Арахамія Давид Георгійович — український політик грузинського походження, голова фракції «Слуга народу» у Верховній Раді IX скликання, підприємець і волонтер, який пройшов шлях від емігранта з Абхазії до одного з найвпливовіших діячів сучасної української політики. Народжений у 1979 році, він поєднує досвід успішного IT-бізнесу з глибоким залученням у підтримку армії з 2014 року та ключову роль у законотворчості під час повномасштабного вторгнення.
Його кар’єра ілюструє, як особисті випробування — війна в Абхазії, переїзд до Миколаєва, становлення в IT-сфері — формують лідера, здатного керувати великою парламентською силою в найскладніші часи для країни. Станом на 2026 рік Арахамія залишається центральною фігурою в управлінні монокоаліцією, впливаючи на кадрові рішення, інвестиційну політику та оборонні питання.
Секретар Національної інвестиційної ради, колишній радник міністра оборони та голова «Народного проекту» — ці ролі роблять його прикладом людини, яка не просто адаптувалася до українських реалій, а активно їх змінює, поєднуючи практичний бізнес-підхід із громадською активністю.
Ранні роки та переїзд до України
Давид Георгійович Арахамія народився 23 травня 1979 року в Сочі, але значну частину дитинства провів у Гаграх — курортному місті в Абхазії, яке на той час входило до Грузинської РСР. Грузин за національністю, він зростав у родині, де батько працював учителем, а мати — косметологом. Ці скромні корені заклали основу для майбутньої наполегливості.
У 1992 році, коли Давидові виповнилося лише 12 років, родина змушена була тікати від збройного конфлікту в Абхазії. Шлях пролягав через Латвію та Пензу, аж доки вони не оселилися в Миколаєві. Там хлопець закінчив загальноосвітню школу №36. Цей досвід біженства став визначальним: він навчився швидко адаптуватися, цінувати стабільність і знаходити можливості навіть у кризових обставинах. Багато хто з тих, хто знає Арахамію особисто, відзначає, що саме тоді сформувалася його стійкість — риса, яка пізніше проявилася в волонтерстві та політиці.
Переїзд до України у 1992 році не лише врятував сім’ю, а й відкрив двері до нового життя. Давид отримав українське громадянство лише у 2015 році, але ще з юності вважав Миколаїв своєю другою батьківщиною. Ця історія набуває особливого резонансу сьогодні, коли мільйони українців самі переживають вимушену міграцію через російську агресію.
Освіта та перші кроки в бізнесі
Після школи Арахамія переїхав до Києва, де вступив до Європейського університету на економічний факультет. Він здобув ступінь магістра економіки, а згодом пройшов програму Professional Management у Open University в Лондоні. Ця комбінація теоретичних знань і практичних навичок менеджменту стала фундаментом для подальших успіхів.
Ще в студентські роки Давид почав цікавитися цифровими технологіями. У той час, коли інтернет в Україні тільки розвивався, він уже бачив потенціал у веб-дизайні та онлайн-комерції. Цей період став для нього справжньою школою підприємництва: від перших фріланс-проектів до розуміння глобального ринку.
TemplateMonster та успіх у світовому IT
У 2002 році Арахамія разом із партнерами заснував TemplateMonster — компанію, яка швидко стала одним із лідерів у продажу готових шаблонів вебсайтів для бізнесу та електронної комерції. З невеликої студії в Україні компанія виросла до міжнародного гравця, пропонуючи тисячі шаблонів для тисяч клієнтів по всьому світу. Бізнес-модель виявилася революційною: якісний продукт за доступною ціною, орієнтований на малий і середній бізнес.
До 2013 року TemplateMonster досягла піку. Компанія була продана американському приватному акціонерному фонду. Хоча точна сума угоди не розголошувалася через договір конфіденційності, за оцінками ринку вона перевищила 100 мільйонів доларів. Після продажу Арахамія залишився в управлінні на кілька років за контрактом, що дозволило плавно перейти до нових проєктів.
Пізніше він співзаснував Weblium — платформу для створення сайтів без кодування, а також інші компанії, як-от ТОВ «МВА-Центр» та Українське агентство експорту та інвестицій. Цей досвід IT-підприємця навчив його ефективному менеджменту команд, швидкому масштабуванню та розумінню цифрової економіки — навичкам, які він пізніше застосував у волонтерстві та політиці.
| Рік | Ключова подія | Значення |
|---|---|---|
| 2002 | Заснування TemplateMonster | Початок глобального IT-бізнесу з Миколаєва |
| 2013 | Продаж компанії | Успіх вартістю понад 100 млн дол. США |
| 2014 | Заснування «Народного проекту» | Перехід від бізнесу до волонтерства для армії |
| 2019 | Обрання нардепом, голова фракції | Вхід у велику політику |
| 2022 | Участь у переговорах з РФ | Ключова роль під час повномасштабного вторгнення |
Джерела даних: офіційні біографії на сайті Верховної Ради та Вікіпедія.
Волонтерська діяльність: від «Народного проекту» до радника Міноборони
У березні 2014 року, відразу після початку війни на Донбасі, Арахамія разом із друзями запустив сайт для збору коштів на екіпірування десантників 79-ї бригади. Так народився «Народний проект» — одна з найефективніших волонтерських ініціатив України. За роки роботи організація зібрала мільйони гривень, забезпечивши військових амуніцією, технікою та навіть спеціальним обладнанням.
У серпні 2014-го його призначили радником голови Миколаївської ОДА з волонтерських питань, а в жовтні — радником міністра оборони та головою Ради волонтерів при Міноборони. Він став співзасновником Асоціації народних волонтерів України та куратором «волонтерського десанту» в міністерстві. За ці заслуги у 2014 році Президент нагородив його орденом «За заслуги» III ступеня.
Цей період став для Арахамії переходом від бізнесу до суспільної діяльності. Волонтерство не лише допомогло армії в критичний момент, а й дало йому глибоке розуміння оборонних потреб країни — знання, яке він використовує й досі як голова підкомітету з питань нагляду за правоохоронними органами в Комітеті національної безпеки, оборони та розвідки.
Політична кар’єра та лідерство у фракції «Слуга народу»
У 2019 році Арахамія увійшов до списку «Слуги народу» під №4 як безпартійний, а згодом став членом партії та головою її Миколаївської обласної організації. 29 серпня 2019 року його обрали головою фракції — посада, яку він обіймає й сьогодні. Як народний депутат він входить до Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, очолює підкомітет з нагляду за спеціальними органами.
Його стиль керівництва — практичний і результат-орієнтований. За його ініціативи відбулися кадрові зміни в Держгеокадастрі, він брав участь у слідчих комісіях щодо вибухів на складах боєприпасів 2014–2018 років. Як секретар Національної інвестиційної ради Арахамія активно просуває Україну на міжнародній арені, залучаючи іноземні інвестиції.
Під час повномасштабного вторгнення 2022 року він залишався в Києві разом із Президентом Зеленським і входив до близького кола радників. У лютому-березні 2022-го очолював українську делегацію на переговорах у Прип’яті (Білорусь) та Стамбулі. Його коментарі про можливі гарантії безпеки та європейську інтеграцію стали частиною публічного дискурсу того часу.
Сучасна діяльність, погляди та виклики
Станом на 2026 рік Арахамія продовжує очолювати фракцію, коментуючи ключові питання — від мобілізації до економічного відновлення. Він керує депутатською групою з міжпарламентських зв’язків із США та є головою Наглядової ради Київського університету інтелектуальної власності та права. Його підхід до політики поєднує бізнес-логіку з розумінням воєнних реалій.
Як і будь-який публічний діяч, він стикався з критикою: від зауважень щодо окремих законодавчих ініціатив до публічних висловлювань, які викликали дискусії в суспільстві. Однак його досвід — від біженця до лідера — робить його унікальною фігурою, здатною знаходити компроміси в складному парламентському середовищі.
Особисте життя Арахамії також варте уваги. Він одружений вдруге з Вікторією, разом вони виховують шестеро дітей — двох синів (Давид і Даніель) та чотирьох доньок (Дана, Даріка, Демі, Денис). Усі імена починаються на літеру «Д». Родина підтримує дружні стосунки з першою дружиною Давида, що свідчить про зрілий підхід до особистих відносин попри щільний графік.
Арахамія Давид Георгійович продовжує впливати на українську політику, поєднуючи минулий досвід підприємця й волонтера з відповідальністю парламентського лідера. Його шлях демонструє, як особисті історії стають частиною національної історії, а практичні навички — інструментом для змін у країні.
