Конституція України встановлює чітку цифру — 450 народних депутатів. Проте реальна кількість на червень 2026 року становить близько 390 осіб за даними офіційного порталу Верховної Ради. Ця різниця виникла не випадково, а внаслідок тривалих історичних та політичних процесів, які суттєво вплинули на формування та підтримку складу парламенту.
Парламент залишається повноважним органом, оскільки перевищує критичну межу у 300 депутатів, закріплену в статті 82 Основного закону. Для ухвалення більшості рішень необхідна підтримка 226 голосів від конституційного складу, що створює додаткові труднощі в умовах зменшеної присутності обранців.
Глибоке розуміння цих цифр відкриває картину адаптації української демократії до викликів війни, окупації та демографічних змін. Кожен аспект — від причин вакансій до практичних наслідків для законотворення — заслуговує детального розгляду.
Історичне коріння конституційної норми
У 1996 році, ухвалюючи Конституцію незалежної України, законодавці закріпили склад Верховної Ради у 450 народних депутатів. Це рішення стало компромісом між різними політичними силами та відображало прагнення забезпечити представництво всіх регіонів країни. До того у радянські часи Верховна Рада Української РСР налічувала 650 депутатів, а наприкінці 1980-х відбулося скорочення до 450. Така цифра здавалася оптимальною для балансу між ефективністю роботи та широтою представництва.
Стаття 76 Конституції чітко визначає: конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п’ятдесят народних депутатів, які обираються на п’ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Ця норма залишилася незмінною навіть після реформ виборчої системи. Вона створює стабільну правову рамку, яка не залежить від поточної політичної кон’юнктури чи кількості населення. Саме тому будь-які розмови про зміну цифри 450 одразу переходять у площину конституційних поправок, які вимагають особливої процедури.
Як формувалося дев’яте скликання у 2019 році
Вибори 2019 року проходили за змішаною системою: 225 депутатів за партійними списками та 225 — в одномандатних округах. Вже на старті скликання стало зрозуміло, що повний склад набрати не вдасться. Окупація Криму та частини Донецької й Луганської областей унеможливила проведення голосування в низці округів. За різними оцінками, це одразу створило близько 26 вакансій. Початковий склад парламенту сформувався на рівні приблизно 424 народних депутатів.
Новий Виборчий кодекс, який набув чинності у 2020 році, перевів майбутні вибори на повністю пропорційну систему з відкритими списками. Однак дев’яте скликання продовжило роботу за старою логікою формування. Це створило цікавий прецедент: парламент, обраний за однією системою, працює в умовах, коли довибори в мажоритарних округах неможливі через воєнний стан. Така ситуація підкреслює гнучкість, але й вразливість української парламентської моделі.
Чому кількість депутатів зменшилася з часом
З 2019 до 2026 року Верховна Рада втратила ще кілька десятків мандатів. Причини виходу депутатів чітко прописані в законодавстві. Найпоширеніші — призначення на посади в органах виконавчої влади, особисте рішення скласти повноваження, смерть, а також випадки, пов’язані з колишніми членами забороненої партії «Опозиційна платформа — За життя». Деякі обранці виїхали за кордон і фактично припинили активну участь у роботі.
Воєнний стан, введений у 2022 році та неодноразово продовжений, заблокував можливість проведення довиборів. Законодавство не передбачає механізмів швидкого поповнення складу в таких умовах. У результаті вакансії накопичувалися. Станом на початок червня 2026 року офіційний портал Верховної Ради фіксує 390 діючих народних депутатів. Це найменша кількість за всю історію незалежної України.
| Причина зменшення | Приблизний внесок | Короткий коментар |
|---|---|---|
| Відсутність виборів в окупованих округах (2019) | близько 26 мандатів | Крим повністю та частини Донецької й Луганської областей |
| Призначення на несумісні посади | декілька десятків | Робота в уряді чи інших органах влади |
| Власне бажання та інші особисті причини | значна частина | У тому числі виїзд за кордон |
| Смерть та інші обставини | окремі випадки | Природні та пов’язані з війною втрати |
Кожна з цих причин має свою юридичну природу та наслідки. Вакансії від окупованих територій особливо чутливі, бо вони символізують не лише цифри, а й мільйони громадян, які тимчасово позбавлені можливості безпосередньо обирати своїх представників у парламенті.
Поточний склад та фракційна динаміка у 2026 році
Близько 390 депутатів — це не просто статистика. Це реальні люди, які щодня вирішують, як голосувати за сотні законопроєктів. Фракція «Слуга народу» залишається найбільшою, однак її чисельність та внутрішня згуртованість суттєво зменшилися порівняно з 2019 роком. Інші фракції та групи — «Батьківщина», «Європейська Солідарність», «ГОЛОС», «Довіра», «За майбутнє» — формують складну мозаїку, де для ухвалення рішень часто потрібні тимчасові альянси.
Додатковий фактор — фізична присутність. Частина депутатів перебуває за кордоном, хтось хворіє, хтось виконує інші державні завдання. Реальна явка на засідання іноді опускається нижче 360 осіб. У таких умовах організація голосування перетворюється на складне логістичне та політичне завдання.
Як зменшений склад впливає на ухвалення рішень
Ключова цифра тут — 226 голосів. Саме стільки потрібно для ухвалення більшості законів, і ця вимога рахується від конституційного складу 450, а не від фактичної кількості депутатів. Навіть маючи лише 390 обранців, парламент повинен зібрати ті самі 226 «за». Це означає, що кожен голос набуває більшої ваги, а відсутність навіть кількох депутатів може стати критичною.
На практиці фракція «Слуга народу» вже давно не може самостійно забезпечувати необхідну більшість. Для проходження важливих законопроєктів потрібна підтримка інших політичних сил. Така ситуація стимулює пошуки компромісів, але водночас уповільнює процес і робить результат менш передбачуваним. Для просунутого читача важливо розуміти: це не криза легітимності, а нова реальність парламентської роботи в умовах війни.
Юридична повноважність парламенту: чому 390 — це достатньо
Стаття 82 Конституції встановлює чітке правило: Верховна Рада є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від конституційного складу. Дві третини від 450 — це 300 депутатів. Якщо кількість опускається нижче цієї межі, діяльність парламенту має бути зупинена до складення присяги новообраними депутатами. Наразі 390 — це комфортний запас понад критичну позначку.
Конституційний Суд України неодноразово підтверджував, що вимога про дві третини діє не лише на момент відкриття першої сесії, а протягом усього скликання. Тому нинішній склад повністю легітимний і здатний реалізовувати всі конституційні повноваження. Зменшення кількості не скасовує мандат парламенту як єдиного законодавчого органу держави.
Перспективи реформи: чи можливо скоротити кількість до 300
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук у 2025 році публічно обговорював ідею зменшення складу парламенту до 300 депутатів у майбутньому. Аргумент простий: населення України скоротилося через війну та масову еміграцію, тому пропорційно може зменшитися й кількість представників. Така зміна вимагатиме внесення поправок до Конституції, що можливо лише за підтримки 300 голосів у самій Раді та за особливою процедурою.
Противники ідеї наголошують: зменшення представництва може послабити зв’язок між владою та регіонами, особливо тими, що перебувають під окупацією. Поки триває воєнний стан, будь-які масштабні реформи виборчої системи відкладені. Після перемоги та відновлення повноцінних виборів це питання, ймовірно, повернеться на порядок денний уже в новому політичному контексті.
Сьогодні 390 депутатів продовжують роботу в умовах, яких не передбачала Конституція 1996 року. Вони несуть відповідальність не лише за поточні рішення, а й за збереження самої інституції парламентаризму в найскладніший період історії країни. Цифри 450, 300 і 226 — це не просто математика. Це жива тканина української демократії, яка, попри втрати, продовжує виконувати свою головну функцію — тримати державу на курсі, визначеному народом.
