Запитайте будь-якого мешканця Ізмаїла, де знаходиться “Дев’ятка” — і вам одразу махнуть рукою у бік вулиці Фанагорійської. Цю стару народну назву носить заклад, який сьогодні офіційно іменується Дунайський центр професійної освіти, а ще донедавна звався Ізмаїльським вищим професійним училищем. Для південних околиць Одещини він уже понад пів століття залишається кузнею робочих рук — від зварників до моряків дунайського флоту.
Адреса юридична — вулиця Фанагорійська, 7, навчально-виробничі корпуси та гуртожиток розкидані поряд, поруч пульсує життя порту й набережна. Назва “9 училище” приклеїлася ще з радянських часів, коли заклад фігурував як СПТУ №9, і живе досі — у розмовах випускників, у вивісках сусідніх кав’ярень, у відгуках на освітніх порталах.
Розкажемо детально: яка історія в “Дев’ятки”, які професії там здобувають у 2026 році, чим відрізняється сучасний Дунайський ЦПО від попередніх назв, як подати документи й що чекає випускника на ринку праці українського Подунав’я.
Історія “Дев’ятки”: від СПТУ №9 до Дунайського ЦПО
Заклад змінював вивіски кілька разів, але серцевина залишалася незмінною — підготовка кваліфікованих робітників для промисловості, будівництва й водного транспорту Придунайського регіону. У радянський період він був відомий як СПТУ №9 — звідси й та сама “Дев’ятка”, яку випускники 70-х, 80-х і 90-х досі згадують з ностальгією.
Після здобуття незалежності Україною училище отримало статус державного професійно-технічного навчального закладу. У 2000-х роках його реформували у вище професійне училище, а на певному етапі заклад навіть входив до структури Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного — звідси морська спеціалізація, яку випускники цінують особливо. Згодом — короткий період підпорядкування Державному університету інфраструктури та технологій.
У червні 2018 року заклад зареєстрували у новому статусі — Дунайський центр професійної освіти, з безпосереднім підпорядкуванням Міністерству освіти і науки України. Це фактично третя реінкарнація легендарної “Дев’ятки”, але корпуси, традиції та більшість викладачів залишилися ті самі.
Цікавий нюанс: в Ізмаїлі паралельно функціонує ще один близький за назвою заклад — Ізмаїльське професійно-технічне училище на вулиці Рєпіна, 14/А, яке часто плутають з “Дев’яткою”. Це різні юридичні особи з різною спеціалізацією. Тому коли мова йде саме про “9 училище Ізмаїл”, переважно мається на увазі сучасний Дунайський ЦПО на Фанагорійській.
Які професії здобувають у Дунайському центрі професійної освіти
Спектр спеціальностей у Дев’ятці традиційно широкий — від суто наземних робітничих до морських, де потрібні міжнародні сертифікати. Випускники минулих років згадують навчання на електрогазозварника як одну з найсильніших шкіл регіону, а курси моториста й матроса з підготовкою для рейсів за кордон формували пів-Ізмаїла моряків.
| Напрям підготовки | Базова професія | Орієнтовний термін навчання |
|---|---|---|
| Водний транспорт | Моторист, матрос, судноводій малих суден | від 10 місяців до 3 років |
| Зварювальне виробництво | Електрогазозварник | 1–3 роки залежно від бази |
| Енергетика | Електромонтер з ремонту й обслуговування електроустаткування | 3 роки |
| Будівництво | Столяр (будівельний), тесляр, маляр, штукатур | 1–3 роки |
Дані наведені на основі відкритих джерел Реєстру суб’єктів освітньої діяльності та порталу Education.ua. Перелік спеціальностей може коригуватися щороку залежно від ліцензій та запитів роботодавців, тому актуальний список варто уточнювати в приймальній комісії.
Окрема перлина закладу — навчально-практичний центр за професією “Електрогазозварник”. Це не звичайна майстерня, а спеціалізована база, яку обладнали для відпрацювання сучасних технологій зварювання, у тому числі для роботи в умовах суднобудівних і ремонтних підприємств Дунайського пароплавства. Випускники з таким сертифікатом легко знаходять роботу як на українському, так і на молдовському, румунському берегах Дунаю.
Дунайський ЦПО — це класичний “профтех” з міцними традиціями: великий навчальний корпус, виробничі майстерні, спортзал та власний гуртожиток. Учні з району Бессарабії, з сіл Кілійщини, Болградщини, Ренійщини їдуть сюди на чотири-п’ять днів на тиждень, мешкаючи безпосередньо біля навчального корпусу.
Гуртожиток — це окрема глава у житті будь-якого “девʼятника”. У відгуках випускників 1990-х і 2000-х читається ціла гамма: від щирої теплоти (“вихователі максимально приділяли увагу учням”) до прохолодних спогадів про дисципліну й обмеження. Реальність, як завжди, посередині: суворіший за пансіонат, але набагато спокійніший за приватну квартиру в чужому місті.
Що отримує учень безкоштовно або за пільговими умовами в типовому профтех-закладі України:
- навчання за державним замовленням — без оплати за освітні послуги;
- стипендія, розмір якої переглядається урядом і станом на 2026 рік становить близько 1250 гривень для більшості учнів профтехзакладів;
- гаряче харчування — дво- або триразове залежно від профілю та бази;
- місце в гуртожитку для іногородніх;
- спецодяг та витратні матеріали під час виробничого навчання.
Точні умови щороку оновлюються в правилах прийому, які заклад публікує перед стартом вступної кампанії. Тому варто звіряти суми та пільги саме з документом поточного року, а не покладатися на старі форуми. Особливо це стосується учасників пільгових категорій — дітей загиблих захисників, дітей з прифронтових громад, дітей-сиріт.
Як вступити: документи, терміни, нюанси 2026 року
Вступ до закладу професійної освіти влаштований принципово простіше, ніж до університету. Жодних НМТ для більшості робітничих професій — досить базової шкільної освіти й бажання вчитися ремеслу. Це робить “Дев’ятку” реальним порятунком для тих, кому академічне навчання не пішло, але хто хоче працювати руками й заробляти.
Стандартний пакет документів для абітурієнта виглядає так:
- заява на ім’я директора із зазначенням обраної професії;
- оригінал документа про здобуту освіту — атестат або свідоцтво про базову середню освіту;
- медична довідка форми 086-У з обовʼязковою позначкою про придатність до навчання за обраною професією та індексом Руф’є;
- копія паспорта або свідоцтва про народження;
- копія облікової картки платника податків (ідентифікаційного коду);
- фотокартки розміром 3×4 см — від 4 до 6 штук;
- довідка про склад сім’ї (за наявності пільг);
- документи про пільги, якщо такі є — посвідчення дитини з багатодітної родини, ВПО, дитини військовослужбовця тощо.
Після прийому заяв проводиться співбесіда, у деяких випадках — психофізіологічний відбір (особливо актуально для морських професій, де є жорсткі вимоги до здоровʼя, зокрема до зору й слуху). Юнаки додатково подають документи військового обліку.
Орієнтовний графік приймальної комісії — з 08:00 до 16:30, обідня перерва з 12:30 до 13:00, вихідні — субота й неділя. Терміни прийому заяв зазвичай стартують у червні та тривають до серпня, але точні дати щороку затверджують окремим наказом, тому варто слідкувати за оголошеннями закладу.
Чому Дев’ятка досі актуальна у 2026 році
Можна було б припустити, що традиційний профтех у малому місті — це історія минулого. Та насправді ситуація протилежна. Україна після 2022 року катастрофічно потребує кваліфікованих робітничих рук: зварників для відновлення інфраструктури, моряків для дунайського судноплавства, електриків, будівельників. Ринок праці Подунав’я переживає бум попиту на саме ті професії, які десятиліттями готувала Дев’ятка.
Додайте до цього географію. Ізмаїл — найбільший дунайський порт України, тут базується Українське Дунайське пароплавство, поруч працюють Ренійський порт та Кілійський судноремонтний завод. Випускник із дипломом моториста або зварника знаходить роботу, не виходячи за межі рідної області. А якщо хоче — їде в європейські рейси, бо документи дунайського моряка визнаються в кількох сусідніх юрисдикціях.
Окремий бонус — гнучкість. Багато випускників Дев’ятки потім продовжують навчання у Дунайському інституті Національного університету “Одеська морська академія” або у Відокремленому структурному підрозділі “Дунайський фаховий коледж” того ж університету, отримуючи фахову передвищу або вищу освіту. Тобто профтех тут — не глухий кут, а зручна перша сходинка кар’єри.
Підводні камені й чесні мінуси
Було б нечесно малювати винятково райдужну картинку. У відгуках випускників регулярно зустрічаються претензії: дисципліна в гуртожитку, не завжди оновлена матеріально-технічна база, бюрократія. Заклад певний час фігурував у Реєстрі суб’єктів освітньої діяльності як такий, що не вносить актуальну інформацію в Єдину державну електронну базу з питань освіти, — це теж сигнал, що адміністративні процеси потребують підтягування.
З іншого боку, контраст думок випускників надзвичайно показовий: одні згадують про чудових майстрів і друзів на все життя, інші — про побутові негаразди. Як завжди в подібних історіях, багато залежить від року випуску, групи й конкретних викладачів. Ті, хто йшов учитися ремеслу й справді хотів, виходили з реальною професією. Ті, хто потрапив “аби не служити” або “аби батьки відчепились”, природно, виносили з закладу набагато менше.
Тому головна порада абітурієнту 2026 року — особисто відвідати приймальну комісію, пройтися корпусом, поговорити з учнями старших курсів. Жоден відгук в інтернеті не замінить десять хвилин у майстерні зварника, де ви побачите дугу, відчуєте запах металу й зрозумієте, ваше це чи ні.
Дунайський центр професійної освіти, він же легендарна “Дев’ятка”, залишається одним із небагатьох закладів у південній Одещині, який поєднує робітничу спадщину з реальним запитом 2026 року: люди, які вміють зварювати, водити суда й обслуговувати електрику, у воєнній і повоєнній Україні потрібні як ніколи.
Якщо вам близькі практичні професії, ви не боїтесь фізичної праці й хочете швидко вийти на ринок із реальним ремеслом — Дев’ятка варта того, щоб переступити її поріг. Інформацію про конкретний перелік професій вступного 2026 року, графік прийому документів і умови проживання у гуртожитку найкраще уточнювати безпосередньо за адресою: місто Ізмаїл, вулиця Фанагорійська, 7, або через офіційні канали закладу. А далі — все залежить уже не від відгуків, а від вашого власного бажання вчитися ремеслу.
