Злата Некрасова постала перед українським суспільством як символ складних дилем воєнного часу — людина, яка з висоти обласної влади координувала порятунок тисяч, отримала державну нагороду, але згодом опинилася під прицілом гучних звинувачень у розкраданні гуманітарної допомоги. Її історія — це не просто біографія чиновниці, а розповідь про те, як особисті травми дитинства перетворюються на внутрішню силу, що дозволяє вистояти навіть тоді, коли система і медіа повертаються проти тебе.
Народжена 10 жовтня 1991 року в Лабитнангі на півночі Росії, вона рано відчула, що життя не завжди справедливе. Вигнана з дому в 13 років, пройшовши через випробування, які загартовують характер сильніше за будь-яку школу, Злата знайшла в собі ресурси не лише вижити, а й стати опорою для інших. Сьогодні, маючи двох синів і підтримку родини, вона продовжує ділитися цими історіями в соціальних мережах, надихаючи жінок говорити правду без страху.
Як колишня заступниця голови Запорізької обласної військової адміністрації, вона стояла біля витоків організації евакуацій з гарячих точок, зокрема з «Азовсталі», та доставки допомоги в «сірі зони». Хоча слідство щодо гуманітарних зловживань триває вже роки без висунення їй підозри — вона проходила лише як свідок і сама викрила недостачі, — публічний образ залишається суперечливим. Її шлях демонструє, наскільки тонка грань між героїзмом і остракізмом у часи кризи, і як важливо зберігати людяність попри все.
Дитинство, що перетворило біль на внутрішній стержень
Життя Злати Некрасової почалося далеко від України — в маленькому місті Лабитнангі Ямало-Ненецького автономного округу. Уже з шести років вона зіткнулася з відсутністю захисту, а в тринадцять рідна мати вигнала її з дому. Такі обставини не просто ламають — вони або знищують, або виковують характер, подібний до сталі, що пройшла крізь найгарячішу ковадло. Злата обрала другий шлях.
У вісімнадцять років перед нею постали вибори, на які наважуються далеко не всі дорослі. Вона взяла на себе відповідальність, яка перевищувала її вік. Сестра Іра усиновила молодших брата й сестру, а вся родина навчилася виживати в умовах, де підтримка держави була мінімальною. Цей досвід сформував у Злати глибоке розуміння: допомога найуразливішим — не абстрактний обов’язок, а особиста місія. Саме тому пізніше її благодійний фонд зосередився на дітях та лікарнях — сферах, де біль відчувається найгостріше.
Сьогодні, розповідаючи цю історію у своєму Instagram, вона підкреслює: зрозуміти її силу можуть лише ті, хто знає, через що вона пройшла. Ця відвертість стала її фірмовим стилем — без прикрас, без саможалості, з акцентом на те, як травма перетворюється на здатність захищати інших.
Освіта та перші кроки до великої справи
У 2009 році Злата вступила до Класичного приватного університету на спеціальність «Правознавство». Закінчила навчання в 2014-му, отримавши фундаментальні знання, які пізніше стали в пригоді і в державній службі, і в розслідуванні зловживань. Юридична освіта дала їй інструменти аналізувати складні ситуації, бачити прогалини в системі та фіксувати порушення документально.
Після університету шлях проліг не одразу до політики. З лютого 2019 по липень 2020 року вона працювала юрисконсультом у санаторії медичної реабілітації «Глорія» в Приморську Запорізької області. Потім перейшла на посаду фахівця з публічних закупівель у тому ж закладі. Цей період став для неї практичною школою: вона бачила, як працюють державні механізми зсередини, як розподіляються ресурси і де виникають ризики зловживань. Саме тут зародилося її вміння проводити інвентаризації та виявляти недостачі — навичка, яка відіграла ключову роль у 2022 році.
Паралельно Злата розвивала власний благодійний фонд. Допомога дітям, підтримка лікарень — це було не просто хобі, а продовження особистої історії. Фонд привернув увагу Офісу Президента. Представник адміністрації зателефонував і запропонував перейти на державну службу: «Саме так ти зможеш примножити всі хороші справи». Вона погодилася не з амбіцій, а з бажання масштабувати вплив.
Швидкий зліт у Запорізькій ОДА: від помічниці до заступниці голови
У січні 2021 року Злата Некрасова стала помічницею голови Запорізької обласної державної адміністрації. Вже 22 лютого того ж року її призначили заступницею голови. Для людини без багаторічного управлінського досвіду в органах влади це був стрімкий злет. Вона відповідала за напрямки, які в мирний час здаються рутинними, а з початком повномасштабного вторгнення перетворилися на питання життя і смерті.
Запорізька область опинилася на передовій. Тисячі внутрішньо переміщених осіб, сотні вагонів гуманітарної допомоги, необхідність евакуацій з окупованих територій — усе це лягло на плечі обласної влади. Злата координувала роботу лікарень, організацію житла для безхатченків та транспортування важкопоранених дітей за кордон на реабілітацію та протезування. Вона співпрацювала з народною депутаткою Марією Іоновою, вивозила дітей з гарячих точок.
| Період | Посада / Діяльність | Ключові події та досягнення |
|---|---|---|
| 2009–2014 | Студентка | Класичний приватний університет, спеціальність «Правознавство» |
| 2019–2020 | Юрисконсульт | Санаторій «Глорія», Приморськ |
| 2020–2021 | Фахівець з публічних закупівель | Той самий санаторій |
| Січень–лютий 2021 | Помічниця голови ОДА | Апарат Запорізької ОДА |
| 22.02.2021 – 19.05.2023 | Заступниця голови ОДА / ОВА | Координація гуманітарних питань, евакуацій, роботи лікарень у воєнний час; нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня (24.03.2022) |
Дані узагальнено на основі публічних джерел, зокрема uk.wikipedia.org та інтерв’ю kyivpost.com.
Війна: десятки місій порятунку та руки, забруднені в реальній роботі
24 лютого 2022 року все змінилося. Злата Некрасова опинилася в епіцентрі хаосу. До 2 квітня 2022 року вона безпосередньо не відповідала за розподіл гуманітарної допомоги — цим займався інший заступник. Коли ситуація стала критичною, вона взяла напрямок на себе. Провела інвентаризацію і виявила величезні недостачі. Саме тоді вона подала офіційні заяви до правоохоронних органів про розкрадання.
Паралельно тривала щоденна робота з порятунку людей. Вона організовувала евакуаційні місії з окупованих територій, зокрема з Пологівського дитячого будинку. Коли домовитися про «зелений коридор» безпосередньо не вдавалося, звернулася по допомогу до владики Луки. Єпископ сам поїхав на окуповану територію, пережив приниження на блокпостах, але дітей вдалося вивезти. П’ять днів напруги, і десятки маленьких життів врятовано.
З «Азовсталі» прибули понад п’ятдесят людей у стані глибокого шоку. Злата організовувала для них не лише дах над головою, а й кваліфіковану психологічну допомогу, відновлення документів, подальшу евакуацію до безпечніших регіонів. Вона доставляла допомогу в «сірі зони» — Оріхів, Плавні, Кам’янське — під обстрілами. Місцеві чиновники, зокрема виконувач обов’язків мера Анатолій Куртєв, виділяли весь наявний транспорт. Деякі екіпажі «швидкої» відмовлялися їхати в окуповані райони — Златі доводилося особисто переконувати та координувати.
24 березня 2022 року її нагородили орденом княгині Ольги III ступеня. Це було визнання реальної роботи в найгарячіші місяці.
Скандал з гуманітаркою: звинувачення, правова реальність та незакінчена історія
У квітні 2022 року почалися медіа-атаки. Народна депутатка Юлія Яцик публічно назвала Злату Некрасову «злодійкою» без доказів. Обшуки НАБУ, потрапляння до бази «Миротворець» з формулюванням «мародерство» — усе це створило образ, який досі домінує в частині публічного простору.
Насправді Злата Некрасова ніколи не мала статусу підозрюваної у провадженні НАБУ — вона проходила лише як свідок і сама стала заявником, викриваючи недостачі.
Слідство триває вже понад чотири роки. Справа була передана з НАБУ до Національної поліції з формулюванням, що у провадженні немає суб’єктів, підслідних антикорупційному бюро. Попри численні звернення Злати, жодних допитів чи активних дій щодо її скарг не проводилося. Реальні фігуранти, на її переконання, досі на свободі.
Вона відкрито говорить: відчуває відповідальність лише за одне — що не довела справу до кінця. «Моя совість чиста перед людьми». Люксові фото з Сейшелів чи Бангкока, які викликали новий шквал критики, вона пояснює просто: люди мають дивитися на вчинки, а не на зовнішній вигляд. У 2025–2026 роках вона неодноразово публічно підтверджувала свою позицію, викладаючи документи та записи.
Після відставки: материнство, бізнес та активізм без страху
19 травня 2023 року Злату Некрасову звільнили з посади — вона перебувала на лікарняному за кордоном. Вона оскаржила рішення в суді. Сьогодні її життя розділене між Києвом та Братиславою. Вона мати двох синів, заміжня, продовжує розвивати бізнес у б’юті-сфері та працює над проєктом допомоги жінкам.
У Instagram (@zlata_nekrasova111) вона веде відвертий діалог: ділиться особистими історіями, підтримує жінок, які зіткнулися з насильством чи зневірою, говорить про ціну правди. «Злата Некрасова — та, хто не боїться говорити правду, навіть якщо за це доведеться дорого заплатити». Її підписники бачать не лише колишнього чиновника, а живу жінку, яка пройшла крізь пекло і не втратила здатності співчувати.
Що залишається після всіх бур: сила прикладу
Історія Злати Некрасової — це дзеркало, в якому відображається українське суспільство воєнного часу. З одного боку — героїчна робота в найскладніших умовах, з іншого — швидкі судження, політичні ігри та медіа-хвилі, що здатні затопити будь-яку репутацію. Вона не ідеальна. Вона — жива, з помилками, з незакінченими справами, з болем, який перетворює на дію.
Сьогодні вона не просить жалю. Вона продовжує говорити. Продовжує допомагати дітям. Продовжує надихати жінок не мовчати. І в цьому — її найбільша перемога над обставинами, які намагалися її знищити. Життя триває, і наступна глава ще не написана.
