Софіївська Борщагівка у Бучанському районі Київської області вже кілька років утримує статус найбільшого села України за кількістю населення. За оцінками на початок 2026 року тут проживає близько 30 тисяч людей — удесятеро більше, ніж за переписом 2001-го, коли цифра становила 6571 особу. Це стрімке перетворення тихого поселення на щільно забудоване передмістя з багатоповерхівками, супермаркетами та власною соціальною інфраструктурою.
Попри сільський адміністративний статус, Софіївська Борщагівка функціонує як повноцінний міський мікрорайон. Генеральний план розвитку передбачає подальше зростання до 115 тисяч жителів, з яких 100 тисяч — міське населення. Таке масштабне розширення ставить перед громадою унікальні питання: як зберігати баланс між сільським укладом і реаліями великого поселення.
Поряд із цим рекордсменом за населенням існує інший велетень — село Космач у Косівському районі Івано-Франківської області. Воно лідирує за площею — понад 84 квадратні кілометри — і складається з 32 присілків. Тут живе близько шести тисяч людей, але культурна та історична глибина робить його не менш значущим для розуміння українського села.
Історія, що почалася з монастирських земель
Перші згадки про Софіївську Борщагівку датуються 1497 роком, хоча деякі джерела вказують на 1578-й. Землі належали Софійському монастирю в Києві, звідси й назва. У XVII–XVIII століттях поселення іноді називали Мильківщиною або Праведницькою землею. Воно розвивалося як типове село Київщини з хуторами, городами та спільними пасовиськами.
Довгий час чисельність населення залишалася стабільною. Перепис 2001 року зафіксував 6571 жителя. Ситуація кардинально змінилася після 2010-х років. Близькість до Києва, наявність вільних земель і відносно доступні ціни на житло привабили забудовників. Почалося активне будівництво житлових комплексів — «Софія», «Софія Резіденс», «Софія Київська», «Волошковий», «Львівський квартал» та інші. Висотки виросли буквально за кілька років, а разом із ними — нова соціальна тканина поселення.
Сьогодні старі вулиці з приватними будинками перемежовуються з сучасними кварталами. Річка Борщагівка досі протікає територією, але її береги вже не нагадують колишні сільські краєвиди. Площа самого села становить лише 4,56 км², а густота населення сягає понад 1400 осіб на квадратний кілометр — рівень, характерний для містечок.
Як виглядає щоденне життя в найбільшому селі
Ранок у Софіївській Борщагівці починається з гомону автомобілів на під’їздах до нових житлових комплексів. Багато мешканців працюють у Києві, тому потік на Кільцеву дорогу стає інтенсивним уже з сьомої години. Водночас у старій частині села ще можна побачити людей, які тримають невеликі господарства — курей, кіз, городи. Це співіснування двох укладів створює особливу атмосферу.
Місцева інфраструктура встигла адаптуватися до зростання. Працюють кілька шкіл, одна з яких пройшла масштабну реконструкцію у 2018 році, а в 2021-му відкрили ще один навчальний заклад з дошкільним відділенням. Дитячі садки — «Золотий колосок», «Дивосвіт» та інші — розраховані на сотні дітей. З’явилися супермаркети, аптеки, приватні клініки, кафе та невеликі торговельні центри. Транспортна доступність покращилася завдяки близькості до станцій метро та електричок у Вишневому та Борщагівці.
Проте за фасадом комфорту ховаються й напруження. Школи та садки працюють на межі потужності. Батьки скаржаться на черги при записі дітей. Дороги всередині нових кварталів часто вузькі для такої кількості авто. Місцева влада та активісти періодично порушують питання про необхідність розширення комунікацій — водопостачання, каналізації, електромереж.
Виклики «села-міста» та погляд у майбутнє
Софіївська Борщагівка — яскравий приклад українського феномену, коли село за всіма ознаками перетворюється на місто, але зберігає сільський статус. Це впливає на оподаткування, землекористування, повноваження місцевої ради та доступ до державних програм. Деякі мешканці та експерти вважають, що поселення давно заслуговує на статус міста або приєднання до Києва. У 2022 році навіть з’являлася петиція з відповідними вимогами, де зазначалося, що тут офіційно зареєстровано понад 25 тисяч людей, а реальна цифра ще вища.
Громада входить до Борщагівської сільської громади, адміністративний центр якої знаходиться в сусідній Петропавлівській Борщагівці. Така структура іноді ускладнює оперативне вирішення питань саме Софіївської частини. Водночас близькість до столиці дає переваги: мешканці користуються київськими робочими місцями, медичними закладами вищого рівня, культурними подіями.
Майбутнє виглядає амбітним. Генеральний план розвитку розрахований на значне збільшення населення. Якщо темпи будівництва збережуться, через 10–15 років тут може жити вже понад 50–70 тисяч людей. Тоді питання зміни статусу постане ще гостріше. Поки що село продовжує балансувати між сільським корінням і міським ритмом.
Космач: інший рекордсмен — найбільше за площею
Якщо Софіївська Борщагівка демонструє шлях стрімкої урбанізації, то Космач у Карпатах показує іншу модель великого села. Його площа — 84,309 км² — одна з найбільших в Україні серед населених пунктів сільського типу. Село складається з 32 присілків і розташоване на річці Пістинька в серці Гуцульщини.
Перша письмова згадка про Космач датується 1412 роком. Тут збереглися потужні традиції: писанкарство, ткацтво, вишивка, виготовлення музичних інструментів. У селі працюють сотні майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Перша на Гуцульщині читальня «Просвіти» відкрилася саме тут. Історико-краєзнавчий музей та музей Олекси Довбуша нагадують про глибоке коріння — від опришків до подій Другої світової війни, коли в цих горах діяли загони УПА.
Населення Космача — близько 6050 осіб. Густота низька — трохи більше 70 осіб на км². Це дозволяє зберігати простір, природу та традиційний уклад. Люди тут часто займаються сільським господарством, лісовим промислом, туризму. Карпатські краєвиди, чисте повітря та жива гуцульська культура приваблюють гостей, але основне життя залишається спокійним і пов’язаним із землею.
Порівняння двох велетнів українського села
| Критерій | Софіївська Борщагівка | Космач |
|---|---|---|
| Населення (приблизно, 2026) | ~30 000 | ~6 050 |
| Площа | 4,56 км² | 84,309 км² |
| Густота населення | ~1440 осіб/км² | ~72 осіб/км² |
| Особливості | Швидка урбанізація, висотки, близькість до Києва | 32 присілки, гуцульські традиції, Карпати |
| Адміністративний статус | Село в складі сільської громади | Село в складі сільської громади |
Обидва села — Софіївська Борщагівка та Космач — ілюструють різноманітність українського сільського простору. Один демонструє, як передмістя мегаполісу може поглинути старе село, зберігаючи при цьому його формальний статус. Другий показує, як величезна територія з розкиданими присілками здатна зберігати живу культурну спадщину навіть у XXI столітті.
Чому ці приклади важливі сьогодні
Українське село ніколи не було однорідним. Воно завжди поєднувало різні моделі життя — від щільних приміських поселень до розлогих гірських громад. Софіївська Борщагівка та Космач — два полюси цієї палітри. Перше відображає процеси субурбанізації та житлового буму навколо великих міст. Друге — стійкість традицій, зв’язок із природою та історичною пам’яттю.
Обидва випадки порушують важливі питання про майбутнє сільських територій: як поєднувати розвиток і збереження ідентичності, як забезпечувати інфраструктуру для тисяч нових мешканців, не руйнуючи те, що робило село селом. У Софіївській Борщагівці це питання звучить особливо гостро — чи залишиться воно «селом» ще через десятиліття, чи офіційно стане частиною міської агломерації.
У Космачі, навпаки, головне завдання — не втратити унікальну гуцульську культуру під тиском туризму та економічних змін. Обидва шляхи потребують уважного підходу з боку держави, місцевої влади та самих мешканців.
Села на кшталт цих двох продовжують жити своїм життям — гамірним і динамічним у передмісті Києва чи розміреним і мелодійним у карпатських долинах. Їхні історії — це частина великої розповіді про те, як Україна змінюється, не забуваючи своїх коренів.
