Олексій Бутенко постає як один із тих рідкісних фахівців, чия кар’єра переплітає глибоке розуміння історичних процесів із практичною здатністю будувати енергетичні системи, що працюють навіть під час найжорсткіших випробувань. Його шлях демонструє, як навички аналізу контексту та людських мотивацій, здобуті на історичному факультеті, перетворюються на реальні проєкти децентралізованої генерації тепла й електроенергії, які вже замінили сотні мільйонів кубометрів імпортного газу та подарували тепло десяткам тисяч родин у розпал енергетичної кризи.
Ключова ідея, що пронизує всю діяльність Бутенка, — принцип «BUILD BACK BETTER»: не просто латати пошкоджене, а створювати стійкіші, локальні енергетичні екосистеми на базі біомаси, РДФ та біогазу. Цей підхід дозволив реалізувати швидке відновлення теплопостачання в Охтирці за 96 днів і сформувати портфель проєктів, що приваблює міжнародний капітал для відбудови України. Попри тривалі правові випробування, які завершилися повним закриттям кримінального провадження восени 2025 року та поновленням на посаді, Бутенко продовжує структурувати платформи для інвестицій у вітчизняну енергетику з Відня.
Сьогодні його зусилля зосереджені на масштабуванні децентралізованої генерації до гіга ватних потужностей, розвитку мобільної енергетики як антикризового інструменту та інтеграції агробізнесу з енергетичними рішеннями. Це не абстрактна стратегія, а конкретні кроки, що поєднують економічну вигоду, екологічну відповідальність і національну безпеку.
Коріння та перші уроки підприємництва
Народжений 7 березня 1970 року в селі Гельмязів на Черкащині, Олексій Бутенко виріс у середовищі, де практичне господарювання було нормою життя. Батько керував великим сільськогосподарським підприємством, що об’єднувало кілька колгоспів, — це сформувало в сина вміння бачити цілісну картину, управляти ресурсами та знаходити баланс між традиціями й новими можливостями. Такий фон став невидимим фундаментом для майбутніх рішень у енергетиці, де локальні ресурси — солома, деревна тріска, відходи — перетворюються на тепло й світло.
Після школи Бутенко обрав історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія навчила його читати тренди, розуміти мотивації людей і контекст подій — навички, які пізніше виявилися незамінними в переговорах із інвесторами, партнерами з ЄБРР та державними структурами. Служба в армії додала дисципліни, а 1990-ті роки стали суровою школою виживання: ріелторські угоди в хаосі пострадянського ринку вчили будувати довіру з нуля, вести переговори в умовах невизначеності та знаходити цінність там, де інші бачили лише руїни.
На початку 2000-х Бутенко став співвласником і генеральним директором девелоперської компанії «Житло XXI століття». Під його керівництвом реалізували елітні об’єкти в центрі Києва, зокрема «Капітолій» на Хрещатику. Проєкти вимагали не лише будівельних компетенцій, а й уміння залучати фінансування та вибудовувати відносини з впливовими гравцями ринку. Досвід показав: успіх у девелопменті — це завжди комбінація точного розрахунку, людського фактора та вміння бачити перспективу на десятиліття вперед.
«Конюшня Бутенко-777» як майданчик впливу та пристрасті
У 2008 році, після світової фінансової кризи, Бутенко заснував елітний кінно-спортивний клуб «Конюшня Бутенко-777» у Процеві під Києвом. Сучасні стайні з підігрівом, манежі, ветеринарний центр, готель і ресторан перетворили звичайний агропромисловий об’єкт на преміум-майданчик для нетворкінгу. Тут збиралися політики, бізнесмени, дипломати — від Віктора Ющенка до Леоніда Черновецького. Клуб став не просто хобі, а інструментом лобіювання інтересів та формування довгострокових партнерств.
Сімейний бізнес з кіньми триває вже понад 18 років і залишається символом стабільності та традицій у бурхливому житті підприємця. Для Бутенка це місце, де поєднуються пристрасть до тварин, турбота про якість і вміння створювати простір, у якому народжуються ідеї. Пізніше цей досвід мережевої дипломатії став у пригоді при залученні міжнародних партнерів до енергетичних проєктів.
Поворот до біоенергетики: перші проєкти та філософія
Після кризи 2008 року «Східна інвестиційна група», заснована Бутенком у 2006-му, поступово змістила фокус на альтернативну енергетику. У 2016 році реалізували перший масштабний проєкт — Іванківську ТЕС на біомасі потужністю 18 МВт. Інвестиції сягнули 40 мільйонів доларів, партнером виступив Європейський банк реконструкції та розвитку. Станція створила 400 робочих місць і стала однією з перших в Східній Європі, що працювала за «зеленим» тарифом.
Біоенергетика для Бутенка — не модний тренд, а логічне продовження агропромислового коріння. Біомаса (солома, лушпиння соняшнику, деревна тріска, енергетичні культури) — локальний ресурс, який не треба імпортувати. Спалювання в сучасних котлах дає пару для турбін або гарячу воду для теплотрас. Переваги очевидні: зменшення залежності від російського газу, створення робочих місць у сільській місцевості, скорочення викидів CO₂ порівняно з вугіллям та уникнення метанових викидів при переробці відходів.
До 2021 року під егідою групи реалізували 21 біоенергетичний проєкт із загальним обсягом інвестицій понад 500 мільйонів доларів. Кожен проєкт — це не лише мегавати, а й нова екосистема: фермери отримують додатковий дохід від продажу сировини, громади — стабільне тепло, країна — енергетичну стійкість.
На чолі «Нафтогаз Біоенергія»: амбіції державного масштабу
У 2021 році Олексій Бутенко очолив дочірнє підприємство НАК «Нафтогаз України» — «Нафтогаз Біоенергія». Мета була амбітною: стати найбільшим виробником тепла з біомаси в Україні до 2027 року та замістити до 2 мільярдів кубометрів природного газу. За короткий час реалізували 9 біоТЕС у восьми регіонах, запустили пілотні біогазові станції, зокрема у Львівській області потужністю 625 кВт — вона щорічно заміщує 800 тисяч кубометрів газу, забезпечує енергією 735 домогосподарств і скорочує викиди на 30 тисяч тонн CO₂.
Робота в державній компанії вимагала іншого масштабу мислення: не просто бізнес-результат, а стратегічний вплив на енергетичну безпеку країни. Бутенко реорганізував структуру, впровадив сучасні стандарти управління та зосередився на децентралізації — будівництві менших, але численних об’єктів, менш вразливих до ракетних ударів.
Випробування війною та стрімке відновлення
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало жорстоким тестом. Бутенко з перших днів прийняв присягу та приєднався до територіальної оборони Київської області. Паралельно керував антикризовими проєктами. Найяскравіший приклад — будівництво 40-мегаватної теплової станції на біомасі в Охтирці Сумської області. За 96 днів (вересень–листопад 2022) об’єкт запустили, забезпечивши тепло для 48 тисяч мешканців після того, як російські обстріли зруйнували місцеву ТЕЦ.
Інвестиція в 20 мільйонів доларів окупилася не лише теплом, а й демонстрацією: децентралізована генерація працює швидше й надійніше за централізовані гіганти. Принцип «BUILD BACK BETTER» тут проявився максимально: нова станція сучасніша, ефективніша та екологічніша за знищену. Такі проєкти стали моделлю для подальшого відновлення енергосистеми.
Правова боротьба та відновлення репутації
У червні 2023 року Національна поліція оголосила Бутенка в розшук за звинуваченнями в економічних порушеннях у «Нафтогаз Біоенергія». Справа була пов’язана з корпоративним конфліктом навколо активів Іванківської ТЕС після повного погашення кредиту ЄБРР. Ринкова вартість об’єкта сягала близько 80 мільйонів євро — ласий шматок для рейдерських атак.
Захист наполягав: справа «замовна», експертиза містила грубі порушення методик, а комісія Міністерства юстиції у 2024 році визнала її недійсною. Суди неодноразово констатували необґрунтованість підозри. 23 вересня 2025 року Голосіївська окружна прокуратура Києва закрила провадження через відсутність доказів злочину. Бутенка поновили на посаді генерального директора «Нафтогаз Біоенергія», репутацію повністю відновлено. Поліція Відня навіть розслідувала погрози на його адресу.
Ця історія — не просто особиста драма, а відображення ширшої проблеми корпоративних конфліктів в українській енергетиці, де успішні проєкти часто стають мішенню. Стійкість Бутенка показала: чесна репутація та прозорі проєкти витримують будь-який тиск.
Сучасна діяльність: Відень як плацдарм для відбудови
Сьогодні Олексій Бутенко керує «Офісом антикризових дій — Butenko crisis management» у Відні (butenko.energy). Компанія спеціалізується на структуруванні енергетичних екосистем для входу міжнародного інституційного капіталу, антикризовому управлінні, енергодевелопменті та експертизі об’єктів. За 30 років досвіду (1993–2023) Бутенко був CEO у 20 енергетичних та 14 будівельно-девелоперських компаніях, керував колективами до 2000 осіб.
Інвестиційний портфель платформи: 276 мільйонів євро за 2020–2023 роки та 1,4 мільярда євро на 2024–2026. Фокус — децентралізована генерація на біомасі, РДФ та біогазі, створення мобільного енергетичного сектору як швидкого антикризового інструменту. На Ukraine Recovery Conference 2025 у Римі Бутенко презентував пропозиції: негайно побудувати 1 ГВт потужностей та ще 4 ГВт у найближчі роки.
Паралельно розвивається агробізнес через фермерське господарство «Агро Ангел» у Полтавській області — логічне доповнення енергетичного напрямку, адже саме аграрії постачають сировину для біоенергетики.
Ключові проєкти Олексія Бутенка
| Проєкт | Локація | Потужність | Рік | Основний вплив |
| Іванківська ТЕС на біомасі | Іванків, Київська обл. | 18 МВт | 2016 | 400 робочих місць, партнерство з ЄБРР, продаж за «зеленим» тарифом |
| Охтирська теплостанція на біомасі | Охтирка, Сумська обл. | 40 МВт | 2022 | Тепло для 48 тис. мешканців за 96 днів після руйнування ТЕЦ |
| Біогазова станція (пілот з «Кліар Енерджі») | Львівська обл. | 625 кВт | 2022–2023 | Заміщення 800 тис. м³ газу щорічно, скорочення викидів 30 тис. т CO₂ |
Дані узагальнено на основі публічних матеріалів енергетичних проєктів та заяв компанії (джерела: ienergo.com.ua, butenko.energy, unian.ua).
Чому децентралізована біоенергетика — це не просто тренд
Для новачків важливо зрозуміти просту істину: централізовані електростанції та ТЕЦ — зручні цілі для атак. Один вдалий удар може залишити без тепла ціле місто. Децентралізовані об’єкти потужністю 5–40 МВт розкидані по країні, працюють на місцевій сировині й можуть швидко відновлюватися або навіть бути мобільними.
Для просунутих читачів цікавіша економіка та стратегія. «Зелений» тариф, хоч і зменшився, усе ще робить проєкти привабливими. Заміщення 2 млрд м³ газу — це не лише економія валюти, а й зменшення політичного тиску з боку постачальників. Кожен новий об’єкт створює ланцюжок доданої вартості: фермер продає солому → логістика → переробка → генерація тепла → економія для бюджетів громад. Плюс скорочення викидів метану зі сміттєзвалищ через біогазові технології.
Бутенко неодноразово наголошував: Україна має шанс стати європейським лідером у мобільній та децентралізованій енергетиці. Це не лише про виживання під час війни, а про конкурентну перевагу в повоєнній Європі, де попит на «зелену» енергію та незалежність від російських ресурсів лише зростатиме.
Особисті цінності та стиль керівництва
Родина для Олексія Бутенка — головне багатство. Одружений, має дітей та онуків. Стиль управління поєднує жорсткість у досягненні результату з людяністю: він цінує команду, розуміє контекст і ніколи не забуває, що за цифрами стоять реальні люди — працівники, мешканці міст і сіл, які чекають тепла взимку.
Не курить, відпочиває на роботі, об’їздив понад десяток країн, але найкраще почувається, коли бачить конкретний результат — запалену лампочку чи гарячі батареї в домівках. Меценатство та допомога лікарням під час війни стали природним продовженням його філософії: бізнес має служити не лише прибутку, а й суспільству.
Погляд у майбутнє: що пропонує Олексій Бутенко Україні
Стратегія Бутенка чітка й амбітна. Негайно розгорнути 1 ГВт децентралізованої генерації на біомасі та РДФ, а протягом кількох років — ще 4 ГВт. Створити повноцінний сектор мобільної енергетики для швидкого реагування на кризи. Залучити інституційний капітал через прозорі платформи, де інвестор отримує контрольований доступ до проєктів відбудови.
Він бачить Україну не як реципієнта допомоги, а як активного гравця європейського енергетичного ринку — постачальника технологій, досвіду та «зелених» мегават. Агробізнес і енергетика стають єдиним ланцюжком: поля годують не лише людей, а й електростанції.
Олексій Бутенко не просто підприємець. Він — приклад того, як глибоке коріння в українській землі, історичне мислення та непохитна стійкість перетворюють навіть найскладніші виклики на точки зростання. Його проєкти вже зігрівають тисячі домівок і світять у темряві. А головне — вони продовжують працювати, коли інші системи замовкають. Це і є справжня енергетична стратегія для країни, що бореться за своє майбутнє.
