Олексій Суханов ніколи не уникав розмов про те, що найбільше болить. У 52 роки телеведучий, чий голос і обличчя знайомі мільйонам українців з ток-шоу «Говорить Україна» та «Говорить вся країна», відкрито говорить про бажання стати батьком. Біологічних дітей у нього немає. Перший шлюб тривав близько тринадцяти років, і саме тоді, коли багато хто створює родину, обставини склалися інакше. Сьогодні Олексій діє в напрямку усиновлення, відчуваючи внутрішню готовність і чітко розуміючи: час настав.
Його історія — це не швидка новина про «поповнення в сім’ї через два роки», а довгий шлях від строгого дитинства в російському Іваново до свідомого вибору України, від кар’єрних перегонів до глибокого переосмислення того, що означає бути батьком. У 2025 році, коли йому виповнився 51 рік, Суханов вперше публічно заявив, що розпочав процес усиновлення. «Я відчуваю, що вони будуть. Через два роки. Я зараз дію в цьому напрямку», — сказав він у квітневому інтерв’ю. Станом на червень 2026 року процес триває. Це спільне рішення з партнеркою, з якою стосунки тривають вже багато років. Тема залишається болісною, але водночас наповненою надією.
Паралельно з роботою на телебаченні, де щодня доводиться занурюватися в чужі сімейні драми, Олексій фінансово підтримує дітей, які залишилися без батьків. У домі живе собака Арті — «подарунок Бога», як іноді називає його ведучий. Арті з’явився наприкінці 2020 року і став для Суханова своєрідним першим досвідом відповідальності за живу істоту, яка повністю залежить від тебе. Усе це — частини однієї великої мозаїки під назвою «бути батьком».
Дитинство в Іваново: інженерна родина та раннє відчуття відповідальності
4 січня 1974 року в місті Іваново в родині інженерів народився Олексій Суханов. Батьки працювали на заводах, жили за чіткими правилами: відповідальність, дисципліна, стриманість у проявах емоцій. Хлопчик змалку мріяв про мікрофон і камеру — сідав перед дзеркалом і читав газетні статті вголос, імітуючи дикторів. Після технікуму за спеціальністю «технологія приготування їжі» він вступив до Російського державного торгово-економічного університету на менеджмент і закінчив його 1997 року.
Саме в цьому середовищі сформувалося те, що Суханов пізніше назве головною причиною відсутності дітей у першому шлюбі: «Мене так виховали — я не міг повісити свою дитину на когось. Це моя відповідальність». Ранні роки кар’єри на обласному радіо в Іваново, підробітки в ресторанах, перші кроки на телебаченні — усе це не давало відчуття стабільності, яку він вважав обов’язковою умовою для появи дитини. Грошей вистачало на життя, але не на те, щоб спокійно забезпечити сім’ю без страху за завтрашній день.
Конфлікт з батьками, який загострився після початку повномасштабної війни, став ще одним підтвердженням того, наскільки різні шляхи можуть обрати члени однієї родини. Мама дзвонила 24 лютого 2022 року і просила повернутися до Росії. Олексій відповів чітко і категорично. З того часу спілкування майже припинилося. Батьки не привітали його з 50-річчям. «У нас різні дороги», — так він пояснює цю ситуацію без зайвої драми. Цей досвід навчив його цінувати обрану родину і свідомо будувати стосунки, засновані на спільних цінностях.
Перший шлюб: тринадцять років разом і рішення, яке не дало дітям з’явитися
З майбутньою дружиною Ольгою — психологинею та соціологинею — Олексій познайомився на початку кар’єри на івано-франківському обласному радіо. Шлюб тривав приблизно з 2000-х до 2013–2016 років. Тринадцять років спільного життя, спільні переїзди, підтримка один одного в складні періоди — і жодної дитини. Не тому, що не хотіли. А тому, що на початку шляху не було тієї фінансової подушки, яку Суханов вважав необхідною.
«У мене не було таких прибутків, щоб я міг дозволити стати батьком», — зізнавався він пізніше. Кар’єра вимагала постійного руху: НТВ у Москві, «П’ятий канал», «Дождь», «РЕН ТВ». Коли з’явилася можливість переїхати до України і вести ток-шоу «Говорить Україна» на каналі «Україна», пріоритети остаточно змістилися. У 2014 році, після підтримки Євромайдану та незгоди з позицією російського каналу щодо війни на Донбасі, Суханов залишив Росію назавжди.
Розлучення не стало трагедією з розбитим посудом. Ольга пізніше вийшла заміж і народила дитину. Олексій сприйняв цю новину спокійно і навіть зберіг з нею теплі стосунки — іноді спілкуються телефоном. «Шкодую, що не було дітей, бо не було для цього необхідних обставин», — так він оцінює той період сьогодні. Цей жаль став одним із найсильніших внутрішніх двигунів, які привели його до рішення про усиновлення через багато років.
Кар’єра на українських екранах і новий погляд на родину
З 2012 року Олексій Суханов — обличчя українського телебачення. Ток-шоу «Говорить Україна» вигравало «Телетріумф», збирало мільйонні аудиторії і ставало майданчиком для найскладніших розмов про війну, втрати, родинні драми. Після закриття каналу «Україна» у 2022 році він перейшов на «1+1» і з лютого 2023 року веде «Говорить вся країна». Паралельно розвиває YouTube-проєкт «Говорить Суханов».
Робота з людськими історіями щодня нагадувала: діти — це не просто «продовження роду». Це відповідальність, яку хтось бере на себе повністю. Багато гостей його програм розповідали про пізнє батьківство, усиновлення, виховання дітей з особливими потребами. Суханов слухав і, за його словами, дедалі частіше повертався до думки: «Я теж хочу це зробити. І можу».
У 2022 році він отримав українське громадянство. Залишився в Києві навіть у найскладніші місяці, записався до територіальної оборони. Війна остаточно розставила пріоритети: важливо не тільки те, звідки ти родом, а те, за якими цінностями живеш і що передаси наступному поколінню.
Арті та підтримка чужих дітей: маленькі кроки до великої відповідальності
Наприкінці 2020 року в домі Суханова з’явився пес на прізвисько Арті. Ведучий рідко показує його в кадрі, але неодноразово згадував: собака допомагає триматися, особливо під час війни. Арті став для нього першим досвідом щоденної турботи про того, хто повністю залежить від тебе. Годувати, гуляти, лікувати, просто бути поруч — усе це маленькі, але дуже конкретні уроки батьківства.
Паралельно Олексій фінансово підтримує дітей, які залишилися без батьків. Не афішуючи деталей, він вважає це природним продовженням своєї позиції: якщо можеш допомогти — допомагай. Ця практика теж стала частиною внутрішньої підготовки до усиновлення. Він знає, що таке давати без очікування подяки, і готовий до того, що дитина, яку він візьме, може мати складний досвід за плечима.
2025–2026: публічне рішення і реальний процес усиновлення
У квітні 2025 року, у розпал інтерв’ю для YouTube-проєкту ТСН, Олексій Суханов вперше чітко озвучив: він діє в напрямку усиновлення. «Я готовий. Я відчуваю, що я обов’язково це повинен зробити. Якби моя воля — я б це зробив зараз». У липні та наступних місяцях він неодноразово повертався до теми. У березні 2026 року в розмові з Машею Єфросиніною зізнався, що думка про усиновлення з’явилася більше десяти років тому і досі залишається актуальною, хоча й болісною.
Процес запущено. Це спільне рішення з партнеркою. Суханов підкреслює: у стосунках двоє, і дитина має з’явитися в родині, де обоє готові. Він не шукає «ідеальну» дитину — хоче дати тепло, стабільність і увагу тому, кому це найбільше потрібно. Усиновити планує з дитячого будинку.
Як насправді відбувається усиновлення в Україні у 2026 році: покроково
Для тих, хто цікавиться темою не тільки через історію Суханова, а й для себе, ось актуальна картина процесу (на основі офіційних правил та практик 2025–2026 років). Усиновлювати можуть як подружні пари, так і одинокі люди — неодружені громадяни України, які постійно проживають на території країни. Вік кандидата — не молодше 21 року, різниця з дитиною — не менше 15 років.
Основні етапи:
- Звернення до Служби у справах дітей за місцем проживання або через портал «Дія». Подача заяви про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі.
- Збір документів: паспорт, ІПН, довідка про доходи за останні 6 місяців, підтвердження житла (власність чи оренда), медичні довідки (включаючи висновки психіатра та нарколога), довідка про відсутність судимості.
- Перевірка житлових умов (протягом 5 робочих днів).
- Обов’язкове навчання в центрі соціальних служб (психологічна підготовка, правові аспекти, особливості виховання прийомних дітей). Сертифікат діє 24 місяці.
- Отримання статусу кандидата в усиновлювачі та внесення до реєстру.
- Знайомство з дитиною (або дітьми — часто пропонують братів і сестер разом). Можна взяти дитину під опіку «до усиновлення» на 3 місяці з можливістю продовження.
- Судове рішення.
Тривалість усього процесу — від кількох місяців до двох років і більше. Найдовше зазвичай триває етап підбору дитини: більшість кандидатів хочуть маленьку і здорову, а в установах частіше діти старшого віку, з особливими потребами або в групах братів і сестер. Під час воєнного стану є спрощення: можна почати жити з дитиною ще до остаточного рішення суду. Але й викликів вистачає — суди іноді працюють з затримками, інформації про здоров’я дитини може бути неповною, потрібна додаткова підтримка після усиновлення (психологи, логопеди, педіатри).
Для публічної людини додається ще один шар: увага ЗМІ, необхідність захищати приватність дитини, можлива додаткова перевірка мотивації. Суханов, судячи з усього, проходить цей шлях свідомо і без поспіху.
| Етап | Що відбувається | Приблизний час | Важливі нюанси для одиноких кандидатів |
|---|---|---|---|
| Збір документів та заява | Подача до Служби у справах дітей або через «Дію» | 2–6 тижнів | Потрібна стабільність доходу та житла; для публічних людей — додаткова увага до репутації |
| Навчання та перевірка | Курси + перевірка умов проживання | Кілька тижнів | Психологічна оцінка мотивації; чесність про очікування критично важлива |
| Статус кандидата та підбір дитини | Внесення до реєстру, знайомство | 3 місяці — 2+ роки | Можна взяти під опіку «до усиновлення»; часто пропонують групи братів і сестер |
| Судове рішення | Остаточне оформлення | 1–4 місяці | Під час воєнного стану можливі спрощення та прискорення через опіку |
Дані узагальнено на основі офіційних правил та практик 2025–2026 років (джерела: роз’яснення Служб у справах дітей, матеріали правозахисних організацій).
Яким батьком бачить себе Олексій Суханов
У одному зі старих випусків «Говорить Україна» Суханов сказав фразу, яка стала для нього своєрідним кредо: «Батько — не той, хто взяв участь у народженні. А той, хто присвятив дітям своє життя». Саме так він і хоче стати батьком — не біологічним «за обов’язком», а свідомим, присутнім, готовим присвятити час і увагу.
Він не ідеалізує процес. Знає, що дитина може мати травматичний досвід, що знадобиться терпіння, професійна допомога, іноді — перебудова всього ритму життя. Але впевнений: у 52 роки він має те, чого не було в 30 — стабільність, досвід, чітке розуміння цінностей, які хоче передати. Чесність. Відповідальність. Любов до України як до обраної Батьківщини. Вміння бути поруч навіть тоді, коли важко.
Виклики публічності та надія на найближчі роки
Стати батьком у зрілому віці як публічна людина — це додаткові виклики. Потрібно захищати дитину від зайвої уваги, вибудовувати баланс між роботою і родиною, бути готовим до того, що будь-яка новина про особисте життя миттєво розлетиться. Суханов, судячи з усього, готовий до цього. Він уже багато років тримає особисте життя під контролем і вміє говорити про складне без драматизму.
У 2027 році, якщо все піде за планом, Олексію Суханову буде близько 53. Він часто повторює: «Це обов’язково має статися». Не як мрія, а як рішення, яке він уже почав втілювати. І в цьому — головна сила його історії. Не про те, що «всі мають мати дітей». А про те, що коли людина свідомо обирає відповідальність і готова пройти складний шлях заради іншого — це і є справжнє батьківство.
Арті вже чекає на нового члена родини. А Олексій Суханов — на той момент, коли зможе сказати: «Я тут. І я залишаюся».
