Гром-1 поєднує руйнівну силу авіабомби з дальністю та точністю керованой ракети, стаючи одним із інструментів російської авіації для ударів по тилових об’єктах. Цей гібрид на базі ракети Х-38 дозволяє носіям, таким як Су-34 чи Су-35, запускати боєприпас із безпечної відстані, уникаючи частини ППО, і доставляти 315 кг осколково-фугасної бойової частини на відстань до 120 км. У реальних бойових умовах він уже застосовувався проти Харкова, Херсона, Дніпра та інших міст, часто спричиняючи значні руйнування цивільної інфраструктури.
Розробка комплексу «Гром» триває з середини 2010-х, а серійне виробництво стартувало близько 2023 року. За даними розвідки, Росія виготовила сотні одиниць, що робить його доступнішим за дорогі крилаті ракети. Для початківців важливо зрозуміти: це не класичний КАБ і не повноцінна крилата ракета, а модульний гібрид, який еволюціонує російську тактику авіаційних ударів. Просунуті читачі оцінять технічні деталі — від інерційно-супутникового наведення до можливості роботи з різних висот.
Історія створення та еволюція комплексу «Гром»
Комплекс «Гром» уперше показали на МАКС-2015 як перспективну розробку корпорації «Тактичне ракетне озброєння». У його основі лежить багатоцільова ракета Х-38, прийнята на озброєння ще в 2012–2013 роках. Інженери вирішили поєднати модульність: носова частина з боєприпасом, крила для планування, а в модифікації «Гром-1» — реактивний двигун для активного розгону.
«Гром-1» (експортний варіант «Гром-Е1») — це ракета з двигуном, стартовою масою 594 кг і бойовою частиною 315 кг. «Гром-2» (або «Гром-Е2») — плануюча версія з важчою БЧ до 480 кг, але меншою дальністю. Така модульність дозволяє швидко адаптувати боєприпас під завдання: від ураження укріплень до роботи по рухомих цілях. Російські джерела підкреслюють можливість підриву на оптимальній висоті 6–12 метрів завдяки датчику.
До 2024–2025 років «Гром-1» пройшов бойові випробування в зоні СВО. Перші підтверджені застосування зафіксували восени 2024-го під Харковом, а в червні 2025-го — спробу удару по Дніпру, де ЗСУ успішно збили боєприпас. Виробництво зосереджене на підприємствах у Московській та Нижегородській областях, з випуском близько 300 одиниць за два-три роки. Це робить його масовішим за високоточні ракети, але все ще обмеженим ресурсом.
Технічні характеристики та принцип роботи
Основні параметри «Гром-1»:
- Довжина: близько 4,2 м
- Діаметр: 0,31 м
- Розмах крил: 1,9 м
- Стартовa маса: 594 кг
- Маса бойової частини: 315 кг (осколково-фугасна)
- Дальність: до 120 км при скиданні з 12 км (менше з нижчих висот — близько 35–40 км)
- Висота пуску: 500 м – 12 000 м
- Швидкість носія: 140–445 м/с
- Наведення: інерційна система + корекція ГЛОНАСС/GPS, можливе активне радіолокаційне самонаведення в деяких версіях
- Точність: відхилення до 10 м у ідеальних умовах
Після скидання розкриваються складані крила, активується стартовий двигун, а потім основний реактивний. Це дозволяє боєприпасу набирати швидкість і коригувати траєкторію, на відміну від чисто плануючих КАБів. Система наведення поєднує дані з супутників і інерційних датчиків, що робить її стійкішою до електронної боротьби, хоча не ідеальною.
У порівнянні з ФАБ-500 з УМПК «Гром-1» пропонує кращу дальність і точність завдяки двигуну. Водночас він дешевший за повноцінні крилаті ракети, бо запускається виключно з повітря і використовує відносно простіші компоненти.
Порівняльна таблиця основних авіаційних боєприпасів РФ
| Параметр | Гром-1 (ракета) | Гром-2 (плануюча) | КАБ (ФАБ з УМПК) | Крилата ракета (приклад) |
|---|---|---|---|---|
| Маса БЧ, кг | 315 | ~480 | 500+ | 400–500 |
| Дальність, км | до 120 | до 60–70 | до 60–70 | 300+ |
| Двигун | реактивний | відсутній | відсутній | турбореактивний |
| Точність | висока | висока | середня | дуже висока |
| Вартість (відносно) | середня | нижча | низька | висока |
Дані на основі відкритих джерел та аналізу експертів (станом на 2025–2026 рр.).
Ця таблиця наочно показує, чому «Гром» займає проміжну нішу: потужніший за звичайні КАБи, доступніший за ракети великої дальності.
Бойове застосування в Україні: реальні приклади
З 2024 року «Гром-1» з’явився в арсеналі російських ВКС. Удари фіксували по Харкову, Херсону, Мирнограду, Куп’янську та Дніпру. У багатьох випадках боєприпаси вражали житлові квартали, школи чи інфраструктуру, спричиняючи цивільні жертви. Наприклад, у червні 2025-го під Дніпром ЗСУ збили одну з таких ракет, запобігши потенційно серйозним руйнуванням.
Експерти відзначають, що росіяни використовують «Гром» для «дешевих» глибоких ударів, коли носії (Су-34/Су-35) діють за межами щільної ППО. Це дозволяє обходити частину систем протиповітряної оборони, хоча українські сили вже демонструють ефективність перехоплення. За оцінками, точність не завжди ідеальна через можливі перешкоди, але потужність БЧ робить навіть неточні влучання руйнівними.
У практиці це означає більшу загрозу для тилових міст на відстані 70–120 км від лінії фронту. Для порівняння: звичайні КАБи обмежені меншою дальністю, а «Гром» розширює радіус дії авіації.
Як протидіяти «Грому-1»: поради та реалії
Для військових і цивільних важливо знати слабкі місця. «Гром-1» — повітряного старту, тому ключ — ураження носіїв на підході або перехоплення на траєкторії. Українська ППО, включаючи сучасні ЗРК, уже показала результат: успішні збиття фіксували неодноразово. Електронна боротьба може порушити супутникову корекцію, хоча інерційна система частково компенсує.
Практичні рекомендації для населення в зоні ризику:
- Слідкувати за повітряними тривогами та швидко переходити в укриття.
- Уникати скупчень біля потенційних цілей (інфраструктура, адміністративні будівлі).
- Підтримувати поінформованість через офіційні джерела.
Для ЗСУ пріоритет — розвідка аеродромів, прикриття ключових об’єктів і вдосконалення засобів РЕБ. Масштабне застосування «Грома» обмежене виробництвом і ресурсами авіації РФ, тому це не стратегічна загроза рівня «Кинджала» чи «Іскандера», але тактична проблема, яку потрібно вирішувати системно.
Перспективи розвитку та вплив на хід подій
Росія продовжує модернізувати комплекс — з’являються згадки про версії з дальністю до 200 км, хоча з меншою БЧ. Це свідчить про бажання зробити «Гром» універсальним інструментом для виснаження української оборони. Водночас проблеми з точністю, вразливість до ППО та обмежена кількість стримують масовість.
У ширшому контексті «Гром-1» ілюструє російський підхід: комбінувати наявні технології для створення відносно дешевих, але ефективних гібридів. Для України це нагадування про необхідність посилення ППО, розвитку власних засобів ураження авіації та міжнародної підтримки.
Ця зброя продовжує еволюціонувати, і спостереження за її застосуванням дає цінні уроки як для оборонців, так і для аналітиків військових технологій. Реальність бойових дій показує, що навіть новітні розробки мають свої межі, особливо коли їм протистоїть підготовлена та мотивована оборона.
