ВДВ України — це не просто абревіатура з минулого. Сьогодні ці війська офіційно звуться Десантно-штурмовими військами Збройних Сил України (ДШВ ЗСУ). Вони поєднують радянську спадщину з новітніми реформами, швидкість десантування з технологіями безпілотників і залишаються одним із наймобільніших інструментів оборони держави. Гасло «Завжди перші!» — не порожній звук, а щоденна реальність для тисяч воїнів у марунових беретах.
На початок 2026 року ДШВ налічують близько 30 тисяч осіб, структуровані в два десантно-штурмові корпуси швидкого реагування. Вони здатні за лічені години перекидатися на загрозливі напрямки, вести штурмові дії з повітря, діяти в тилу противника та тримати найгарячіші ділянки фронту. Це еліта, яка еволюціонувала від аеромобільних частин 1990-х до сучасної сили, готової до гібридних і класичних загроз.
Українські десантники — це історія мужності, реформ і постійної адаптації. Їхній шлях від перших днів незалежності до боїв 2022–2026 років показує, як рід військ може стати символом національної стійкості та професійної майстерності.
Десантно-штурмові війська ЗСУ народилися 1 січня 1992 року на базі частин повітрянодесантних військ Радянського Союзу, що дислокувалися на території України. З’єднання та частини поступово переходили під український прапор до середини 1993 року. Спочатку їх називали аеромобільними військами — акцент був на швидкому перекиданні гелікоптерами та наземній мобільності.
У 1999 році встановили професійне свято — 2 серпня. А в липні 2012 року аеромобільним військам повернули радянську абревіатуру ВДВ, назвавши їх Високомобільними десантними військами. Це був час відновлення традицій і спроби структурувати елітні підрозділи окремо.
Але справжній поворот стався у 2017–2018 роках. 21 листопада 2017 року на Михайлівській площі в Києві відбулася символічна церемонія. Десантники зняли блакитні берети радянського зразка і надягли марунові — колір, що символізував новий український шлях. Тоді ж затвердили нову назву — Десантно-штурмові війська, нову клятву та прапор роду військ. У травні 2018 року Президент підписав закон, який офіційно закріпив перейменування. Мета була простою і глибокою: підкреслити національну ідентичність, відійти від російських шаблонів і акцентувати штурмовий, наступальний характер завдань.
З 2015 року бригади почали посилювати танковими ротами на Т-80 — машинах з газотурбінним двигуном, що давали перевагу в швидкості та маневрі. У 2016 році ДШВ вивели зі складу Сухопутних військ і зробили окремим родом. Це дозволило гнучкіше планувати операції та розвивати власну доктрину.
Структура ДШВ ЗСУ на 2026 рік: два корпуси та елітні бригади
Сьогодні ДШВ — це організована сила з чіткою ієрархією. Штаб командування розташовується в Житомирі. Війська поділені на два десантно-штурмові корпуси швидкого реагування, які забезпечують оперативну гнучкість.
Ось основні підрозділи станом на січень 2026 року:
| Корпус | Бригада / підрозділ | Локація (основна) | Особливості |
|---|---|---|---|
| 7-й десантно-штурмовий корпус | 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада | Дніпропетровська обл. | Повітрянодесантна підготовка, швидке реагування |
| 7-й десантно-штурмовий корпус | 77-ма окрема аеромобільна Наддніпрянська бригада | Кривий Ріг | Аеромобільні операції, посилена підготовка |
| 7-й десантно-штурмовий корпус | 79-та окрема десантно-штурмова Таврійська бригада | Миколаїв | Штурмові дії на південних напрямках |
| 8-й десантно-штурмовий корпус | 80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада | Львів | Легендарна мобільність, досвід АТО/ООС |
| 8-й десантно-штурмовий корпус | 95-та окрема десантно-штурмова Поліська бригада | Житомир | Висока автономність, інтеграція з дронами |
| 8-й десантно-штурмовий корпус | 148-ма окрема артилерійська бригада | Житомир | Вогнева підтримка десантних операцій |
Крім бригад, у складі є окремі батальйони безпілотних систем (237-й, 238-й «Чорний сокіл», 421-й), розвідувальні підрозділи та навчальний центр у Житомирі. У 2025 році створили 8-й корпус — це частина загальної реформи ЗСУ на корпусну систему, яка скорочує ланцюги командування та підвищує автономність бригад.
Два корпуси дозволяють одночасно тримати кілька напрямків і швидко перекидати резерви — саме та гнучкість, якої бракувало на початку повномасштабного вторгнення.
Завдання ДШВ ЗСУ: не просто десант, а повноцінна штурмова сила
Десантно-штурмові війська призначені для швидкого розгортання, прикриття окремих напрямків, ведення наступальних штурмових дій та охоплення противника з повітря. На відміну від класичних повітрянодесантних військ, українські ДШВ більше орієнтовані на аеромобільні та десантно-штурмові операції — висадку з гелікоптерів, швидкі рейди та утримання ключових рубежів до підходу основних сил.
Сучасні завдання включають:
- Вертикальне охоплення та дії в тилу противника.
- Швидке посилення критичних ділянок фронту («пожежні команди»).
- Інтеграцію з безпілотниками для розвідки та ударів.
- Ведення бойових дій у складних умовах з високою автономністю.
У 2026 році ДШВ активно використовують батальйони БПЛА, що дозволяє десантникам бачити поле бою на десятки кілометрів і наносити точкові удари ще до фізичного контакту.
Підготовка та традиції: шлях до марунового берета
Стати десантником — це не просто пройти строкову службу. Сьогодні recruitment йде через офіційні канали Командування ДШВ та платформу godshv.mil.gov.ua. Кандидати проходять жорсткий відбір: фізична підготовка, психологічне тестування, медкомісія.
Базова підготовка включає інтенсивні марш-кидки, тактичну медицину, роботу зі зброєю, стрибки з парашутом (хоча в умовах війни масові десантування трапляються рідше — частіше гелікоптерні висадки). Особливий акцент — на злагодженості підрозділів та здатності діяти автономно.
Традиції оновили у 2017 році. Новий беретний знак, нова клятва, покровитель — Архістратиг Михаїл. З 2025 року День ДШВ відзначають 8 листопада — у день Собору Архистратига Михаїла за новим календарем. Це не просто дата в календарі, а нагадування про небесного воїна, який першим повстав проти зла.
Маруновий берет — це не просто головний убір. Це символ відмови від чужої спадщини та вибору власного шляху, зроблений на Михайлівській площі під час війни на сході.
ДШВ у російсько-українській війні: завжди на вістрі
З перших днів 2014 року десантники опинилися на передовій. Вони одними з перших піднялися на захист Донецької та Луганської областей. Бої під Іловайськом, Дебальцевим, Попасною — це сторінки, де ДШВ проявили неймовірну стійкість і тактичну майстерність.
У 2022 році частини ДШВ відіграли ключову роль у обороні Київського напрямку. Їхня мобільність дозволяла швидко реагувати на прориви та контратакувати. У наступні роки бригади брали участь у контрнаступах на Харківщині та Херсонщині, а також у складних оборонних боях на сході.
У 2025–2026 роках окремі підрозділи ДШВ діяли на Сумщині та тримали позиції в Курській області. Завдяки інтеграції дронів та артилерії вони перетворилися на універсальну силу, здатну як штурмувати, так і утримувати рубежі місяцями.
Українські десантники стали уособленням того, як елітний рід військ може адаптуватися до сучасної війни: менше парашутних десантів — більше точності, технологій і людської стійкості.
Сучасне оснащення: Т-80, дрони та західна допомога
З 2015 року в ДШВ з’явилися танки Т-80БВ — швидкі, з потужним двигуном, ідеальні для маневрової війни. Артилерійські бригади забезпечують вогневу підтримку. Окремі батальйони безпілотних систем (237-й, 238-й, 421-й) стали невід’ємною частиною структури.
У 2019 році дозволили використання сучасних парашутних систем (Т-11, Intruder, Hi-5) та засобів десантування вантажів. Залежно від потреб фронту ДШВ отримують і західну техніку — броньовики, засоби зв’язку, дрони різних типів. Головне — не кількість, а здатність швидко інтегрувати нове в бойові порядки.
Як приєднатися до ДШВ ЗСУ: практичні кроки для охочих
Для тих, хто хоче стати частиною еліти, шлях починається з офіційного recruitment. На платформі godshv.mil.gov.ua або через 199-й навчальний центр у Житомирі можна дізнатися актуальні вимоги. Потрібна відмінна фізична форма, стресостійкість, бажання постійно вчитися.
Багато нинішніх десантників прийшли вже під час повномасштабної війни — через центри рекрутингу або рекомендації побратимів. Підготовка жорстка, але саме вона формує той братський дух і впевненість, які дозволяють виконувати завдання, де інші пасують.
ВДВ України, або ДШВ ЗСУ, — це не музейна реліквія і не копія чужих моделей. Це жива, еволюціонуюча сила, яка щодня доводить: українські десантники вміють бути першими не тільки в стрибках з парашутом, а й у найскладніших умовах сучасної війни. Їхня історія триває — і кожна нова сторінка пишеться мужністю, технологіями та непохитною вірою в перемогу.
