Гром-Е1 — це російська авіаційна керована ракета гібридного типу, яка поєднує аеродинаміку плануючої бомби з активним ракетним прискоренням. Боєприпас масою 594 кілограми несе уламково-фугасну бойову частину вагою 315 кілограмів і здатний долати до 120 кілометрів у базовій конфігурації, а модифіковані версії 2025 року — до 200 кілометрів зі зменшеною бойовою частиною. Така конструкція дозволяє російській тактичній авіації завдавати ударів по цілях у глибокому тилу України, не входячи в зону дії більшості засобів протиповітряної оборони.
Система наведення поєднує інерціальну платформу з корекцією за сигналами супутникової навігації ГЛОНАСС. Це забезпечує ураження цілей із відомими координатами — від військових об’єктів до елементів цивільної інфраструктури. У 2025 році Росія суттєво збільшила масштаби виробництва та застосування Гром-Е1, що призвело до фіксованих ударів по Харкову, Дніпру, Полтаві, Миколаєву та інших населених пунктах. Українська протиповітряна оборона вже демонструвала здатність перехоплювати такі цілі, однак масове використання створює додаткове навантаження на систему захисту тилових регіонів.
Гром-Е1 став логічним продовженням російської програми модернізації авіаційних боєприпасів, де прості вільнопадаючі бомби перетворюють на далекобійні високоточні засоби. Гібридна схема дозволяє поєднати відносну дешевизну плануючої бомби з дальністю та енергетикою ракети, що робить її проміжною ланкою між класичними КАБами та повноцінними крилатими ракетами класу «повітря — поверхня».
Історія створення: від ракети Х-38 до гібридного боєприпасу
Розробку Гром-Е1 вели фахівці корпорації «Тактичне ракетне озброєння». Боєприпас створили на базі авіаційної ракети Х-38, прийнятої на озброєння ще 2013 року. Інженери додали складні крила, які розкриваються після скидання, та ракетний двигун у хвостовій частині. Такий підхід дозволив значно збільшити дальність польоту порівняно зі звичайними плануючими бомбами.
Перші демонстрації відбулися ще у 2015 році на авіасалонах. Повноцінні випробування завершили приблизно до 2019 року. У відкритих джерелах боєприпас позиціонували як універсальний засіб для ураження легкоуразливих наземних цілей із відомими координатами та надводних об’єктів у прибережній зоні. Можливість внутрішнього розміщення на винищувачах п’ятого покоління також входила до технічних вимог.
Бойовий дебют припав на весну 2023 року. Тоді в Донецькій області зафіксували перший випадок застосування, який, за деякими даними, завершився технічною невдачею — боєприпас не здетонував у запланованій точці. Проте росіяни продовжили вдосконалювати тактику та конструкцію. До 2024–2025 років Гром-Е1 вже регулярно з’являвся в зведеннях про удари по українських містах.
Конструкція та технічні характеристики
Гром-Е1 має модульну архітектуру. Основу становить фюзеляж діаметром близько 0,31 метра та довжиною приблизно 4,2 метра. Після скидання розкриваються крила розмахом до 1,9 метра, що забезпечує планерування. У хвостовій частині розташований ракетний двигун, який дає додатковий імпульс.
Основні параметри виглядають так:
- Стартова маса — 594 кг
- Маса бойової частини — 315 кг (уламково-фугасна)
- Дальність польоту — до 120 км (у базовій версії при скиданні з висоти 10–12 км)
- Висота пуску — від 500 м до 12 000 м
- Швидкість носія під час пуску — до 445 м/с
- Система наведення — інерціальна + супутникова (ГЛОНАСС)
- Тип підривника — контактний
Середня швидкість польоту на дистанції 120 км становить близько 300 м/с. Двигун працює не весь час — зазвичай на початковій або середній ділянці траєкторії, після чого боєприпас переходить у режим планерування або балістичного спуску.
Гібридна схема дозволяє російським літакам залишатися на безпечній відстані від лінії фронту, а велика бойова частина компенсує можливі відхилення від точки прицілювання навіть за умов радіоелектронної боротьби.
Як працює Гром-Е1: крок за кроком
Процес застосування Гром-Е1 виглядає як чітко відпрацьована послідовність етапів. Літак-носій (найчастіше Су-34) підходить до лінії пуску на безпечній висоті та швидкості. Після скидання боєприпасу спрацьовує автоматика розкриття крил. Аеродинамічні поверхні стабілізують політ і починають генерувати підйомну силу, перетворюючи падіння на кероване планерування.
На певній ділянці траєкторії вмикається ракетний двигун. Він дає потужний прискорювальний імпульс, збільшуючи швидкість та енергію, необхідну для подолання залишкової відстані. Після вигоряння палива двигун відключається, і Гром-Е1 продовжує політ за інерцією або в режимі планерування.
Система наведення постійно коригує курс. Інерціальна платформа «пам’ятає» початкові параметри руху, а супутникові сигнали періодично уточнюють положення. На кінцевій ділянці боєприпас знижується до цілі. Контактний підривник спрацьовує при зіткненні з поверхнею або об’єктом.
Така комбінація дозволяє досягати дальності, недосяжної для звичайних плануючих бомб, і водночас зберігати відносно просту та дешевшу конструкцію порівняно з повноцінними крилатими ракетами.
Варіанти сімейства Гром та оновлення 2025 року
Сімейство Гром включає принаймні два основні варіанти. Гром-Е1 оснащений ракетним двигуном. Гром-Е2 замість двигуна отримує додаткову масу бойової частини — до півтора раза більше вибухівки при збереженні тієї ж стартової маси.
У другій половині 2025 року з’явилися повідомлення про модернізовані версії Гром-Е1 з дальністю до 200 кілометрів. Для досягнення такої дистанції, за оцінками експертів, довелося зменшити масу бойової частини — іноді до 100–250 кілограмів. Деякі джерела згадують використання компонентів іноземного виробництва, зокрема двигунів. Ці модифікації поки що застосовуються обмежено, часто в тестовому режимі.
Модульність конструкції дозволяє relative швидко змінювати конфігурацію залежно від тактичних завдань: максимальна дальність або максимальна потужність ураження.
Платформи-носії та тактика бойового застосування
Основними носіями Гром-Е1 вважають фронтові бомбардувальники Су-34. Боєприпас також інтегровано в озброєння Су-35, Су-57 та МіГ-35. У деяких джерелах згадується можливість застосування з вертольотів, однак на практиці таку тактику фіксують рідко.
Тактика зводиться до скидання з максимально можливої висоти та швидкості носія. Це дозволяє максимально реалізувати аеродинамічний потенціал крил і енергію двигуна. Літак залишається за межами досяжності більшості українських зенітних ракетних комплексів середньої дальності, що знижує ризики для екіпажу та дорогої техніки.
Бойове застосування в ході війни проти України
Перші достовірні випадки застосування Гром-Е1 зафіксували навесні 2023 року на Донеччині. У 2024 році боєприпаси вже регулярно з’являлися над Харковом та Куп’янськом. Восени 2024 та протягом 2025 року інтенсивність зросла. Удари фіксували по житлових кварталах Харкова, об’єктах у Дніпрі, Полтаві, Миколаєві.
28 червня 2025 року Повітряні сили ЗСУ повідомили про знищення Гром-Е1 у передмісті Дніпра. Боєприпас подолав понад 100 кілометрів, перш ніж був перехоплений. Цей випадок став одним із перших підтверджених успішних перехоплень такого типу цілі.
Масштабування виробництва у 2025 році дозволило росіянам частіше застосовувати Гром-Е1 для ударів по тилових містах, де великі бойові частини завдають значних руйнувань цивільній інфраструктурі навіть при неточному влучанні.
Порівняння з іншими авіаційними засобами ураження
Гром-Е1 займає проміжну нішу між простими плануючими бомбами та повноцінними крилатими ракетами. Нижче наведено порівняльну таблицю ключових параметрів.
| Боєприпас | Тип | Маса БЧ, кг | Дальність, км | Особливості |
|---|---|---|---|---|
| Гром-Е1 | Гібрид (планер + двигун) | 315 | до 120 (до 200 у мод.) | Крила + ракетний двигун, інерціально-супутникове наведення |
| Гром-Е2 | Плануюча бомба | до ~470 | менша за Е1 | Без двигуна, більша бойова частина |
| ФАБ-500 з УМПК | Плануюча бомба | ~250–300 | до 70–80 | Простіша, дешевша, масово застосовується |
| Х-38 | Керована ракета | ~250 | до 40–70 | База для Гром-Е1, активне наведення в деяких модифікаціях |
Дані узагальнено з відкритих джерел та офіційних характеристик виробника. Реальні показники в бойових умовах можуть відрізнятися залежно від висоти скидання, швидкості носія та умов радіоелектронної обстановки.
Загрози для тилових територій та цивільної інфраструктури
Велика маса бойової частини робить Гром-Е1 особливо небезпечним для міських забудов. Уламково-фугасний заряд здатний руйнувати багатоповерхові будівлі, створювати значні кратери та вражати людей у радіусі десятків метрів. Навіть при відхиленні від точки прицілювання ефект ураження залишається високим.
Удари по Харкову, Дніпру та інших містах у 2024–2025 роках продемонстрували, що Гром-Е1 використовують не лише проти військових об’єктів. Руйнування житлових кварталів, пошкодження цивільної інфраструктури та жертви серед мирного населення стали характерною рисою застосування цього боєприпасу.
Порівняно з ударними дронами типу «Шахед», Гром-Е1 несе в кілька разів потужнішу бойову частину, що кратно збільшує масштаби руйнувань при влучанні в густонаселені райони.
Виклики для української протиповітряної оборони
Гром-Е1 створює серйозні труднощі для системи ППО. По-перше, запуск відбувається з великої відстані — літак-носій часто залишається поза зоною досяжності українських ЗРК. По-друге, траєкторія поєднує елементи планерування та активного ракетного польоту, що ускладнює виявлення та супровід.
Українські сили вже довели здатність перехоплювати такі цілі — прикладом стало знищення боєприпасу під Дніпром у червні 2025 року. Однак для надійного прикриття всіх потенційних напрямків потрібна щільна ешелонована система ППО та своєчасне виявлення літаків-носіїв на аеродромах.
Найефективнішою стратегією залишається знищення носіїв — Су-34 та інших літаків — на землі або в повітрі до моменту пуску. Це підтверджує і економічну, і тактичну доцільність: один знищений носій запобігає десяткам потенційних запусків.
Гром-Е1 продовжує еволюціонувати. Масштабування виробництва та поява версій зі збільшеною дальністю свідчать про те, що Росія розглядає цей боєприпас як важливий елемент свого авіаційного арсеналу на найближчі роки. Українська протиповітряна оборона та засоби ураження авіації противника залишаються ключовими факторами стримування цієї загрози.
