У громадських місцях відкрита зйомка військовослужбовців, працівників ТЦК чи поліції дозволена, якщо вона не заважає виконанню обов’язків і не розкриває позицій, техніки чи маршрутів. Однак поширення таких матеріалів у соцмережах чи навіть у приватних чатах може призвести до кримінальної відповідальності за статтею 114-2 Кримінального кодексу — від трьох до дванадцяти років позбавлення волі. Воєнний стан, який діє до 31 жовтня 2026 року, різко підвищив ставки: те, що раніше здавалося звичайним фото, тепер легко перетворюється на доказ для ворога.
Головне правило просте й жорстке одночасно. Знімати можна, але публікувати — лише те, що офіційно вже оприлюднили Генштаб, Міноборони чи СБУ. Будь-яка деталь, яка дозволяє ідентифікувати місце, час чи підрозділ, стає потенційною загрозою. Саме тому тисячі людей уже опинилися під слідством, а юристи щодня пояснюють громадянам, де проходить червона лінія між правом на інформацію і національною безпекою.
Що дозволяє Цивільний кодекс і Конституція
Стаття 307 Цивільного кодексу України чітко прописує: фізичну особу можна знімати лише за згодою. Але далі йде важливе уточнення — згода припускається, якщо зйомка відбувається відкрито на вулиці, на зборах, мітингах чи інших публічних заходах. Військові, працівники ТЦК і поліцейські виконують публічні функції, тому на них ця презумпція згоди поширюється повною мірою. Конституція в статті 34 гарантує кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Саме на ці норми посилаються адвокати, коли захищають людей, які знімали перевірку документів на вулиці.
На практиці це виглядає так. Ви бачите, як група людей у формі зупиняє чоловіка біля метро, просить показати військово-обліковий документ. Камера телефону вмикається, зйомка ведеться відкрито, без приховування. За законом це не порушення. Більше того, такий запис може стати доказом, якщо під час перевірки були порушення прав людини. Рішення Конституційного Суду від 2012 року прямо підтверджує: на представників влади не поширюється заборона зйомки без згоди, коли вони діють у публічному просторі.
Проте є нюанс, який багато хто пропускає. Якщо військовий перебуває у відпустці, у цивільному одязі, іде з дитиною в парк — він уже не виконує службових обов’язків. Тут діють звичайні правила приватності. Знімати його обличчя без згоди і потім викладати в мережу — це вже ризик цивільного позову. У нашій практиці траплялися випадки, коли люди отримували судові заборони саме через такі «невинні» фото з відпочинку.
Стаття 114-2 Кримінального кодексу: головна загроза 2026 року
У березні 2022 року Верховна Рада ухвалила Закон № 2160-IX, який доповнив Кримінальний кодекс статтею 114-2. Вона карає за несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів, а також про рух, переміщення чи розташування Збройних Сил України та інших військових формувань. Умова одна: ця інформація не повинна була бути раніше оприлюднена офіційними джерелами — Генштабом, Міноборони, ГУР чи СБУ.
Частина перша — від трьох до п’яти років. Частина друга (коли можна ідентифікувати місце на місцевості) — від п’яти до восьми. Якщо дії вчинені групою, з корисливих мотивів або з метою передати дані державі-агресору — від восьми до дванадцяти років. І найважливіше: поширення вважається завершеним злочином навіть тоді, коли ви просто скинули відео в сімейний чат Viber чи Telegram. Судова практика 2024–2026 років показує, що слідчі активно вилучають телефони і перевіряють саме приватні переписки.
За моїм досвідом консультацій протягом останнього року, більшість людей потрапляють під цю статтю не через злий умисел, а через звичку «швидко зняти і скинути друзям». Колона техніки на трасі, блокпост із характерним ландшафтом, солдати біля знайомої будівлі — і вже через кілька годин з’являється кримінальне провадження. Ворожі аналітики вміють зчитувати геолокацію навіть з хмар, тіней чи вивісок на задньому плані.
Коли зйомка повністю заборонена
Закон «Про державну таємницю» у статті 8 відносить до секретної інформації відомості про підготовку і проведення військових операцій, дислокацію, бойову готовність, озброєння, роботу систем протиповітряної оборони. Знімати військові об’єкти, склади, аеродроми, місця розташування підрозділів, інженерні загородження, маршрути патрулювання — заборонено в будь-якому вигляді. Навіть якщо ви стоїте на громадській дорозі і в кадр випадково потрапила частина техніки з номерами — це вже ризик.
Окремо варто згадати обличчя бійців на фронті. Хоча формально стаття 307 дозволяє відкриту зйомку, поширення фото з чітко видимими обличчями, погонами, шевронами підрозділів може створити загрозу для життя конкретних людей. У 2025–2026 роках було кілька гучних випадків, коли після публікації таких матеріалів родини отримували погрози, а самі військові ставали цілями для ворожих дронів.
Блокпости — ще одна чутлива зона. Знімати сам факт перевірки документів можна. Але фіксувати розташування бетонних блоків, камер спостереження, кількість людей на посту, типи озброєння — вже ні. Те саме стосується місць влучань ракет і «шахедів». Поширення таких кадрів до офіційного підтвердження може використовуватися противником для коригування наступних ударів.
| Ситуація | Дозволено | Заборонено / ризик |
|---|---|---|
| Перевірка документів ТЦК на вулиці | Так, відкрито, без перешкод | Якщо в кадрі техніка чи маршрут |
| Солдати на блокпосту | Загальний план без деталей | Обличчя, погони, конструкція загороджень |
| Колона військової техніки | Ні | Повністю (ст. 114-2) |
| Військовий у відпустці в парку | Лише за згодою | Публікація без дозволу |
| Місце роботи ППО | Ні | Державна таємниця |
Дані таблиці базуються на положеннях Кримінального кодексу України та Закону «Про державну таємницю» (zakon.rada.gov.ua).
Практичні поради, які реально працюють
Перше і найважливіше — завжди знімайте відкрито. Прихована камера навіть у публічному місці може бути розцінена як порушення. Якщо хтось із військових просить припинити зйомку, спокійно запитайте, на якій підставі. Часто люди просто не знають закону і діють «на всяк випадок».
Друге — перед публікацією уважно переглядайте кадр. Приберіть номери машин, вивіски магазинів, характерні будівлі, хмари, які дозволяють визначити час доби. Якщо сумніваєтеся — краще заблюрити обличчя. У 2026 році навіть штучний інтелект ворога вміє зчитувати деталі, які людське око пропускає.
Третє — ніколи не викладайте матеріали в реальному часі. Затримка хоча б на кілька годин уже зменшує оперативну цінність інформації для противника. Багато акредитованих журналістів працюють саме за таким принципом: зняли — перевірили з пресслужбою — опублікували.
Четверте — зберігайте записи на окремому носії. Якщо телефон вилучать для експертизи, у вас залишиться копія. І завжди вимагайте протокол вилучення. У нашій практиці були випадки, коли саме відсутність належного оформлення допомагала повернути техніку і закрити справу.
Особливості для журналістів і блогерів
Акредитовані при Збройних Силах України представники медіа мають більше можливостей, але й жорсткіші правила. Наказ Головнокомандувача № 73 від 3 березня 2022 року та рекомендації пресслужби ЗСУ чітко регламентують, що можна знімати під супроводом. Без акредитації навіть професійний журналіст ризикує так само, як звичайний громадянин.
Багато хто думає, що статус блогера дає якісь привілеї. Насправді ні. Якщо ви знімаєте для власного YouTube-каналу чи Telegram, на вас поширюються ті самі норми статті 114-2. Єдина різниця — суд може врахувати суспільний інтерес, але лише якщо матеріал справді розкриває важливі порушення, а не просто «цікаві кадри з війни».
У 2025–2026 роках з’явилася ще одна тенденція. Працівники ТЦК зобов’язані використовувати бодікамери під час заходів оповіщення. Це означає, що їхні дії фіксуються офіційно. Громадянин, який знімає паралельно, фактично створює додатковий доказ. Юристи радять у таких ситуаціях чітко промовляти на камеру час, місце і причину зйомки — це допомагає в суді.
Питання «чи можна знімати військових» не має односкладної відповіді. Закон дозволяє фіксувати дії публічних осіб у відкритому просторі, але воєнний стан накладає суворі обмеження на те, що можна показувати світу. Кожне натискання кнопки «запис» сьогодні — це відповідальність не лише перед законом, а й перед тими, хто стоїть на передовій. Здоровий глузд і базова повага до безпеки часто важать більше, ніж будь-яка стаття кодексу.
