Законопроект у Верховній Раді України за правилами Регламенту розглядається через три читання, але на практиці останніми роками більшість законів ухвалюють уже після першого або другого. Третє читання майже повністю зникло з реального процесу. Середні строки від реєстрації до остаточного голосування коливаються від кількох десятків днів до понад року, а доля конкретного документа залежить від політичної волі, складності тексту та наявності терміновості.
Перше читання закріплює концепцію, друге — вичищає деталі, а можливість прийняти закон одразу після будь-якого з цих етапів дає парламенту гнучкість. Саме ця гнучкість і формує сьогоднішню реальність українського законодавства.
Що передбачає Регламент: три читання як базова модель
Стаття 102 Регламенту Верховної Ради України чітко фіксує: законопроекти розглядаються, як правило, за процедурою трьох читань. Перше — обговорення основних принципів, положень, критеріїв і структури з прийняттям за основу. Друге — постатейне обговорення і прийняття в другому читанні. Третє — прийняття в цілому тих документів, які потребують додаткового доопрацювання та узгодження.
Повторні перше або друге читання Рада може призначати не більше двох разів. А остаточне прийняття одразу після першого чи другого читання дозволене майже для всіх документів, крім проєктів кодексів і тих, що містять понад сто статей. Умова проста: депутати визнають, що текст не потребує доопрацювання, і немає зауважень від народних обранців, інших суб’єктів права законодавчої ініціативи чи експертних підрозділів Апарату.
Ця схема виглядає логічною і зваженою. Вона дає час на публічне обговорення, роботу комітетів і правки. Але жива парламентська практика давно відійшла від жорсткого дотримання трьох етапів.
Перше читання: момент, коли ідея отримує право на життя
Перше читання — це не просто формальність. Депутати слухають доповідь ініціатора, співдоповідь головного комітету, ставлять запитання і вирішують, чи варта ідея взагалі існувати у вигляді закону. Якщо більшість підтримує, документ приймають за основу і направляють на підготовку до другого читання. Якщо ні — можуть відхилити або повернути на доопрацювання.
У реальності перше читання часто стає фінальним. За даними моніторингу Лабораторії законодавчих ініціатив, протягом 14-ї сесії IX скликання 47,6 % законів були ухвалені саме після першого читання в цілому. Для порівняння, у 13-й сесії таких було 35,3 %. Коли політична домовленість є, а текст не викликає суперечок, депутати просто не бачать сенсу тягнути процес далі.
Саме на першому читанні вирішується доля багатьох термінових ініціатив — від змін у сфері оборони до точкових поправок у податкове законодавство.
Між реєстрацією і першим читанням у середньому минає близько 63 днів (дані 14-ї сесії). Це час на висновки комітетів, експертизи та включення до порядку денного.
Друге читання: коли текст проходить через сито правок
Друге читання — найважчий і найдовший етап. Після прийняття за основу депутати мають 14 днів на подання поправок (на практиці строки часто розтягуються). Головний комітет зводить усе в порівняльну таблицю: які правки підтримує, які відхиляє. У залі голосують постатейно, іноді по кожній суперечливій нормі окремо.
Саме тут народжуються найгостріші дискусії. Одна стаття може викликати години суперечок, а десятки правок — змінити суть документа до невпізнання. Якщо після другого читання текст готовий, його можуть одразу прийняти в цілому. Якщо ні — відправляють на третє або на повторне друге.
У 14-й сесії 52,4 % законів пройшли саме через друге читання. Середній строк від першого до другого читання сягнув 264 днів — це вже рекорд останніх років. Від реєстрації до ухвалення в другому читанні в середньому потрібно 382 дні. Тобто понад рік очікування для багатьох ініціатив.
За моїм досвідом спостереження за роботою парламенту протягом кількох сесій, саме друге читання стає тим фільтром, який відсіває слабкі або політично токсичні норми. Коли депутати починають ставити на голосування окремі статті, з’являється простір для торгу і компромісів.
Третє читання: майже забутий етап
Третє читання задумане як технічне. Тут уже не змінюють зміст — лише виправляють помилки, узгоджують формулювання, нумерацію, посилання. Але в IX скликанні цей етап практично зник. Ні в 11-й, ні в 12-й, ні в 13-й, ні в 14-й сесії жоден закон не пройшов через третє читання.
Чому так сталося? Тому що якісна підготовка в комітетах і можливість прийняти документ одразу після другого читання зробили третє зайвим. Парламент просто економить час. І це вже стала практика, а не виняток.
Коли закон приймають швидше: скорочені сценарії
Регламент дозволяє суттєво прискорити процес. Для невідкладних законопроектів строки можуть скорочуватися вдвічі, а розгляд — відбуватися позачергово. Бюджетні документи мають власну прискорену логіку. Кодекси і великі тексти (понад 100 статей) навпаки — захищені від скороченої процедури.
Ось як виглядає картина за кількістю читань у недавніх сесіях:
| Сесія | Після 1-го читання | Після 2-го читання | Після 3-го читання |
|---|---|---|---|
| 13-та (2025) | 35,3 % | 64,7 % | 0 % |
| 14-та (2025–2026) | 47,6 % | 52,4 % | 0 % |
Джерела даних: моніторинги Лабораторії законодавчих ініціатив (parlament.org.ua).
Така таблиця показує чіткий тренд: третє читання випало з ужитку, а частка законів, ухвалених уже на першому етапі, зростає. Це не порушення, а використання закладеної в Регламенті гнучкості.
Скільки часу реально йде на весь шлях
Від моменту реєстрації до підпису Президента середній строк у 14-й сесії становив близько 230 днів, медіана — 106 днів. Половина законів проходить швидше за три з половиною місяці, інша половина — значно довше. Найшвидші ініціативи (особливо невідкладні) можуть стати законом за тиждень-два. Найповільніші тягнуться роками.
Президентські законопроекти традиційно йдуть швидше за урядові. Депутатські ініціативи показують найбільший розкид — від блискавичних до майже забутих у шухлядах комітетів.
У нашій практиці спостереження за парламентом ми неодноразово бачили, як один і той самий документ може лежати місяцями, а потім за один день пройти і перше, і друге читання з прийняттям у цілому — коли з’являється політична воля.
Як громадянину стежити за конкретним законопроектом
Офіційний сайт Верховної Ради дає повну картку кожного документа: статус, висновки комітетів, порівняльні таблиці, результати голосувань. Достатньо знати номер реєстрації. Аналітичні центри, зокрема Лабораторія законодавчих ініціатив, публікують регулярні моніторинги, які допомагають побачити загальну картину без занурення в сотні сторінок тексту.
Практична порада з реального досвіду: завжди читайте не лише основний текст, а й прикінцеві та перехідні положення. Саме там часто ховаються норми, які найбільше впливають на життя. Порівняльна таблиця до другого читання — ще один обов’язковий документ. Вона показує, які правки врахували, а які відкинули.
Якщо законопроект стосується вашої сфери — бізнесу, медицини, освіти, оборони — не чекайте фінального голосування. Вплив на етапі комітетського розгляду і подання поправок дає значно більше шансів, ніж протести після прийняття.
Процедура трьох читань залишається в Регламенті як гарантія якості. Але жива політика перетворила її на гнучкий інструмент, де реальна кількість етапів залежить від обставин. Сьогодні більшість законів народжуються за одне або два читання. І ця тенденція, судячи з даних 2025–2026 років, лише зміцнюється.
