Анастасія Цимбалару та Григорій Бакланов прожили разом понад десять років, офіційно одружившись у 2021-му і розлучившись у березні 2024 року. Їхня історія почалася в університетських коридорах Києва з взаємного тертя характерів, переросла в глибоке партнерство, а завершилася цивілізованим розставанням, де повага та професійна підтримка збереглися. Сьогодні колишнє подружжя продовжує спілкуватися як колеги, іноді з’являючись у спільних дописах і проєктах, демонструючи зрілість, якої бракує багатьом публічним парам.
Народжена в Болграді на Одещині в родині з болгарським корінням, Анастасія пройшла шлях від «пацанки», яка лазила по деревах і збирала кошенят, до однієї з найвпізнаваніших акторок молодого покоління українського кіно. Григорій Бакланов — одесит, музикант і харизматичний актор, відомий роллю Лавріна в «Спіймати Кайдаша» та званням Заслуженого артиста України 2025 року — став для неї не лише чоловіком, а й творчим співрозмовником. Їхнє розлучення не стало скандалом, а радше новим етапом, де кожен продовжує свій шлях, зберігаючи теплоту спогадів.
Ця історія — про те, як двоє творчих людей будували стосунки в умовах жорстких графіків зйомок, пандемії та війни, як долали особисті кризи, включаючи раптову втрату слуху в Анастасії, і як навчилися відпускати, не руйнуючи того цінного, що було створено. Вона розкриває деталі знайомства, весілля, спільних робіт і построзлученевого життя, даючи читачам живе уявлення про реальні емоції за лаштунками блиску.
Коріння Анастасії: Болград, болгарська душа та шлях до Києва
Болград — місто на півдні Одещини, де болгарська діаспора зберігає мову, пісні та звичаї вже майже два століття. Саме тут 10 липня 1992 року народилася Анастасія Ігорівна Цимбалару. Мама — болгарка, педагог, яку вшановували як «Вчителя року». Тато — викладач вишу, доктор педагогічних наук, родом з Баку, з дідусем з Молдови. У родині звучали болгарська, російська та українська. Дівчинка росла «пацанкою»: лазила по деревах, билася з двоюрідним братом, рвала вишні й приносила додому кошенят. Це середовище сформувало в ній природну безпосередність, стійкість і здатність знаходити спільну мову з різними людьми.
У 11 років родина переїхала до Києва. Тут Анастасія вперше серйозно задумалася про сцену. Батьки наполягли на юридичному факультеті — «щоб була професія». Вона провчилася рік і зрозуміла: це не її. У 2009–2010-х вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на курс Юрія Висоцького. Студентські роки були жорсткими: репетиції з ранку до ночі, недосип, перекуси на бігу. На третьому курсі майстер зібрав дівчат і прямо сказав: «Худніть». Дехто сів на банани, Анастасія теж пережила період жорстких обмежень. Пізніше вона виробила власну систему — спорт, збалансоване харчування без фанатизму — і тепер активно ділиться нею.
Григорій Бакланов: одеський гумор, музика та театральна дисципліна
Григорій Ігорович Бакланов народився 31 серпня 1994 року в Одесі — місті, де гумор тече в крові, а море додає романтики. З дитинства мріяв про сцену, закінчив місцеву театральну школу. У 2016 році, як і Анастасія, отримав диплом Карпенка-Карого (той самий курс). Сьогодні грає в Новому театрі на Печерську, озвучує ігри (зокрема Stalker 2), а в 2025-му отримав почесне звання Заслуженого артиста України.
Він не просто актор — музикант. Вільно грає на баяні та акордеоні, має абсолютний слух. Його Лаврін у «Спіймати Кайдаша» став втіленням одеського шарму: добродушний, трохи лукавий, з внутрішньою силою. У житті Григорій такий самий — іронічний, зібраний, здатний розрядити напругу однією фразою. Саме ця якість доповнювала глибші, часом тривожні переживання Анастасії.
На курсі їх часто ставили в пари для етюдів. Григорій пропускав репетиції, спізнювався, Анастасія кипіла. «Ми просто не могли знайти спільну мову», — згадувала вона пізніше. Чотири роки тривала ця «війна». Потім усе змінилося. Спільні роботи над ролями перетворилися на підтримку: він допомагав їй з текстом, вона — з емоційною глибиною. Театр, де емоції оголені, став місцем, де народилася справжня близькість.
Кохання не спалахнуло миттєво — воно визрівало повільно, як вино в погребі. Коли почалися почуття, вони вже добре знали одне одного: і сильні сторони, і слабкості. Це дало стосункам міцний фундамент, якого бракує багатьом парам, що закохуються з першого погляду.
Освідчення в Парижі та весілля без гламуру
2018 року Григорій освідчився в Парижі — класична романтика. Але реальне весілля відбулося лише 2021-го. Пандемія, щільні графіки зйомок, відсутність часу на організацію — усе зіграло свою роль. Весілля вийшло камерним, майже домашнім: без пишних суконь, без відеографа, без традиційного «першого танцю» під софітами. Анастасія сумнівалася до останнього — «а раптом скасувати?». Проте вирішила: «Все буде». І справді стало. Ця простота пізніше стала для неї символом — справжнє кохання не потребує показухи.
2023 рік став особливим. Разом з Арамом Арзуманяном вони знялися в головній ролі кліпу «Кайф» української співачки Masha Danilova. Того ж року зіграли у виставі-висловлюванні «Круасани з мигдалем» — історії про пам’ять і любов. Кошти від показів пішли на дрон Autel Evo Max 4 для 47-ї окремої механізованої бригади.
Ці проєкти показали: навіть у шлюбі вони залишалися колегами, здатними створювати разом щось більше, ніж просто розвагу. Театр і кіно для них — не просто робота, а спосіб говорити про важливе.
Розлучення 2024 року: рішення без скандалу
У березні 2024-го пара опублікувала спільну заяву про розлучення. Причини не розголошували — і не розголошують досі. Це було взаємне рішення після дванадцяти років разом. Спочатку був період хаосу: як ділити майно, як спілкуватися, як не зруйнувати те, що залишилося. З часом прийшло розуміння — час настав.
Вони поділили все мирно. Залишилися в добрих стосунках. Це рідкісний приклад у шоу-бізнесі, де розлучення часто супроводжуються війнами в соцмережах. Анастасія та Григорій обрали інший шлях — шлях поваги.
Випробування здоров’ям: раптова втрата слуху як новий виклик
Липень 2024-го став для Анастасії шоком. Вона прокинулася і зрозуміла — майже нічого не чує. Ліве вухо повністю, праве — частково. До цього додався шум у вухах. Лікарі довго шукали причину, радили гормональну терапію. Зрештою з’ясувалося: ускладнення після гаймориту.
Стан викликав паніку: як зніматися, як спілкуватися, як просто жити в місті? Вона пройшла обстеження, почала лікування. Слух частково повернувся, але проблеми залишилися. У 2025 році обговорювала можливість операції. Це випробування стало для неї ще одним уроком стійкості — після розлучення вона навчилася чути себе по-новому, навіть коли зовнішній світ звучав приглушено.
Життя після розлучення: дружба, короткий роман і фокус на собі
2025 рік приніс чутки про можливе возз’єднання. Анастасія коментувала їх стримано: між ними добрі стосунки, вони приятелюють і можуть працювати разом. Конкретної відповіді про спроби відновити роман вона не давала. Натомість зізналася, що ненадовго почала нові стосунки, але навесні 2025-го їх завершила — через власну завантаженість і «постійну гонитву».
На початку 2026-го акторка уникає глибоких коментарів про особисте життя. Її пріоритети — кар’єра, внутрішній спокій і, за її словами з попередніх інтерв’ю, бажання колись створити родину та мати дітей. Григорій також рухається вперед — у його житті з’явилася нова людина.
Вони не стали ворогами. Залишилися людьми, які колись любили одне одного і досі здатні підтримати.
Уроки з їхньої історії: що варто запам’ятати
Історія Анастасії та Григорія вчить кількох важливих речей без зайвої моралі:
- Стосунки в творчому середовищі вимагають особливої гнучкості — графіки, емоційне вигорання, публічність. Їхній приклад показує, що можна пройти цей шлях разом, а можна — і розійтися з гідністю.
- Розлучення не завжди означає кінець поваги. Іноді це початок нової, більш зрілої форми стосунків.
- Особисті кризи (як втрата слуху) можуть стати точкою зростання, якщо не здаватися і шукати рішення.
- Простота у важливих моментах (весілля без показухи) часто виявляється ціннішою за зовнішній блиск.
Анастасія Цимбалару сьогодні — це акторка, яка продовжує зніматися («Слідча», «Майор Сковорода», «Батьківські збори» у 2025-му), ініціює благодійні аукціони через організацію ActLots (об’єднала понад 140 колег) і вчиться чути себе навіть тоді, коли світ стає тихішим. Григорій Бакланов — актор, який розвиває театральну кар’єру і музичні проєкти.
Їхні шляхи розійшлися, але історія кохання, що почалася з «ненависті» на репетиціях, залишається частиною їхнього життя — теплою, чесною і по-людськи глибокою.
