Оцінки чисельності фронтових бомбардувальників Су-34 у складі російських Повітряно-космічних сил на середину 2026 року коливаються між 120–130 одиницями за даними авторитетних західних довідників та 150–200 за деякими російськими та неофіційними підрахунками. Більшість незалежних аналітиків сходяться на цифрі близько 130–160 активних машин, враховуючи як підтверджені втрати, так і поповнення парку новими літаками.
Загальна кількість побудованих Су-34 перевищила 210 одиниць до кінця 2025 року, включаючи прототипи та передсерійні зразки. Виробництво триває на Новосибірському авіаційному заводі імені Чкалова темпами 15–20 машин на рік, попри санкції та дефіцит іноземних компонентів.
Чиста чисельність парку залишається відносно стабільною порівняно з рівнем 2022 року завдяки тому, що темпи будівництва нових літаків приблизно компенсують втрати, хоча реальна бойова готовність часто нижча через тривалий ремонт, підготовку екіпажів та інтенсивну експлуатацію.
Історія розвитку та місце в російській авіації
Су-34 народився як глибока модернізація винищувача Су-27 для заміни застарілого парку фронтових бомбардувальників Су-24. Перший серійний політ відбувся у 2006 році, а повноцінні поставки до ВКС РФ почалися наприкінці 2000-х. Літак одразу позиціонували як «робочого коня» тактичної авіації — машину, здатну нести до 8 тонн озброєння на значну відстань і діяти в умовах протидії ППО.
До початку повномасштабного вторгнення в Україну парк налічував приблизно 130–140 бойових одиниць. Ці літаки стали основою для виконання ударних завдань на малих і середніх висотах, де броньована титанова кабіна екіпажу давала певну перевагу над звичайними винищувачами. Саме Су-34 найчастіше згадували у контексті застосування плануючих авіабомб з модулями УМПК, які суттєво змінили тактику російської авіації з 2023 року.
Технічні особливості, що впливають на чисельність
Двокрісна кабіна з розташуванням екіпажу «пліч-о-пліч» дозволяє розподіляти навантаження під час складних місій: пілот зосереджується на польоті, а штурман-оператор — на пошуку цілей та застосуванні зброї. Це підвищує ефективність, але ускладнює підготовку екіпажів порівняно з одномісними машинами. Кожен втрачений Су-34 означає втрату не лише літака, а й двох підготовлених спеціалістів, що є критичним фактором у тривалому конфлікті.
Літак оснащений потужною РЛС з можливістю картографування місцевості та супроводу цілей, а також розвиненою системою радіоелектронної боротьби. Однак висока складність бортового обладнання та залежність від іноземних компонентів (навіть у 2025 році аналітики фіксували понад тисячу іноземних деталей у конструкції) роблять виробництво та ремонт вкрай чутливими до санкцій. Багато машин періодично перебувають у тривалому технічному обслуговуванні, що знижує реальну кількість готових до бойового застосування.
Виробництво під час війни: виклики та досягнення
Новосибірський завод імені Чкалова — єдине підприємство, що серійно будує ці бомбардувальники. До 2022 року темпи були помірними — близько 8–12 машин на рік. З початком повномасштабного вторгнення виробництво прискорили: у 2022–2023 роках поставили приблизно 8 та 11 одиниць відповідно, у 2024 — 12–16, а у 2025 році — сім партій загальною кількістю 15–20 літаків (переважно модифікації Су-34М з покращеною авіонікою та можливостями застосування сучасних засобів ураження).
Кожна партія зазвичай налічувала один-два літаки, а інформація про точні бортові номери та кількість часто не розголошувалася. Незважаючи на санкції та проблеми з комплектуючими, росіянам вдалося підтримувати ритм завдяки запасам деталей та паралельному імпорту. Це дозволило частково компенсувати втрати, хоча якість нових машин та швидкість їх введення в стрій іноді викликали питання в експертному середовищі.
Оцінки чисельності на 2026 рік
Точна кількість бойових Су-34, що перебувають у строю, залишається закритою інформацією. Відкриті джерела дають діапазон оцінок, який відображає як методологію підрахунку, так і ступінь доступу до даних.
| Джерело | Оцінка чисельності | Станом на | Примітка |
|---|---|---|---|
| IISS Military Balance 2026 | близько 124–130 | 2026 | Консервативна оцінка операційних машин |
| FlightGlobal / українська Вікіпедія | близько 156 (всі модифікації) | 2026 | Включає машини в ремонті та навчальних частинах |
| Неофіційні російські оцінки | 200–240 | 2025–2026 | Часто включають резерв та машини на зберіганні |
| RUSI та Defence24 | близько 130 | 2025–2026 | Флот підтримується на рівні, близькому до довоєнного |
Різниця в цифрах пояснюється тим, що частина літаків перебуває в ремонті, на модернізації або в навчальних підрозділах. Реальна кількість машин, здатних виконувати бойові завдання щодня, зазвичай нижча за загальну чисельність парку.
Втрати під час війни в Україні
За даними OSINT-проєкту Oryx, станом на 1 квітня 2026 року візуально підтверджено втрату щонайменше 37 фронтових бомбардувальників Су-34 (36 базових модифікацій та один Су-34М). Ще п’ять машин отримали пошкодження різного ступеня. Загальна кількість візуально зафіксованих втрат і пошкоджень сягнула 42 одиниць.
Найбільш чутливими стали 2022–2024 роки, коли літаки часто діяли на відносно малих висотах і ставали цілями для зенітно-ракетних комплексів та переносних ЗРК. Окремі втрати сталися внаслідок технічних відмов, дружнього вогню та ударів по аеродромах. У червні 2025 року українські спецпідрозділи провели операцію на аеродромі «Маринівка» у Волгоградській області, внаслідок якої три Су-34 були знищені та два пошкоджені на землі — це один з найбільших одноразових ударів по парку цих бомбардувальників.
Кожен підтверджений збитий або знищений на землі Су-34 — це не лише матеріальна втрата вартістю кілька десятків мільйонів доларів, а й перерваний ланцюжок підготовки екіпажу та технічного персоналу. Втрати досвідчених льотчиків особливо болісно позначилися на боєздатності підрозділів у перші роки конфлікту.
Економічний аспект та темпи відновлення
Вартість одного серійного Су-34 у 2026 році оцінюють приблизно в 2,7 млрд російських рублів (близько 30–36 млн доларів США залежно від курсу). Для порівняння: закупівля 30 таких машин вимагала б близько 81 млрд рублів. Це значне навантаження на оборонний бюджет, особливо з урахуванням витрат на інші типи авіації, ремонт пошкоджених машин та підготовку кадрів.
Незважаючи на це, росіянам вдається підтримувати виробництво на рівні 15–20 одиниць на рік. Такий темп дозволяє частково заповнювати прогалини, але не дає можливості швидко наростити чисельність парку до рівнів, які були б потрібні для масштабних одночасних операцій на кількох напрямках. Багато нових літаків одразу потрапляють у частини, що діють на українському театрі воєнних дій, минаючи тривалий період обкатки.
Роль у бойових діях та перспективи на найближчі роки
Су-34 залишається основним носієм плануючих бомб з модулями УМПК у російській тактичній авіації. Саме ці машини забезпечують більшість ударів по прифронтовій інфраструктурі та позиціях українських військ на значній відстані від лінії фронту. Їхня здатність нести велике бомбове навантаження та діяти в парі з винищувачами прикриття робить їх незамінними в умовах, коли застосування стратегічної авіації обмежене.
У найближчі роки очікується продовження поставок модернізованих Су-34М з покращеною радіоелектронікою та розширеним спектром озброєння. Однак конкуренція за ресурси з програмою Су-57, а також необхідність відновлювати парк винищувачів та штурмовиків створюють природні обмеження. Аналітики зазначають, що навіть за збереження поточних темпів виробництва чисельність парку Су-34 навряд чи суттєво зросте до 2027–2028 років без значного зменшення втрат або радикального прискорення будівництва.
Таким чином, на середину 2026 року Росія утримує приблизно 130–160 боєздатних фронтових бомбардувальників Су-34. Ця цифра — результат балансу між втратами, виробництвом та можливостями промисловості в умовах санкцій. Подальша динаміка залежатиме від інтенсивності бойових дій, ефективності української протиповітряної оборони та здатності російського авіапрому підтримувати або нарощувати темпи випуску нових машин.
