Коли ви чуєте прізвище Бен Годжес, навмисне чи ні, виникає образ людини, яка провела понад три з половиною десятиліття в американській армії, зберігаючи спокійну впевненість і гострий розум. Його голос лунає на конференціях НАТО, його думки цитують в затворах Пентагону, а його аналізи впливають на світогляд європейських політиків. Бен Годжес — це не просто пенсіонер, який спокійно живе в Франкфурті; це активний стратег, який вибудовує майбутнє трансатлантичної безпеки.
Його кар’єра розкидана по найбільш напружених осередкам планети: від безлюдних пустынь Афганістану до масштабних операцій в Іраку, від постійної готовності в Європі часів холодної війни до керівництва всіма сухопутними силами НАТО. Сьогодні Годжес не сидить у відставці на диванці — він голос, який наполегливо говорить про те, що Європа повинна робити для своєї оборони, як НАТО мусить реформуватися, і чому Україна для Європи критична.
Те, що робить його таким впливовим, — це поєднання практичного військового досвіду з глибоким стратегічним мисленням. Він розуміє, як військові машини працюють, але й бачить картину цілком: логістику, економіку, політику, технологію. Саме цей синтез робить його одним з найавторитетніших голосів у дискусіях про майбутнє безпеки Європи.
Від кадетської академії до піаків військової влади
Фредерик Бенджамін “Бен” Годжес народився 16 квітня 1958 року в місті Квінсі, штат Флорида. З дитинства він знав, куди йти: в травні 1980 року він отримав диплом Військової академії США у Вест-Пойнті та став офіцером піхоти. Перша його призначення звучить романтично, але на практиці це було занурення у суворий світ військової служби: лейтенант Годжес опинився в Гарльштедті, Німеччина, де командував взводами у 2-й бронетанковій дивізії.
Потім почалася тривала служба в 101-й повітрянодесантній дивізії. Він командував на всіх рівнях: ротою, батальйоном, бригадою. Це були роки копіткої роботи, де кожне рішення стосувалося людей, яким ти довіряєш своє життя. До 1989 року Годжес став інструктором у школі піхоти Форт-Беннінга в Джорджії, де він навчав молодих офіцерів тому, що сам вивчив на практиці. Неважко уявити, як його слова впливали на молоде покоління військових керівників.
Спалених землі Іраку та гірські перевали Афганістану
2003 рік став поворотною точкою для генерал-майора (тоді ще полковника) Годжеса. Він возглавив Першу бригаду боєвої групи “Бастонь” 101-ї повітрянодесантної дивізії в операції “Іракська свобода”. Це був не туристичний виїзд — це був реальний конфлікт з усім його жахом та невизначеністю. Бригада під його командуванням вела важкі бої, і Годжес показав себе командиром, який розуміє людей, розраховує операції та беріть на себе відповідальність.
Потім прийшло 2005-2006 роки — він став начальником операцій Багатонаціонального корпусу в Іраку. На цій посаді він координував складні операції, які охоплювали десятки тисяч солдатів. Це була робота логістика, стратегія, управління людськими ресурсами на масштабі, якого більшість людей навіть не уявляють.
Афганістан чекав у 2009-2010 роках, коли Годжес став директором операцій Регіонального командування Півдня в Кандагарі. Три бойові виїзди на Близький Схід дали йому незалишне розуміння войни нового типу — конфліктів без чітких ліній фронту, де супротивник ховається в цивільному населенні, а перемога означає набагато більше, ніж військове керівництво территорією.
Командування НАТО та керівництво сухопутними силами
У 2012 році Годжес отримав звання генерал-лейтенанта й став першим командуючим НАТО Allied Land Command (об’єднане сухопутне командування НАТО) в турецькому Ізмірі. Це було величезне завдання: узгодити військові доктрини тридцяти країн, забезпечити сумісність озброєння, навчити офіцерів з різних культур працювати разом. Годжес цей виклик прийняв з очевидним ентузіазмом.
А потім, у 2014 році, його обрали командуючим гарнізоном U.S. Army Europe (USAREUR) у Висбадені, Німеччина. Саме в цей час Путін окупував Крим. Цей момент став каталізатором для всього, що прийде потім: розширення натовської присутності, переоцінка стратегії НАТО, розуміння того, що Росія не просто противник на папері, а реальна військова загроза. Протягом трьох років під керівництвом Годжеса американські сухопутні сили в Європі провели масштабне перебудування, збільшення presenza в країнах Балтії та Східної Європи.
Його рішення розмістити американські танки та артилерію у країнах на кордоні з Росією були дискусійними в деяких колах, але Годжес розумів: якщо ти хочеш стримувати агресора, він мусить сподіватися, що його атака буде зупинена силою. У 2017 році він вийшов у відставку після 37 років служби.
Друге життя: стратег, радник та мислитель
Вихід у відставку для людини типу Годжеса — це не завершення, а трансформація. У 2018 році він приєднався до Центру анализу європейської політики (CEPA), де отримав почесну кафедру імені Першинга зі стратегічних досліджень. Це не синекура — він активно публікує, виступає, дискусує про майбутнє європейської безпеки.
У 2021 році разом з генералом Джоном Алленом та стратегічним аналітиком Джуліаном Ліндлі-Френчем він опублікував книгу “Future War and the Defence of Europe” видавництвом Oxford University Press. Ця книга не просто фантазія про майбутнє — це ретельно розроблена стратегічна рамка, яка розглядає, як Європа мусить готуватися до збройних конфліктів нового типу з використанням гібридної війни, кібератак та гіперсучасних технологій.
З 2022 року Годжес служить старшим радником Human Rights First, міжнародної організації, яка займається захистом прав людини. Водночас він виконує роль НАТО Senior Mentor for Logistics — це означає, що його голос чути в офісах найпотужніших військових організацій світу. Його аналізи щодо логістики, амуніції, підготовки кадрів впливають на реальні рішення, які приймають генерали НАТО.
Роль у розумінні українського конфлікту та майбутнього НАТО
Коли у лютому 2022 року Путін розпочав повномасштабну агресію проти України, Годжес став однією з ключових голосів, яка аналізувала те, що відбувається, й давала рекомендації Заходу. Він не став випускати поспішні судження — замість цього він ретельно вивчав ситуацію на полі бою, розмовляв з українськими командирами, відвідував передову в Львові.
За результатами свого аналізу Годжес робить кілька жорстких висновків. По-перше, Україна не програла — вона стримує російське наступління, що й саме по собі є перемогою. По-друге, Європа недостатньо озброєна й недостатньо готова до серйозної конфліктації з Росією. За словами Годжеса, НАТО брак адекватної ППО, військової мобільності, амуніції та політичної волі до серйозної підготовки до великої війни.
Він наполегливо твердить, що Україна має приєднатися до НАТО якомога скоріше. Це не геополітичні мрійництво — це холодний розрахунок: Україна стала бульварком проти путінських планів подальшого завоювання Європи. Якщо Україна впаде, наступними цілями будуть Молдова, Балтійські державы, Польща. Годжес розуміє, що історія не кінчена — це лише перший акт драми, яка розгортатиметься протягом наступних років.
Стратегічна думка та вислів позиції
Те, що відрізняє Годжеса від типових військових коментаторів, — це його комплексний підхід. Він не говорить лише про танки та гранатомети. Він розмовляє про промислову базу, про те, яке оборудование потрібне Україні. Він обговорює економіку — що Європа разом з США економічно вибуває Росію у сотні разів. Він аналізує логістику — як на практиці перевезти озброєння до України, чому залізничні потужності недостатні, як змінювати інфраструктуру.
Його прізвище часто з’являється в дискусіях про “промислову конкуренцію 2025 року”, як він називає потребу Європи мобілізувати свої виробничі потужності для виготовлення амуніції й озброєння. Він розуміє: якщо Європа хоче залишатися незалежною від США, вона повинна виробляти саму себе — танки, ракети, дрони, все, що потрібне для оборони.
Висновок без назви
Бен Годжес — це не просто генерал, який розповідає історії про свою службу. Це активний стратег, який впливає на рішення, приймаємі сьогодні, й шукає визначити майбутнє Європи. Його голос важить, тому що його слова базуються на глибокому досвіді, практичному розумінні військових справ та стратегічному мисленні, яке охоплює економіку, технологію й політику.
У світі, де геополітичні напруженість зростають, де Росія залишається агресивною силою, а Китай розширює свій вплив, потрібні люди, які можуть чітко бачити реальність й говорити прямо про те, що потрібно робити. Годжес — один з таких людей. Його рекомендації щодо озброєння України, розширення НАТО, реформування европейської оборони, посилення логістичної інфраструктури вже впливають на реальні політичні рішення. І ймовірно, що його вплив буде лише зростати в наступні роки, адже виклики, які стоять перед Європою, потребують саме такого сорту мислення — практичного, аналітичного й далекоглядного.
Джерела: RUSI (Royal United Services Institute), CEPA (Center for European Policy Analysis)
