Диверсійно-розвідувальна група — це невеликий, але надзвичайно підготовлений підрозділ спеціального призначення, який діє у тилу противника для збору інформації та завдання шкоди ключовим об’єктам. У реаліях російсько-української війни ДРГ перетворилися на інструмент, що поєднує класичні навички маскування з сучасними технологіями дронів і зв’язку.
Українські підрозділи такого типу демонструють вражаючу здатність проводити тривалі рейди та точкові операції, тоді як ворожі групи дедалі частіше стикаються з технологічною перевагою оборони та зниженою активністю.
Суть ДРГ криється не лише в зброї чи вибухівці, а в людях, які здатні тижнями існувати автономно, приймати рішення під тиском і повертатися живими, щоб передати цінні дані.
Історичні корені та поява терміну ДРГ
Концепція невеликих груп, що проникають у тил для диверсій і розвідки, сягає часів Другої світової війни. Тоді німецькі ягдкоманди та радянські спецгрупи НКВС відпрацьовували тактику протидії партизанам і організації власних рейдів. Після 1945 року радянські підрозділи застосовували подібні методи проти антирадянського підпілля в Україні та Балтії.
У повоєнний період західні країни також створювали аналоги: британські SAS у Малайї та Кенії, американські «Зелені берети» у В’єтнамі. Російські спецпризначенці GRU успадкували цю традицію, зробивши ДРГ штатним елементом сил спеціальних операцій. Українські Сили спеціальних операцій та підрозділи Головного управління розвідки Міністерства оборони розвивають власний підхід, поєднуючи радянський досвід із сучасними стандартами НАТО.
Сьогодні термін «ДРГ» міцно асоціюється саме з компактними групами, які здатні діяти автономно на відстані десятків кілометрів від своїх військ. Їхня сила — у малій чисельності, яка забезпечує максимальну скритність і мобільність.
Основні завдання диверсійно-розвідувальної групи
ДРГ виконує три базові функції, які можуть комбінуватися залежно від наказу. Перша — розвідка: збір даних про дислокацію військ, укріплення, логістику та командні пункти. Друга — диверсії: виведення з ладу мостів, складів боєприпасів, ліній зв’язку та енергетичної інфраструктури. Третя — створення умов для подальших дій, зокрема вербування агентів або поширення дезінформації.
- Розвідка в глибокому тилу. Бійці фіксують координати цілей, фотографують або знімають на відео об’єкти, визначають маршрути підвезення резервів. Інформація передається по захищених каналах або повертається з групою.
- Диверсійні акти. Мінування шляхів, підрив техніки, пошкодження залізниць. Мета — не масове знищення, а дезорганізація тилу та змушення противника витрачати ресурси на охорону.
- Спеціальні завдання. У сучасних умовах це може бути коригування вогню артилерії чи дронів, захоплення полонених для допиту або евакуація важливих осіб.
Важливо розуміти: ДРГ не діє проти цивільного населення чи медичних закладів. Згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, такі групи targeting only military objectives and must wear uniforms or distinctive insignia. Порушення цих правил перетворює бійців на шпигунів або терористів без статусу військовополонених.
Структура, чисельність та добір бійців
Класична ДРГ налічує від 5 до 15 осіб. У 2025–2026 роках тенденція — до зменшення: часто діють групи по 3–7 бійців або навіть пари для максимальної скритності. Командир зазвичай має досвід спецоперацій, у групі є сапер, радист, медик і снайпер. Додатково залучають фахівців з дронів.
Добір надзвичайно жорсткий. Кандидати проходять багаторівневі перевірки фізичної витривалості, психологічної стійкості та лояльності. Багато хто має досвід служби в десантно-штурмових частинах або розвідці. Вимоги включають вміння плавати, стрибати з парашутом, орієнтуватися в горах і виживати в лісі без зв’язку тижнями.
Тренування бійця ДРГ триває місяцями й охоплює кілька напрямків одночасно. Фізична підготовка — це не просто біг і підтягування. Бійці відпрацьовують марш-кидки з повним спорядженням на 30–50 км, подолання водних перешкод і тривале перебування в холоді чи спеці.
Мінно-підривна справа — одна з ключових дисциплін. Боець має вміти не лише закладати заряди, а й знешкоджувати чужі міни, працювати з саморобними вибуховими пристроями. Вогнева підготовка включає стрільбу з різних положень, у русі, вночі та з використанням глушників.
- Психологічна стійкість: навчання діяти в повній ізоляції, приймати рішення за лічені секунди, зберігати холодний розум під обстрілом.
- Парашутно-десантна та підводна підготовка: десантування в тил і проникнення через водні рубежі.
- Альпінізм і виживання: пересування горами, маскування, добування їжі та води в дикій місцевості.
- Сучасний блок: керування FPV-дронами, робота з тепловізорами, базові навички радіоелектронної боротьби.
Результат — людина, яка може тижнями жити в лісі, не видаючи себе, і водночас залишатися боєздатною.
Екіпірування: від класики до технологій 2025–2026 років
Традиційний набір ДРГ складався з автоматів (часто з глушниками), пістолетів, ножів, вибухівки, радіостанцій, карт і компасів. Сьогодні цей список доповнили дрони, тепловізори, супутникові термінали зв’язку та портативні засоби РЕБ.
| Параметр | Традиційна ДРГ | Сучасна ДРГ (2025–2026) |
|---|---|---|
| Чисельність | 6–15 осіб | 3–8 осіб, часто пари |
| Озброєння та засоби | Автомати, вибухівка, радіо | + FPV-дрони, тепловізори, Starlink-подібні термінали, РЕБ |
| Тактика | Приховане проникнення та мінування | Інтеграція з артилерією та дронами, маскування під ремонтників |
| Автономність | Тижні без зв’язку | Дні–тижні з можливістю швидкого посилення |
| Виявлення противником | Високе при тривалому перебуванні | Знижене завдяки технологіям, але активність ворога впала |
Дані узагальнено на основі відкритих джерел та заяв Державної прикордонної служби України. Технології не скасовують людський фактор — вони лише посилюють його.
Російські ДРГ у війні проти України: тактика та зміни 2022–2026
З перших днів повномасштабного вторгнення російські ДРГ намагалися проникати в українські міста — від Києва до Одеси. Їхніми ознаками ставали російський акцент, інтерес до військових об’єктів, зйомка на відео та спроби видавати себе за місцевих чи українських військових. Багато спроб завершилися невдачею завдяки пильності цивільних і швидкій реакції сил оборони.
У 2024–2025 роках активність змістилася на прикордоння Сумщини, Харківщини та Чернігівщини. Групи почали діяти меншими складами, маскуватися під ремонтників залізниці та використовувати підтримку FPV-дронів і артилерії. У 2026 році, за даними прикордонників, кількість спроб проникнення помітно скоротилася — противник перейшов до менш ризикованих методів або зосередився на інших напрямках.
Попри це загроза повністю не зникла. ДРГ залишаються інструментом гібридної війни, і їхня поява завжди сигналізує про підготовку більших наступальних дій.
Українські диверсійно-розвідувальні групи: точність і сміливість
Українські підрозділи спеціального призначення — ССО та групи ГУР — діють за тим самим принципом, але з акцентом на технологічну перевагу та точність. Публічні приклади включають рейди через Каховське водосховище, тривалі операції в глибокому тилу та знищення ворожих засобів ППО в Криму. Батальйон «Братство» ГУР неодноразово демонстрував здатність діяти тижнями за лінією фронту, використовуючи дрони для розвідки та коригування.
Успіх українських ДРГ пояснюється не лише підготовкою, а й інтеграцією цивільних технологій: комерційні дрони, Starlink-подібні системи та швидкий обмін даними з артилерією. Це дозволяє завдавати ударів по логістиці та командних пунктах ворога з мінімальними втратами для себе.
Як розпізнати ДРГ цивільним: практичні поради
Для мешканців прикордонних та тилових регіонів пильність — найкращий захист. ДРГ намагаються «влитися» в середовище: одягаються як місцеві, використовують цивільний транспорт, поводяться стримано. Проте є характерні сигнали.
- Незвична поведінка: інтерес до військових об’єктів, режиму роботи підприємств, зйомка на телефон або дрон.
- Мовні особливості: чітко виражений російський акцент у поєднанні з невідповідністю зовнішності чи історії.
- Групова поява: кілька осіб, які тримаються разом, погано орієнтуються на місцевості, уникають контактів з місцевими.
- Сліди діяльності: обірвані дроти, пошкоджені опори зв’язку, свіжі сліди на узбіччях доріг.
Що робити при підозрі? Негайно повідомити поліцію або прикордонників. Не намагайтеся затримувати групу самостійно — це може коштувати життя. Найкраща допомога — точна інформація про місце, час і зовнішність підозрілих осіб. У 2026 році, коли активність знизилася, саме така пильність цивільних часто стає вирішальною.
Майбутнє ДРГ: дрони, штучний інтелект та людський фактор
Технології змінюють правила. FPV-дрони дозволяють групі коригувати вогонь на відстані, тепловізори — бачити вночі, а засоби РЕБ — глушити ворожі дрони. Проте повністю замінити людину поки неможливо. Боець ДРГ повинен приймати рішення в умовах, де алгоритми ще не працюють: оцінювати моральний стан супротивника, імпровізувати при втраті зв’язку, зберігати витримку після поранення.
У найближчі роки очікується подальша інтеграція штучного інтелекту для аналізу розвідданих та автономних дронів-розвідників. Водночас зростатиме роль психологічної підготовки — адже тривалі автономні місії вимагають не просто навичок, а внутрішньої стійкості.
ДРГ це не просто абревіатура з новин. Це люди, які беруть на себе найскладніші та найнебезпечніші завдання війни. Їхня робота — це поєднання холодного розрахунку, фізичної витривалості та здатності залишатися непомітними там, де кожен звук може видати. У сучасному світі, де дрони літають над полем бою, а супутники бачать усе з космосу, саме людський фактор — уміння злитися з місцевістю, прийняти правильне рішення в мить і повернутися — залишається головною перевагою. І саме тому розуміння, що таке ДРГ, допомагає не лише військовим, а й кожному, хто хоче краще орієнтуватися в реаліях сьогодення.
