Друга та третя групи інвалідності позначають різні рівні стійких порушень функцій організму та обмежень життєдіяльності, які впливають на здатність людини самостійно взаємодіяти зі світом. Третя група відображає помірні труднощі, коли людина зберігає високу ступінь незалежності, може працювати й обслуговувати себе за допомогою допоміжних засобів або незначної підтримки. Друга група вказує на виражені обмеження, які суттєво ускладнюють виконання багатьох повсякденних завдань, вимагають регулярної допомоги та спеціальних умов, хоча самообслуговування без постійного нагляду залишається можливим.
З січня 2025 року в Україні діє нова система оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджена Постановою Кабінету Міністрів № 1338. Вона відходить від жорстких списків діагнозів і фокусується на реальному впливі стану здоров’я на сім категорій життєдіяльності: самообслуговування, пересування, орієнтація, спілкування, контроль поведінки, навчання та виконання трудової діяльності. Ступені обмежень чітко розмежовані — помірний (1-й) для третьої групи та виражений (2-й) для другої. Це робить оцінку більш справедливою та індивідуальною.
Розуміння цих відмінностей — ключ до правильного оформлення статусу, отримання пенсії, пільг, технічних засобів реабілітації та створення умов для гідного життя. Група не вирок і не ярлик, а інструмент доступу до підтримки, який може змінюватися з часом залежно від динаміки здоров’я та якості реабілітації.
Як змінилося визначення інвалідності з 2025 року
Раніше медико-соціальні експертні комісії часто спиралися на конкретні захворювання та фіксовані списки. Нова система експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування аналізує, як порушення функцій — психічних, сенсорних, статодинамічних, внутрішніх органів — впливають на реальне життя людини. Стійкість порушень має тривати не менше 12 місяців або мати необоротний характер з мінімальними шансами на значне покращення навіть за найкращого лікування.
Експертна команда вивчає медичну документацію, результати функціональних тестів і оцінює ступінь обмеження в кожній категорії життєдіяльності. Це дозволяє враховувати комбінації хвороб і індивідуальні обставини. Для початківців важливо знати: процес став прозорішим, але вимагає ретельної підготовки документів і розуміння, що саме оцінюють — не діагноз сам по собі, а його вплив на автономію.
Критерії третьої групи інвалідності: помірні обмеження, що залишають простір для активності
Третя група встановлюється при помірному (1-му) ступені обмеження однієї або кількох категорій життєдіяльності. Людина стикається з помітними труднощами, але здатна справлятися самостійно або з мінімальною допомогою.
У самообслуговуванні — потреба у допоміжних засобах (спеціальне взуття, ортези, адаптований посуд) та епізодичній підтримці один-два рази на день для гігієни, одягання чи приготування їжі. Пересування можливе самостійно, але в повільнішому темпі, з перервами на довгих дистанціях і труднощами при подоланні перешкод. Людина зазвичай користується громадським транспортом, хоча іноді потрібна допомога.
У трудовій діяльності обмеження проявляються у втраті частини кваліфікації, зменшенні обсягу роботи більш ніж на чверть або необхідності адаптацій робочого місця. Багато людей з третьою групою успішно працюють на звичайних посадах з гнучким графіком або частковим навантаженням. Навчання можливе в загальних закладах за спеціальним режимом або з допоміжними засобами. Орієнтація та спілкування ускладнюються в нових умовах, але за допомогою окулярів, слухових апаратів чи письмових інструкцій людина адаптується.
Такі обмеження не позбавляють людину активного життя. Вони радше вимагають розумного планування дня, пауз і правильних інструментів. Багато хто з третьою групою зберігає професію, подорожує, займається хобі та підтримує соціальні зв’язки.
Критерії другої групи інвалідності: виражені обмеження, що потребують серйозної підтримки
Друга група присвоюється при вираженому (2-му) ступені обмеження. Труднощі істотніші, впливають на більшість сфер життя і часто вимагають регулярної допомоги інших людей поряд із допоміжними засобами.
У самообслуговуванні допомога потрібна кожні 30–60 хвилин для базових дій — харчування, прийом ліків, особистої гігієни. Пересування значно ускладнене: короткі дистанції, повільний темп, необхідність сторонньої підтримки на сходах або нерівній поверхні. Самостійні поїздки стають викликом.
Трудова діяльність часто можлива лише в спеціально створених умовах — з адаптованим робочим місцем, скороченим днем, технічними засобами або дистанційно. Деякі види робіт стають недоступними. Навчання зазвичай потребує індивідуальної програми, домашньої форми або постійної підтримки педагогів. Спілкування та контроль поведінки можуть обмежуватися вузьким колом близьких, а в нових ситуаціях потрібна допомога для орієнтації та дотримання соціальних норм.
До другої групи нерідко потрапляють люди з комбінацією кількох захворювань, коли сукупний ефект створює виражений вплив на працездатність і автономію. Це не означає повну залежність, але значно підвищує потребу в системній підтримці — від технічних засобів до соціальних послуг.
Порівняльна таблиця критеріїв
| Категорія життєдіяльності | 3 група (помірний, 1 ступінь) | 2 група (виражений, 2 ступінь) |
|---|---|---|
| Самообслуговування | Допоміжні засоби + допомога 1–2 рази на день (гігієна, одягання) | Допомога кожні 30–60 хвилин для базових дій (харчування, ліки) |
| Пересування | Повільніший темп, перерви, труднощі з перешкодами; самостійний транспорт можливий | Короткі дистанції, потреба в допомозі на сходах, значне уповільнення |
| Трудова діяльність | Часткова втрата кваліфікації, адаптації робочого місця, гнучкий графік | Спеціальні умови, скорочений день або окремі види робіт недоступні |
| Навчання | Спеціальний режим у загальних закладах або допоміжні засоби | Індивідуальна програма, часто домашня форма або постійна підтримка |
| Спілкування та орієнтація | Ускладнення в нових умовах, потреба в засобах (окуляри, апарати) | Обмежене коло спілкування, регулярна допомога в нових ситуаціях |
Дані базуються на критеріях Постанови КМУ № 1338 та практиці оцінювання повсякденного функціонування.
Пенсійне забезпечення: цифри, які впливають на бюджет родини
Розмір пенсії по інвалідності залежить від групи та страхового стажу. За загальним правилом: перша група — 100 % пенсії за віком, друга — 90 %, третя — 50 %. Непрацюючі особи з другою групою за певного стажу можуть обрати повний розмір пенсії за віком.
Станом на 2026 рік мінімальні виплати для непрацюючих осіб з другою та третьою групами коливаються в межах 6000 грн (з урахуванням індексацій), для працюючих — нижчі. Для спеціальних категорій (інвалідність внаслідок війни, Чорнобильська катастрофа) суми значно вищі — від 10 000 грн і більше після березневої індексації 2026 року. Якщо права на пенсію немає, призначається державна соціальна допомога: для другої групи — 80 % прожиткового мінімуму для непрацездатних, для третьої — 60 %.
Різниця в пенсії між другою та третьою групою суттєва і безпосередньо впливає на можливість покривати витрати на ліки, транспорт та реабілітацію. Тому правильне встановлення групи має не лише медичне, а й фінансове значення.
Обидві групи мають право на безкоштовні або пільгові ліки (за умови низького розміру пенсії), технічні засоби реабілітації, протезно-ортопедичні вироби, санаторно-курортне лікування за медичними показаннями. Пріоритет у поліпшенні житлових умов та соціальному обслуговуванні.
Транспортні пільги: у міському транспорті часто безкоштовний проїзд для обох груп (залежить від місцевих програм). Міжміський транспорт — знижки 50 % у певні періоди, для другої групи іноді ширші можливості. Житлові субсидії та пільги на комунальні послуги доступні обом, але розмір залежить від доходів та складу родини.
Податкова соціальна пільга, першочергове обслуговування в медичних закладах, пільги на освіту та професійну підготовку — спільні. Проте друга група частіше отримує пріоритет у наданні дорожчих технічних засобів та соціальних послуг. Важливо перевіряти актуальні умови на офіційних ресурсах Пенсійного фонду та Міністерства соціальної політики, оскільки деталі можуть оновлюватися.
Працевлаштування та реабілітація: можливості, а не обмеження
Люди з третьою групою часто зберігають або знаходять роботу в загальних умовах з розумними адаптаціями — ергономічне робоче місце, гнучкий графік, часткова зайнятість. Роботодавці зобов’язані створювати такі умови.
Для другої групи працевлаштування зазвичай потребує спеціально обладнаного робочого місця, скороченого робочого дня або дистанційного формату. Закон захищає від необґрунтованого звільнення та гарантує квоти для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Реабілітація — ключовий елемент для обох груп. Індивідуальна програма реабілітації включає медичну, соціальну, професійну та психологічну складові. Технічні засоби (крісла-колісні, слухові апарати, ортези) видаються безкоштовно або на пільгових умовах. Чим раніше розпочато реабілітацію, тим вищі шанси на покращення функціонування та, можливо, перегляд групи в бік полегшення.
Практичні поради для тих, хто тільки починає шлях, і для тих, хто вже в системі
Підготуйте повний пакет медичних документів: виписки, результати обстежень, функціональні тести. Чітко фіксуйте, як саме захворювання впливає на щоденне життя — це допоможе експертній команді. Якщо рішення не задовольняє, його можна оскаржити в судовому порядку або звернутися за повторним оцінюванням за наявності нових обставин.
Для просунутих користувачів: відстежуйте динаміку здоров’я та регулярно оновлюйте індивідуальну програму реабілітації. Іноді покращення стану дозволяє перейти на легшу групу або навіть зняти інвалідність. Для початківців — не соромтеся звертатися по безкоштовну правову допомогу до центрів безоплатної правової допомоги або профільних громадських організацій.
Система складна, але вона створена для того, щоб людина не залишалася наодинці з викликами здоров’я. Правильно встановлена група відкриває двері до фінансової підтримки, технічних засобів і соціальних послуг, які допомагають зберігати гідність і активність. Кожен випадок унікальний, і головне — не зупинятися на першому етапі, а послідовно домагатися того рівня підтримки, який відповідає реальним потребам.
