Закон № 2310-IX, ухвалений у червні 2022 року, чітко визначив, що публічне відтворення музики виконавців, які є або були громадянами Росії після 1991 року, на території України заборонене. Сьогодні штрафи за такі порушення залишаються символічними — від 17 до 170 гривень для закладів, — але обговорення їх суттєвого підвищення триває вже кілька років. Приватне прослуховування вдома чи в авто з зачиненими вікнами не підпадає під дію заборони, на відміну від гучних колонок у кафе, магазинах чи на вулиці.
Насправді відповідальність майже завжди несе власник закладу чи організатор події, а не звичайний слухач. Водночас у суспільстві сформувався потужний запит на чисте звукове середовище — без нагадувань про культуру держави-агресора. Це не просто адміністративна норма, а частина ширшої стратегії захисту інформаційного простору та підтримки українського музичного продукту.
Багато хто вважає, що штрафи мають стати реальним стримуючим фактором, а не формальністю. Поки що практика показує: найбільший вплив справляє не сума в протоколі, а громадський тиск і внутрішня цензура бізнесу.
Історія появи заборони: як музика стала частиною фронту
Після повномасштабного вторгнення 2022 року питання російської музики в публічному просторі набуло нової гостроти. Десятиліттями російська естрада домінувала в українських кафе, таксі, супермаркетах і на радіо — не завжди через свідомий вибір, а через звичку та відсутність альтернативи. Закон 2310-IX став відповіддю на цей дисбаланс.
Документ не просто забороняє — він створює механізм підтримки національного музичного продукту. Паралельно діяли й мовні квоти на радіо, які запровадили ще у 2016–2017 роках і поступово підвищували. Разом ці заходи дали потужний поштовх українським артистам: зросла кількість ефірів, з’явилися нові імена, а платформи на кшталт Spotify та YouTube Music зафіксували стрибок прослуховувань української музики.
Культурний фронт працює не менш ефективно, ніж військовий. Коли в кафе замість чергового російського хіту лунає трек української групи чи сольного виконавця — це вже не просто плейлист. Це маркер того, чий простір ми захищаємо.
Що саме забороняє закон 2310-IX
Закон чітко прописує: забороняється публічне виконання, публічний показ, публічна демонстрація та публічне сповіщення фонограм, відеограм і музичних кліпів. Під публічним сповіщенням розуміють доведення до загального відома через будь-які засоби зв’язку так, щоб будь-яка особа могла отримати доступ з будь-якого місця в будь-який час.
Це означає, що гучна музика з авто з відчиненими вікнами, фонове відтворення в торговельному залі чи на терасі кафе, або навіть трансляція в громадському транспорті можуть кваліфікуватися як порушення. Водночас прослуховування в навушниках чи з зачиненими вікнами авто залишається повністю легальним.
Заборона стосується саме виконавців, які є або були громадянами Росії після 1991 року, а також фонограм, вироблених російськими юридичними особами. Докладний текст закону доступний на офіційному порталі Верховної Ради.
Винятки з заборони: чи існує «білий список» на практиці
Закон передбачає механізм винятків — так званий Перелік музичних виконавців держави-агресора, які засуджують агресію проти України. Щоб потрапити до нього, артист має подати заяву та декларацію до Служби безпеки України, пройти погодження з Міністерством культури та отримати рішення РНБО.
Процедура існує з кінця 2022 року. Однак на практиці цей перелік майже не наповнюється відомими іменами. Більшість російських виконавців, які публічно виступили проти війни, або емігрували, або не подають заяв через зрозумілі причини. Тому для більшості сучасних російських хітів виняток не працює.
Додаткові винятки стосуються музики у складі фільмів, деяких технічних елементів старих телепередач та окремих випадків авторського права. Радянська музика до 1991 року часто випадає з-під прямої дії норми, але на практиці заклади уникають і її, щоб не ризикувати.
Актуальні штрафи за російську музику у 2026 році
Сьогодні відповідальність за порушення встановлює стаття 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для суб’єктів господарювання (кафе, магазини, салони краси, фітнес-клуби) штраф становить від 17 до 170 гривень за перше порушення. Це сума, яку багато власників вважають смішною порівняно з ризиком втратити клієнтів через скандал у соцмережах.
Для звичайних громадян, якщо гучна музика кваліфікується як порушення громадського порядку або шум (стаття 182 КУпАП), можливе попередження або штраф від 85 до 255 гривень. У таксі чи автобусі водій може отримати протокол за порушення правил перевезення пасажирів.
Важливо: відповідальність майже завжди несе заклад або організатор, а не людина, яка просто прослуховує трек у навушниках.
З 2023 року у Верховній Раді зареєстрований законопроєкт № 9547, який пропонує суттєво підвищити штрафи — до 5100–8500 гривень за перше порушення і до 17 000–25 500 гривень за повторне. Станом на середину 2026 року документ досі не ухвалений, хоча дискусії в комітетах тривають.
| Тип порушення | Поточний штраф | Пропонований штраф (законопроєкт №9547) | Хто сплачує |
|---|---|---|---|
| Публічне відтворення в кафе/магазині | 17–170 грн (ст. 155 КУпАП) | 5100–8500 грн (перше), до 25 500 грн (повторне) | Власник закладу / ФОП |
| Гучна музика з авто на вулиці | 85–255 грн (ст. 182 КУпАП) | Без змін у цій частині | Водій (загальні норми) |
| Приватне прослуховування вдома/в авто (вікна зачинені) | Немає відповідальності | Немає відповідальності | — |
Дані на основі тексту Закону № 2310-IX та матеріалів законопроєкту № 9547.
Штраф за російську музику в авто: міфи та реальність
Вірусні дописи про 25 500 гривень штрафу лише за те, що з машини чутно російський трек, сильно перебільшують ситуацію. Конкретної норми, яка саме за російську музику в приватному авто передбачає такий штраф, немає.
Якщо вікна зачинені і звук не виходить назовні — порушення відсутнє. Якщо ж музика гучна, заважає перехожим або іншим водіям — поліція може скласти протокол за статтею 182 КУпАП (порушення тиші). Сума в такому разі не перевищує кількох сотень гривень, а не тисяч.
Багато патрульних у роз’ясненнях прямо зазначають: прослуховування російської музики в особистому авто саме по собі не є підставою для штрафу за спеціальною нормою. Проблема виникає лише тоді, коли це стає публічним виконанням або джерелом шуму.
Як це працює на практиці: реалії 2025–2026 років
Поліція фіксує порушення переважно за скаргами громадян. У 2022–2023 роках протоколи складали активно, особливо в перші місяці після набрання законом чинності. Сьогодні кількість звернень зменшилася — багато закладів самостійно очистили плейлисти.
Водночас у невеликих містах і на периферії іноді ще можна почути російські треки на низькій гучності. Власники пояснюють це «звичкою клієнтів» або відсутністю зручних українських альтернатив. Але після публічного скандалу в соцмережах плейлист зазвичай змінюють протягом години.
Для бізнесу ризик — не стільки в 170 гривнях, скільки в репутаційних втратах. Один пост у TikTok або Instagram з відео, де в кафе грає російський хіт, здатен зібрати десятки тисяч переглядів і бойкот.
Поради для закладів та організаторів подій
- Створіть плейлист заздалегідь і перевірте кожного виконавця через надійні джерела (офіційні списки заборонених осіб та загальнодоступні бази).
- Використовуйте сервіси з українським контентом — від локальних радіостанцій до тематичних плейлистів на стримінгових платформах.
- Для весіль та корпоративів попереджайте ді-джеїв: відповідальність за репертуар несе організатор.
- Якщо сумніваєтеся щодо конкретного треку — краще замінити. Ризик не вартий економії на ліцензійній музиці.
Багато власників кафе та ресторанів, з якими доводилося консультуватися, відзначають: після переходу на українську музику відвідуваність не впала, а іноді навіть зросла — особливо серед молодої аудиторії.
Культурний ефект: як змінився звуковий ландшафт України
Заборона російської музики в публічному просторі — це не лише про штрафи. Це про повернення контролю над тим, що ми чуємо щодня. Міста поступово втрачають той «російськомовний саундтрек», який десятиліттями створював ілюзію культурної близькості.
Сьогодні в маршрутках, кафе та торговельних центрах дедалі частіше лунають українські треки — від класики до нової хвилі. Це не просто заміна однієї мови іншою. Це формування нового культурного коду, в якому українська музика посідає центральне місце не через квоти, а через природний попит.
Процес триває. Дискусії про посилення відповідальності, оновлення переліків та підтримку локальних артистів не вщухають. І це добре — бо культура, як і оборона, потребує постійної уваги та оновлення інструментів.
Коли наступного разу ви зайдете в улюблене кафе і почуєте там український трек замість звичного російського хіта, згадайте: за цим стоїть не лише закон, а й колективне рішення суспільства, яке обрало свій звук.
