораються з цим завданням, залежить не лише майбутнє заводу, а й здатність України самостійно забезпечувати себе критично важливими двигунами.

Що чекає підприємство далі

У найближчі місяці та роки директор «Мотор Січ» буде змушений балансувати між трьома пріоритетами: захистом людей і обладнання, виконанням оборонних замовлень і підготовкою до післявоєнного розвитку. Релокація частини потужностей, якщо вона відбудеться успішно, може стати зразком для інших стратегічних підприємств.

Міжнародна співпраця залишається відкритим питанням. Після розриву з російським ринком підприємство шукає нових партнерів. Успіх залежить від того, наскільки швидко вдасться адаптувати продукцію під стандарти НАТО та вимоги потенційних замовників.

Кавіцький Микола Олександрович на момент написання цього матеріалу є тією людиною, яка тримає штурвал. Чи стане він постійним генеральним директором, чи наглядова рада обере іншого кандидата — покаже час. Але вже зараз зрозуміло: від якості управління цим підприємством залежить не лише економіка одного заводу, а й обороноздатність країни в найкритичнішій сфері — авіаційних двигунах.

Підприємство продовжує працювати. Це вже само по собі є результатом зусиль тисяч людей і тих, хто ними керує. У 2026 році «Мотор Січ» залишається символом того, що українська промисловість здатна витримувати найважчі випробування і продовжувати виконувати свою місію.