За кермом цієї історії — невеликий апарат із кумедною назвою гризуна та зовсім негризунячим характером. «Бобер» долає сотні кілометрів над територією, нашпигованою радарами й ракетними комплексами, і знаходить ціль там, де ворог почувався недосяжним. Один такий політ коштує помітно дешевше за крилату ракету, а наслідки інколи вимірюються сотнями мільйонів доларів збитків.
Цей дрон-камікадзе став одним із символів української далекобійної зброї. Його впізнають за дивакуватою формою, за характерним «мопедним» гулом двигуна і за тим, що російська ППО раз по раз не встигає зреагувати. За ним стоять інженери приватної компанії, волонтерські збори та Головне управління розвідки.
Далі — розгорнута розмова про те, як влаштований «Бобер», звідки в нього така дальність, чим він відрізняється від іранського «шахеда» і що змінилося після модернізації 2025 року. Без зайвого пафосу, але з повагою до інженерної роботи.
Звідки взявся «Бобер»
Історія дрона почалася не в конструкторському бюро Міноборони, а радше на стику волонтерства й приватної інженерії. Перші згадки про апарат з’явилися 2022 року, коли блогер Ігор Лаченков оголосив спільний збір на ударні безпілотники українського виробництва для розвідки. 11 травня 2023 року він показав фото апарата й заявив, що ворог уже зазнав від нього перших втрат.
Виробником «Бобра» є українська компанія SPE UkrJet, а офіційний індекс дрона — UJ-26. Кошти на перші партії збирали через фонд «Повернись живим» і волонтерські ініціативи: за одним зі звітів, 50 «Бобрів» обійшлися приблизно у 200 мільйонів гривень, тобто близько 4 мільйонів гривень за апарат. Для країни, яка до 2022 року майже не мала власного виробництва далекобійних БпЛА, це був справжній стрибок через прірву.
Аеродинаміка «качка»: чому дрон ніби летить задом наперед
Найперше, що впадає в око, — незвична компоновка. «Бобер» побудований за аеродинамічною схемою «качка»: передні крила (передкрилки) менші за основні задні, а двигун зі штовхальним гвинтом розташований позаду. Через це здається, ніби апарат летить навспак.
Саме схема «качка» дає дрону його головну перевагу: вона полегшує зміну висоти й маневрування, дозволяючи прослизати крізь зони дії ППО та переноситися на іншу ціль без втрати підйомної сили.
Поршневий двигун внутрішнього згоряння працює відносно тихо як для свого класу, а низька висота польоту ускладнює виявлення радарами. Системи протиповітряної оборони часто просто не встигають зреагувати на маленьку маневрену ціль — а це інколи складніше, ніж збити великий літак. Звідси й порівняння з настирливим гризуном, який прогризає оборону крок за кроком.
Технічні характеристики «Бобра»
Точні цифри виробник не розкриває — і це логічно для бойової техніки. Та з відкритих джерел та оцінок експертів складається досить цілісна картина. Зведемо ключові параметри в таблицю.
| Параметр | Значення | Примітка |
| Дальність польоту | ~800–1000 км | окремі оцінки сягають 1400 км |
| Бойова частина | ~20 кг | достатньо, щоб уразити літак чи РЛС |
| Максимальна швидкість | 150–200 км/год | крейсерська нижча |
| Час у повітрі | до 7 годин | залежить від маршруту |
| Маса | ~150 кг | спорядженого апарата |
| Довжина / розмах крил | ~2,5 м / ~2,5 м | компактний планер |
| Орієнтовна вартість | ~108 тис. доларів | за оцінками 2025 року |
Дані наведено за матеріалами видання Defense Express та відкритих оцінок експертів. Цифри варто читати з поправкою на «туман війни»: дальність сильно залежить від точки пуску й маршруту, а вартість зростала разом з ускладненням начинки. Та головне видно й так — за ціною одного «Бобра» можна купити хіба що кілька метрів крила бойового літака, який цей дрон здатен вивести з ладу.
«Бобер» проти Shahed: рідня, але не близнюки
Західні аналітики від початку порівнювали «Бобер» з іранським Shahed-131 — і не безпідставно. Обидва належать до класу баражуючих боєприпасів, обидва несуть невелику бойову частину на велику відстань, обидва дзижчать поршневим двигуном. Але рівність тут радше зовнішня, ніж справжня.
- Дальність: Shahed-136 долає до 2000 км, «Бобер» працює в межах 800–1200 км.
- Бойова частина: у «шахеда» 40–50 кг вибухівки, у «Бобра» — близько 20 кг.
- Маневреність: схема «качка» робить «Бобер» помітно гнучкішим у польоті.
- Вартість: «Бобер» дорожчий, проте компенсує це точністю влучань.
Підсумок простий: «Бобер» програє «шахеду» в дальності й масі заряду, та виграє в маневреності й точності. Для більшості стратегічних цілей у європейській частині Росії його характеристик цілком вистачає, а здатність ухилятися від ракет ППО інколи важить більше за зайві кілограми вибухівки.
Модернізація 2025 року: дрон прозрів
Влітку 2025 року «Бобер» помітно подорослішав. Розвідка отримала оновлену версію, яка вже не просто летить за заданими координатами, а бачить ціль у реальному часі. На борту з’явилися тепловізійна камера й сучасна система зв’язку, що транслює відеосигнал аж до моменту влучання.
Не менш важлива зміна — спосіб старту: раніше апарат мав шасі й потребував рівного злітного майданчика, а тепер його запускають із катапульти практично з будь-якої поверхні.
Додалося й ручне керування оператором — тож «Бобер» із простого «летючого снаряда» перетворився на керовану зброю, здатну добивати рухливі та добре захищені цілі. Щоправда, через супутниковий канал помітна затримка сигналу, і керувати апаратом у фінальній фазі непросто. Та навіть із цим нюансом оновлений дрон став значно небезпечнішим за свою першу версію.
Бойовий шлях: від нафтопереробки до аеродромів
Упродовж 2023–2024 років «Бобри» працювали переважно по російській нафтопереробній інфраструктурі — і це був розрахунок, а не випадковість. Дослідники зауважують, що НПЗ надзвичайно вразливі для дронів такого класу: мала бойова частина, велика відстань, і навіть невелике влучання в потрібний вузол спричиняє пожежу та зупинку виробництва.
- Травень 2023 — перші публічні фото апарата.
- Серпень 2023 — атака на аеродром у Пскові за ~700 км від кордону.
- 2023–2024 — серія ударів по російських НПЗ.
- Липень 2025 — знищення ППО й авіації у Криму.
1 липня 2025 року Головне управління розвідки показало ексклюзивні кадри роботи «Бобрів» у тимчасово окупованому Криму. На відео — уражені ЗРГК «Панцир-С1», радіолокаційні станції та винищувач Су-30 на аеродромі в Саках. За оцінкою ГУР, загальна вартість знищених і пошкоджених цілей перевищила 200 мільйонів доларів — і це переконливо ілюструє, наскільки вигідною може бути асиметрична війна дронами.
За «Бобром» стоїть більше, ніж сухі технічні характеристики. Це історія про те, як країна без власного далекобійного виробництва за кілька воєнних років навчилася діставати ворога за тисячу кілометрів — на гроші волонтерів, руками приватних інженерів і силами розвідки. Маленький апарат із негризунячою хваткою став прикладом того, що в сучасній війні рішення дедалі частіше ухвалює не калібр, а інженерна кмітливість і точність. І поки конструктори додають дрону нові «очі» та керування, ворожа оборона змушена ставати дедалі дорожчою — а отже, все менш надійною.
