Євгений Ваганович Петросян народився 16 вересня 1945 року в Баку в змішаній армяно-єврейській родині. Батько, Ваган Межлумович Петросянц, викладав математику в Азербайджанському педагогічному інституті, мати Белла Григорівна займалася домом. Уже в шкільні роки хлопець активно брав участь у самодіяльності бакинських клубів і будинків культури — читав байки, фельєтони, грав сценки та вів концерти. Після закінчення школи 1961 року він переїхав до Москви, де закінчив Всеросійську творчу майстерню естрадного мистецтва під керівництвом Рини Зеленої та Олексія Алексєєва. З 1962 року, у 17 років, почалася його професійна кар’єра.
Понад шістдесят років на сцені перетворили Петросяна на справжнього корифея розмовного жанру. Він створював власний Театр естрадних мініатюр, ставив спектаклі, вів авторські телепрограми, писав книги та збирав архів історії естради. Його монологи та сценки відображали епоху: від радянських іносказань до сміливої сатири перебудови й теплих сімейних історій 2000-х. У 1991 році йому присвоїли звання народного артиста РРФСР. Навіть у 2026 році, коли артисту виповнилося 80 років, виходять нові випуски «Петросян-шоу», а концерти збирають повні зали.
Особисте життя Петросяна сповнене крутих поворотів. Він пережив кілька шлюбів, втрату близьких, гучний розлучення та народження дітей уже в зрілому віці. У 2018 році завершився 33-річний шлюб з гумористкою Оленою Степаненко. У 2019-му артист одружився з Тетяною Брухуновою, своєю помічницею та директором концертів. У 2020 році народився син Ваган, названий на честь діда, а в 2023-му — донька Матільда. Публічна підтримка Євгенієм Петросяном дій Росії щодо України в 2022 році призвела до персональних санкцій з боку України з січня 2023 року. Попри це, мільйони глядачів продовжують цінувати його внесок у мистецтво сміху.
Дитинство та перші кроки на сцену
Баку 1950-х — це місто з яскравим багатонаціональним колоритом, де вірменські, єврейські, азербайджанські та російські традиції перепліталися на вулицях і в дворах. У такій атмосфері й зростав Євгений. Батьки не були пов’язані з мистецтвом, проте регулярно водили сина до театру. Ці відвідини він пізніше називав справжнім святом душі. Уже тоді проявився його природний хист до перевтілення та контакту з публікою.
Після переїзду до Москви 16-річний юнак опинився в жорсткій конкуренції столичних театральних училищ. Він не пройшов за конкурсом до деяких закладів, зате потрапив до Всеросійської творчої майстерні естрадного мистецтва. Навчання в майстерні стало для нього справжньою школою життя. Викладачі Рина Зелена та Олексій Алексєєв навчали не лише техніки, а й уміння відчувати зал, імпровізувати та будувати номер так, щоб кожна фраза лягала точно в ціль.
Дебют 1962 року в програмі «В житті раз буває вісімнадцять років» у Московському театрі естради приніс перші позитивні відгуки преси. Газета «Правда» відзначила щирість молодого конферансьє. Перші два роки він виступав під псевдонімом Євген Петров, а потім повернув рідне прізвище. Уже тоді стало зрозуміло: на естраді з’явився артист, який не просто веде концерт, а веде за собою зал.
Від конферансьє до автора власних програм
Робота в Державному естрадному оркестрі РРФСР під керівництвом Леоніда Утьосова (1964–1969) стала для Петросяна відмінною школою. Він не лише вів концерти, а й пропонував власні номери. У 1970 році на IV Всесоюзному конкурсі артистів естради він отримав третю премію в розмовному жанрі. Це був серйозний визнання в системі, де конкуренція була надзвичайно високою.
1974 рік став переломним: артист вирішив залишити амплуа чистого конферансьє і повністю зануритися в авторські монологи та сценки. 1975-го з’явилася програма «Монологи», яка поклала початок Театру естрадних мініатюр під його керівництвом. У театрі працювали постійні актори, серед яких була й майбутня дружина Олена Степаненко. Петросян не просто виконував номери — він ставив їх як режисер, дбав про драматургію, музичне оформлення та контакт з глядачем.
У 1985 році він закінчив режисерське відділення ГІТІСу. Це дало нові можливості для постановок. Спектаклі «Добре слово і кішці приємно», «Як поживаєте?», «Інвентаризація», «Дураки ми всі…», «Країна Лимонія, село Петросянія» стали віхами не лише його кар’єри, а й цілого жанру естрадної мініатюри. Кожен спектакль мав чітку драматургічну лінію, живі характери та філософський підтекст.
Телебачення: від «Голубого вогника» до авторських шоу
Телебачення стало для Петросяна другою рідною стихією. Уже 1964 року він вів «Голубий вогник» у прямому ефірі. У 1970–1980-х з’явилися «Артлото», «Ранкова пошта», «Аншлаг». Але справжнім феноменом стала «Смехопанорама», яку він вів з 1994 по 2019 рік. Програма поєднувала авторські монологи, сценки, музичні пародії та розповіді про історію сатири. Вона збирала мільйонні аудиторії і стала одним з найдовговічніших гумористичних проєктів російського телебачення.
З 2014 року триває «Петросян-шоу», а з 2016-го — «Юмор! Юмор!! Юмор!!!». У 2026 році виходять нові випуски цих програм на YouTube, де артист продовжує традицію живих виступів з командою. Формат шоу дозволяє поєднувати класичні монологи з сучасними сценками та участю молодих артистів. Петросян залишається не лише виконавцем, а й продюсером та ідейним лідером проєктів.
Особисте життя: драми, втрати та нове щастя
Перша дружина, балерина Белла Крігер, загинула в автокатастрофі, коли їхня донька Вікторина була ще маленькою. Дівчинка народилася 1968 року, закінчила історичний факультет МДУ, стала мистецтвознавцем і продюсером. Вона живе в Нью-Йорку, заснувала компанію з виробництва ексклюзивних скляних іграшок і продюсує документальні фільми про Бродвей.
Другий шлюб з Анною Козловською, донькою оперного співака Івана Козловського, тривав лише півтора року. Третя дружина Людмила, мистецтвознавець з Ленінграда, також залишилася в минулому. Найдовшим став союз з Оленою Степаненко — з 1985 по 2018 рік. Пара разом працювала на сцені та телебаченні, але 2018 року шлюб розпався після гучного судового процесу.
У грудні 2019 року Петросян одружився з Тетяною Брухуновою, яка до того працювала його помічницею та концертним директором. У березні 2020 року в Дубаї народився син Ваган. У жовтні 2023 року з’явилася донька Матільда. Сьогодні, у 2026 році, Вагану вже шість, а Матільді — близько двох з половиною років. Артист часто з’являється на публіці з молодою родиною, а Тетяна ділиться теплими сімейними кадрами.
Стиль гумору та творчі принципи
Петросян неодноразово говорив про систему жанру, яку сформував наприкінці 1980-х. Він спирався на принципи Чарлі Чапліна: заступатися за «маленьку» людину, викликати співчуття, сміятися над усіма і над собою. У радянські часи гумор будувався на іносказаннях та натяках. У перебудову артист одним з перших відкрито торкався заборонених тем. У 1990-ті його номери часто несли заряд оптимізму: «Не сумуй, усе буде добре!». Пізніше з’явилася гостра сатира на політику, а з 2000-х — глибокі історії про родинні стосунки та людські слабкості.
Його монологи — це не просто набір жартів. Це маленькі п’єси з чітким сюжетом, живими персонажами та несподіваним фіналом. Артист майстерно володіє паузою, інтонацією та взаємодією з залом. Навіть найпростіша побутова історія під його рукою перетворюється на притчу про людську природу.
Шістдесят років на сцені — це не просто цифра, а ціле життя, присвячене мистецтву, яке лікує сміхом і допомагає переживати найважчі часи.
Книги та літературна спадщина
Петросян — автор кількох книг. Серед них «Хочу в артисти!» (1994), «Євгений Петросян у країні анекдотів», «Від смішного до великого», «Петросмішки», «Велика мозаїка», «Над чим сміється Петросян», «Записні хиханьки-хаханьки» та інші. Це не просто збірки жартів — у них є роздуми про природу гумору, спогади про колег та роздуми про роль сміху в житті суспільства. Книги стали продовженням його сценічної філософії.
Сучасність: 80+ і нові проєкти
У 2026 році Євгений Петросян залишається активним. На офіційному сайті анонсовані сольні концерти «І в жарт, і всерйоз» у Москві (24 червня) та ювілейний «Петросян 80!» у Світлогорську (30 липня). Продовжують виходити випуски «Петросян-шоу» та «Юмор! Юмор!! Юмор!!!». Артист зберігає вірність жанру естрадної мініатюри, водночас адаптуючись до нових платформ — YouTube та онлайн-трансляцій.
Він продовжує опікуватися архівом естрадного мистецтва, підтримує молодих артистів і залишається головою Всеросійських конкурсів артистів гумористичної естради. Навіть у такому віці сцена для нього — не спогад, а живий простір, де народжується новий сміх.
Громадський резонанс та сприйняття постаті
Для багатьох поколінь росіян та жителів пострадянського простору ім’я Петросяна асоціюється з сімейним переглядом телевізора по п’ятницях або неділях. Його голос і манера подачі стали впізнаваними настільки, що пародії на нього з’являлися ще за радянських часів. У 2019 році за опитуванням ВЦВГД він посів друге місце серед улюблених російських гумористів.
Водночас його постать викликає неоднозначну реакцію. У січні 2023 року указом Президента України Володимира Зеленського Євгеній Петросян потрапив до списку персональних санкцій серед 119 російських діячів культури. Причиною стали публічні висловлювання на підтримку військових дій Росії проти України та виступи на окупованих територіях. Артист прокоментував санкції анекдотом. Цей факт суттєво вплинув на сприйняття його творчості в Україні та серед частини міжнародної аудиторії.
Попри політичні суперечки, художній доробок Петросяна — це окремий пласт естрадного мистецтва, який заслуговує на об’єктивне вивчення. Його внесок у розвиток розмовного жанру, створення авторських форматів та виховання цілої плеяди артистів залишається незаперечним.
Сьогодні, коли йому за вісімдесят, Євгений Петросян продовжує виходити на сцену. Кожне нове з’явлення — це не просто концерт, а зустріч зі своїм часом, своїми спогадами та новою публікою, яка відкриває для себе класику естрадного гумору.
