Міхеіл Саакашвілі, колишній президент Грузії та один із найяскравіших політичних діячів пострадянського простору, перебуває в Пенітенціарній установі №12 у місті Руставі. З 12 листопада 2025 року він знову за ґратами після понад трьох років лікування в тбіліській клініці «Вівамед», куди його перевели через критичне погіршення стану здоров’я. Сукупність вироків, винесених грузинськими судами, визначає його перебування в ув’язненні щонайменше до початку 2030-х років.
Його історія — це поєднання революційного запалу, масштабних реформ і драматичної боротьби з системою, яка зрештою замкнула його у в’язничній камері. Сьогодні, у 2026 році, Саакашвілі продовжує залишатися символом для частини грузинської опозиції та об’єктом дипломатичних зусиль української сторони. Попри фізичну ізоляцію, його голос час від часу долинає з-за ґрат через адвокатів та письмові звернення.
Здоров’я політика офіційно оцінюють як задовільне, однак сам він та його захисники розповідають про щоденний прийом близько десяти видів медикаментів, обмежений режим прогулянок та умови, які, на їхню думку, не відповідають потребам людини з хронічними захворюваннями. Ця ситуація продовжує викликати реакцію міжнародних організацій та української дипломатії.
Хто такий Міхеіл Саакашвілі: від революціонера до в’язня
Міхеіл Ніколозович Саакашвілі народився 21 грудня 1967 року в Тбілісі. Він виріс у родині інтелігенції, здобув блискучу юридичну освіту в Україні та США, працював у системі захисту прав людини. У 2003 році очолив «Революцію троянд» — мирний протест, який змусив піти у відставку президента Едуарда Шеварднадзе. Тоді 36-річний адвокат увірвався в парламент і буквально розгриз краватку в прямому ефірі, демонструючи рішучість боротися з корупцією.
На президентських виборах 2004 року він здобув понад 96 % голосів. За роки президентства Грузія пережила масштабну трансформацію: реформували поліцію, суди, податкову систему, активно боролися з корупцією на побутовому рівні. Країна зробила чіткий проєвропейський та євроатлантичний вибір. Водночас період його правління супроводжувався гострою критикою за концентрацію влади, тиск на опозицію та події 2007–2008 років, включно з війною з Росією в серпні 2008-го.
Після поразки на парламентських виборах 2012 року Саакашвілі залишив Грузію. У 2015 році він отримав українське громадянство і став головою Одеської обласної державної адміністрації. За рік роботи в Одесі спробував реалізувати амбітні антикорупційні та інвестиційні проєкти, хоча зіткнувся з опором місцевої еліти. У 2020–2021 роках очолював Виконавчий комітет Національної ради реформ при президентові Володимирі Зеленському. Саме з України він вирішив повернутися до Грузії восени 2021 року.
Шлях до Руставі: арешт, суди та вироки
1 жовтня 2021 року Саакашвілі таємно прибув до Грузії напередодні місцевих виборів. Його затримали того ж дня в Тбілісі. З того моменту почався новий етап — етап ув’язнення. Спочатку його помістили в Руставську колонію, де він оголосив голодування. У травні 2022 року через різке погіршення здоров’я його перевели до цивільної клініки «Вівамед» у Тбілісі.
У березні 2025 року Тбіліський міський суд засудив його до 9 років позбавлення волі у справі про розтрату державних коштів. Додатковий вирок — 4,5 роки — отримав за незаконний перетин кордону 2021 року. З урахуванням попередніх рішень загальний термін сягнув близько 12,5 років. За розрахунками адвокатів та ЗМІ, з урахуванням дати арешту 2021 року, звільнення можливе не раніше 2030–2034 років залежно від того, як рахуватимуть сукупність покарань.
| Дата | Справа / вирок | Термін | Примітка |
|---|---|---|---|
| 2018 (заочно) | Зловживання владою, розтрата | 6 років | Один із базових вироків |
| Березень 2025 | Розтрата державних коштів | 9 років | Новий вирок, доданий до попередніх |
| Березень 2025 | Незаконний перетин кордону | 4,5 роки | Окремий вирок за повернення 2021 року |
| Сукупно | — | близько 12,5 років | Очікуваний вихід — початок 2030-х |
Грузинська влада наполягає, що всі справи — це звичайне правосуддя над посадовцем, який перевищив повноваження. Опозиція та частина міжнародних спостерігачів вважають процеси політично вмотивованими. Прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе неодноразово заявляв, що передача Саакашвілі Україні чи третій країні неможлива.
Здоров’я та умови тримання у 2026 році
Понад три роки — з травня 2022 до листопада 2025 — Саакашвілі провів у клініці «Вівамед». Лікарі боролися з наслідками тривалих голодувань 2021 року, хронічними захворюваннями, зокрема таласемією (спадковим порушенням синтезу гемоглобіну), та скаргами на отруєння важкими металами, які озвучували його адвокати та деякі міжнародні експерти. У листопаді 2025 року Пенітенціарна служба Грузії повідомила, що стан «задовільний» і пацієнт більше не потребує стаціонарного лікування. Його повернули до Руставської колонії №12 на загальний режим.
У квітні 2026 року з в’язниці надійшли нові деталі: політик щодня приймає близько десяти видів ліків, перебуває в одиночній камері до 23 годин на добу, має лише годину прогулянки. Він скаржиться на якість медичної допомоги, яку, за його словами, контролюють не стільки лікарі, скільки політичні рішення. У червні 2026 року в письмовому інтерв’ю латвійському виданню LSM він заявив, що «медична допомога в розумінні грузинського режиму — це коли Міністерство безпеки ухвалює рішення, що лікувати, а що ні».
Наразі Міхеіл Саакашвілі перебуває в Пенітенціарній установі №12 у Руставі, де щоденна рутина переплітається з постійним прийомом ліків та обмеженим контактом із зовнішнім світом.
Український вимір: громадянство, реформи та дипломатія
Саакашвілі має українське громадянство (відновлене у 2019 році). В Одесі він намагався впровадити «одеський проєкт реформ» — боротьбу з корупцією в митниці, правоохоронних органах, залучення інвестицій. Пізніше, вже за президентства Зеленського, очолював комітет реформ. Після арешту 2021 року українська сторона неодноразово порушувала питання про його стан здоров’я та можливу передачу.
У 2025–2026 роках президент Зеленський та українська дипломатія активно піднімають цю тему на міжнародних майданчиках. Саакашвілі звертався з проханням включити його до списку цивільних полонених для можливого обміну з Росією, однак грузинська влада таку можливість категорично відкидає. Єлизавета Ясько — народна депутатка України, з якою Саакашвілі пов’язаний особистими стосунками з 2021 року і яка у 2023 році народила від нього дочку — також публічно підтримувала його та намагалася відвідати.
Українська дипломатія продовжує наполягати на вирішенні питання Саакашвілі на найвищому рівні, розглядаючи його як частину ширшої гуманітарної та політичної повістки.
Що відбувається в Руставі сьогодні
Колонія №12 у Руставі — це звичне для багатьох грузинських політв’язнів місце. Після повернення з клініки Саакашвілі живе за суворим розпорядком: перевірки, обмежений доступ до інформації, спілкування переважно через адвокатів. Він зберігає активну позицію — коментує події в Грузії та Україні, критикує владу, висловлює підтримку проєвропейському курсу. У своїх заявах 2026 року він наголошує, що «виживання України та країн Балтії — нерозривні поняття» і що перемога України призведе до остаточного послаблення російського впливу на Кавказі.
Грузинська опозиція та частина громадян сприймають його ув’язнення як символ репресій проти проєвропейських сил. Влада, навпаки, подає його як людину, яка відповідає перед законом за дії на посаді. Міжнародні організації — Amnesty International, Європейський парламент, окремі депутати США та ЄС — неодноразово закликали до його звільнення або переведення на лікування за кордон. Поки що ці заклики не дали результату.
Перспективи та символічне значення
Звільнення Саакашвілі найближчим часом виглядає малоймовірним. Грузинська влада послідовно відмовляє у будь-яких компромісах. Водночас його фігура залишається важливою для грузинської опозиції та для розуміння відносин між Тбілісі, Києвом і Заходом. Для частини грузинів він — герой «Революції троянд» і реформатор. Для інших — політик, чиє правління мало суперечливі наслідки.
У 2026 році, коли Грузія переживає внутрішню політичну напругу, а Україна продовжує боротьбу за свою незалежність, доля Саакашвілі стала лакмусовим папірцем. Вона показує, наскільки далеко готова зайти грузинська влада у протистоянні з опозицією і наскільки українська дипломатія готова захищати свого колишнього високопосадовця.
Сьогодні, коли ви запитуєте «Саакашвілі де зараз», відповідь проста і водночас складна: він у Руставській колонії №12, у камері, де час ніби сповільнився, але його політична присутність і символічна вага залишаються відчутними далеко за межами в’язничних мурів. Його історія ще не завершена — вона триває в кожному новому зверненні з-за ґрат і в кожній дипломатичній ноті, яку надсилає українська сторона.
