Бакота на Хмельниччині залишається однією з головних туристичних цілей українців. Місце приваблює краєвидами Дністра, тишею національного парку «Подільські Товтри» і відчуттям віддаленості від міст. Щоб відпустка не зірвалася через дороги, брак житла чи сезон, варто заздалегідь врахувати кілька практичних моментів.
На початку серпня 2026 року журналісти взяли участь у демо-турі Хмельниччиною напередодні старту національної програми «Подорож до себе. Шляхи відновлення». За кілька днів вдалося оглянути Кам’янець-Подільський, інші локації області та саму Бакоту.
Сезон, дорога і житло
Краса схилів Дністра є майже цілий рік. Проте зливи й заметілі сильно ускладнюють проїзд. Більшість тимчасових засобів розміщення працює лише в теплу пору: взимку вони часто закриті. У червні довкола багато зелені й квітів, у серпні — більше сухостою. У сонці вода блакитна, після дощу — мутніша.
Від Кам’янця-Подільського до Бакоти близько 55 кілометрів. Шлях займає приблизно годину: дороги з ямами й камінням погано підходять для легковиків із низькою посадкою. Без власного авто дістатися складніше. З автовокзалу Кам’янця щодня йде близько десятка автобусів до села Грушка. Квиток коштує 165 гривень, далі пішки майже 8 кілометрів. До Гораївки — три рейси на день, квиток близько 190 гривень, до оглядового майданчика ще близько 5 кілометрів.
Зручний варіант — зупинитися в Кам’янці на день-два, а вранці виїхати до схилів. Капітальне будівництво біля Бакоти обмежене статусом нацпарку. Основне житло — глемпінги: намети на піддонах від 2000 гривень за ніч і будиночки зі зручностями від 4000 гривень. Місце під власний намет коштує в середньому 500 гривень на добу. Є електрика, Wi-Fi, іноді кафе. Мобільний зв’язок слабкий. Місця розлітаються швидко: у серпні вже було заброньовано до жовтня. Досвідчені мандрівники радять бронювати літо з лютого-березня.
У навколишніх селах є гостьові будинки, частина працює цілий рік. Ціни стартують від кількох тисяч гривень. Садиба «Дім мандрівника» за 3 кілометри від Бакоти пропонує проживання від 2900 гривень, харчування, мангал, велопрокат і трансфер. Без авто пересуватися місцевими селами важко: таксі майже немає.
Краєвиди, історія та дозвілля
Канонічний вид відкривається з рекреаційної ділянки «Давня Бакота» біля Гораївки. Вхід — 100 гривень з дорослого. Ходити можна лише дерев’яними містками. Біля майданчика працює зупинка-музей з історією затопленого села й архівними фото. У 1970–1980-х роках радянська влада затопила Бакоту під ГЕС. Мешканців змусили розібрати хати й вирубати сади.
Краса Дністра не обмежується однією затокою. Біля села Субіч інші, більш дикі скелі. Територія в межах Хмельницької області підпорядкована Староушицькій громаді. Там з’являються мапи маршрутів і каталоги послуг, у Грушці стоїть мультимедійний стенд.
У Гораївці діє арт-простір «Бакота Хаб» із заходами й хостелом на 25 місць. У Грушці є етноскансен подільського розпису. У Чабанівці працює народний музей із понад тисячею експонатів. Безкоштовно можна відвідати Бакотський Михайлівський печерний монастир і Субіцький скельний монастир.
Біля води є пляжі. Водна школа організовує сплави на байдарках і сапах, прогулянки затокою на яхті чи катері. «Хаусбот» пропонує екскурсії, риболовлю й ночівлю на воді. У Грушці замовляють велотури, піші маршрути й катання на лижах. Екостежка «Китайгородське відслоєння» веде до каскадного водоспаду приблизно за пів години лісом і майже без натовпу.
Любителі вина їдуть на дегустації до місцевих винарнь. На екофермах пропонують подільські сири, ковбаси, мед і трави. За тиждень занять вистачить, якщо вирішене питання транспорту. Багато українських локацій ще слабо розвинені для туризму. Бакота серед них: доступність залежить від планування дороги й житла заздалегідь.
