Жінка разом із донькою переїхала із Сумської області в стару хату в Чернівецькій області. Вона поскаржилася, як важко було доводити житло до ладу.
Авторка блогу «Дівчата і стара хата» розповіла, з чим насправді стикаються ті, хто вирішує оживити стару сільську хату. За її словами, найбільша складність — не фізична праця чи ремонт.
Спочатку їй здавалося, що достатньо трохи потерпіти, «дотягнути» головне, і облаштування закінчиться. Минув сезон, потім ще один, а роботи біля хати менше не ставало.
«Після переїзду в село в стару хату ось що виявилося найскладніше (цього вам ніхто не скаже). Бо тут завжди є що робити. Не покосила – трава. Не зібрала – яблука гниють. Не прополола – клумба заростає. Не відремонтувала – будинок нагадує про себе. І список справ просто не закінчується», – ділиться своїм висновком жінка.
Чому не варто гнатися за ідеалом
Головною пасткою для новачків у селі жінка назвала бажання довести господарство до ідеалу якомога швидше.
«За півтора року неможливо перетворити стару хату і двір на картинку з Pinterest. Особливо коли ти не просто ремонтуєш, а ще живеш, працюєш, виховуєш дитину, розвиваєшся, подорожуєш і вчишся обирати себе. I так, я хочу колись мати гарний двір, газон, квіти, порядок і будинок своєї мрії. Але я вже прийняла: це не станеться за один сезон. І, можливо, навіть не за два, як я очікувала», – визнала блогерка.
За півтора року сільського життя вона дійшла висновку: варто дозволити собі жити в неідеальному світі. Інакше ремонт і господарство поглинуть увесь час, який мав би належати кар’єрі, спорту, материнству та відпочинку.
«Тому я дозволяю собі жити… з бур’янами, з незібраними яблуками, з недоробленим ремонтом, з двором, який поки що виглядає так собі. Бо я не хочу, щоб моє життя почалося тільки після ремонту… Світ не зупиниться, якщо сьогодні я не збережу всі яблука, не викошу весь двір або не зроблю ремонт», – підсумовувала жінка.
