Головнокомандувач Збройних Сил України: хто стоїть на чолі війська у 2026 році

Головнокомандувач Збройних Сил України — найвища військова посада в державі після Президента як Верховного Головнокомандувача. Саме ця людина здійснює безпосереднє військове керівництво ЗСУ, керує застосуванням військ і відповідає за боєздатність армії. Станом на кінець липня 2026 року посаду обіймає генерал-майор Михайло Драпатий, призначений 22 липня.

Посада відокремлена від начальника Генерального штабу з 2020 року. Головком підпорядковується Президенту і міністру оборони, звітує про досягнення стратегічних цілей і підтримання спроможностей війська. У сучасних умовах війни саме він визначає, як саме армія буде бити противника на всіх напрямках.

Зміна керівництва в липні 2026 року стала реакцією на суспільний запит і внутрішні суперечності. Драпатий — наймолодший головком в історії незалежної України, бойовий офіцер з досвідом від 2014 року, відомий проривом у Маріуполі та операціями на Херсонщині й Харківщині.

Історія посади: від об’єднаної ролі до самостійного статусу

До березня 2020 року посади начальника Генерального штабу і головнокомандувача Збройних Сил України були об’єднані. Це створювало надмірну концентрацію повноважень і не відповідала стандартам НАТО, до яких Україна прагнула. Реформа розпочалася з Закону «Про національну безпеку України» 2018 року, а остаточно розділення відбулося 27 березня 2020-го указом Президента.

Першим окремим головнокомандувачем став генерал-полковник Руслан Хомчак. Він обіймав посаду до липня 2021 року. Далі прийшов генерал Валерій Залужний, який очолював ЗСУ у найкритичніший період повномасштабного вторгнення — від 27 липня 2021-го до 8 лютого 2024-го. Саме під його керівництвом армія зупинила наступ на Київ, провела Харківську контрнаступальну операцію і звільнила правобережну Херсонщину.

У лютому 2024 року Залужного змінив генерал Олександр Сирський. Він протримався на посаді понад два роки — до 21 липня 2026-го. За цей час українські війська провели операцію в Курській області, утримували ініціативу на окремих напрямках і адаптувалися до масового застосування дронів. Проте конфлікт із тодішнім міністром оборони Михайлом Федоровим і суспільні протести призвели до зміни керівництва.

22 липня 2026 року указом Президента генерал-майора Михайла Драпатого призначено новим головнокомандувачем. Офіційна передача повноважень відбулася 24 липня. За моїм досвідом спостереження за військовими структурами, такі зміни завжди супроводжуються ризиками зниження темпу операцій, але водночас відкривають можливість для оновлення підходів.

Ця хронологія показує, наскільки динамічно змінюється військове керівництво в умовах затяжної війни. Кожен наступний головком приходив із власним досвідом і баченням, але всі працювали під безпосереднім контролем Президента як Верховного Головнокомандувача.

Хто такий Михайло Драпатий: шлях від лейтенанта до головкома

Михайло Васильович Драпатий народився 21 листопада 1982 року в Кам’янці-Подільському на Хмельниччині. Після школи вступив до Харківського інституту танкових військ, який закінчив у 2004 році. Службу розпочав лейтенантом у 72-й окремій механізованій бригаді в Білій Церкві.

У травні 2014 року, вже майором, він командував 2-м механізованим батальйоном тієї ж бригади. Саме тоді сталася подія, яка зробила його відомим: під час боїв за Маріуполь його БМП-2 на швидкості прорвала сепаратистський блокпост. Пізніше він вивів з оточення під Ізвариним понад 260 військових і більше 30 одиниць техніки.

Далі був штаб 30-ї механізованої бригади, а з 2016 по 2019 рік — командування 58-ю окремою мотопіхотною бригадою. Бригада воювала під Авдіївкою і на Бахмутській трасі. У 2017 році Драпатий здобув магістерський ступінь у Національному університеті оборони, а у 2021-му став найкращим випускником оперативно-стратегічного рівня і отримав перехідний меч королеви Великої Британії.

З початком повномасштабного вторгнення він очолював оперативні угруповання на півдні, зупиняв просування ворога до Кривого Рогу, брав участь у звільненні Херсонщини. У травні 2024-го очолив ОТГ «Харків» і стабілізував фронт після російського наступу. У листопаді 2024-го став командувачем Сухопутних військ, а з червня 2025-го — командувачем Об’єднаних сил. 22 липня 2026 року він зайняв найвищу військову посаду.

Драпатий — повний кавалер ордена Богдана Хмельницького і кавалер Хреста бойових заслуг. У нашій практиці аналізу військових кар’єр рідко зустрічаєш офіцера, який пройшов усі рівні — від батальйону до стратегічного командування — саме під час активних бойових дій.

Повноваження та відповідальність головнокомандувача

Згідно з указом Президента і Законом «Про національну безпеку України», головнокомандувач здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами. Він управляє застосуванням військ і тих сил інших складових оборони, які передані йому в підпорядкування. Саме він визначає комплект боєздатних сил для Командувача об’єднаних сил.

До ключових обов’язків входить організація підтримання спроможностей війська, контроль забезпечення технікою, озброєнням і ресурсами, а також спільна підготовка сил оборони. Головком розробляє і подає на затвердження Стратегічний замисел і Стратегічний план застосування ЗСУ. Він звітує перед Президентом і міністром оборони про досягнення воєнно-стратегічних цілей.

На практиці це означає щоденну роботу з корпусами, бригадами, штабами оперативних угруповань. У 2026 році до пріоритетів додалося посилення наступальних дій у всіх доменах, планування операцій у тилу противника, розвиток технологій і нарощування спроможностей. Президент прямо поставив перед Драпатим завдання продовжувати і посилювати наступ.

Типова помилка зовнішніх спостерігачів — вважати, що головком самостійно приймає всі рішення. Насправді стратегічні рамки задає Ставка Верховного Головнокомандувача на чолі з Президентом. Головком відповідає за виконання і тактичну реалізацію.

Ці цифри підкреслюють, наскільки висока плинність на найвищій військовій посаді в умовах війни. Кожна зміна — це не просто персональне рішення, а сигнал про коригування підходів до ведення бойових дій.

Зміна 2026 року: причини і наслідки

У липні 2026 року після звільнення міністра оборони Михайла Федорова спалахнули протести в кількох містах. Федоров публічно звинуватив Сирського в блокуванні реформ і політичних інтригах. Президент спочатку підтримав міністра, але через тиждень вирішив змінити і військове керівництво.

21 липня Зеленський оголосив про призначення Драпатого. 22 липня вийшли відповідні укази: Сирського звільнено, Драпатого призначено, а начальником Генерального штабу став генерал-майор Ігор Скибюк. Офіційна передача повноважень відбулася 24 липня за участю в.о. міністра оборони Євгена Хмари.

Новий головком одразу заявив, що працюватиме без гучних обіцянок, з відповідальністю за рішення і повагою до тих, хто тримає фронт. Він підкреслив, що знає Скибюка з 2022 року, коли вони разом керували операцією зі звільнення Херсонщини.

За оцінками військових експертів, зміна відображає перехід від радянської школи командування до покоління офіцерів, які формувалися вже під час війни 2014–2026 років. Драпатий відомий як прихильник технологічних рішень і більшої автономії на рівні бригад і корпусів.

Наслідки ще оцінюються. Головне завдання — зберегти темп операцій і не дати противнику скористатися періодом адаптації. Президент прямо вимагав, щоб модернізація війська відбувалася без ослаблення тиску на ворога.

Роль головнокомандувача в системі оборони держави

Головнокомандувач не є політичною фігурою. Він військовий професіонал, який реалізує політику, визначену цивільним керівництвом. Президент як Верховний Головнокомандувач задає стратегічні цілі через Ставку. Міністр оборони відповідає за ресурси, оснащення і політику. Головком — за застосування і готовність військ.

У практиці 2022–2026 років саме головком ставав публічним обличчям армії. Залужний, Сирський, тепер Драпатий — усі вони регулярно з’являлися в медіа, пояснювали ситуацію на фронті і підтримували моральний дух. Це додаткове навантаження, якого не передбачено формальними повноваженнями.

Важливий нюанс — взаємодія з союзниками. Головком бере участь у переговорах щодо постачання зброї, планування спільних операцій і обміну розвідданими. Від його здатності чітко формулювати потреби залежить ефективність міжнародної допомоги.

Типова помилка — очікувати від головкома миттєвих чудес. Війна — це марафон, а не спринт. Рішення, прийняті сьогодні, дають результат через тижні або місяці. Драпатий уже заявив, що працюватиме з повагою до людей на передовій і без популізму.

Розуміння цих відмінностей допомагає адекватно оцінювати роботу військового керівництва і уникати необґрунтованих очікувань.

Виклики 2026 року і перспективи

На момент призначення Драпатого українські війська перебували в стані активних дій. За даними попереднього керівництва, за 2026 рік було звільнено близько 700 квадратних кілометрів території. Головне завдання — зберегти ініціативу і наростити тиск на всіх напрямках.

Серед пріоритетів — розвиток далекобійних ударів, посилення протиповітряної оборони, вдосконалення корпусної системи і забезпечення фронту дронами та боєприпасами. Драпатий уже підтвердив, що програма точних ударів по території противника буде виконуватися послідовно.

Окремий виклик — людський ресурс. Мобілізація, підготовка резервів і збереження досвідчених кадрів залишаються критичними. Новий головком має досвід командування на рівні, де ці проблеми відчуваються безпосередньо.

У нашій практиці аналізу подібних переходів видно, що успіх залежить від швидкості адаптації штабів і збереження довіри між політичним і військовим керівництвом. Драпатий починає роботу з чітким мандатом Президента і підтримкою значної частини суспільства.

Цей чек-лист допомагає швидко орієнтуватися в системі підпорядкування і уникати плутанини між ролями Президента, міністра і головкома.

Це символічний момент. Армія, яка воює за незалежність, тепер очолюється офіцером, чия свідома кар’єра повністю пройшла в незалежній державі. У 2026 році це вже не просто деталь біографії — це знак зміни поколінь у військовому керівництві.