У лісі без жодних дозволів і квитків дозволено збирати лише лісову підстилку — тонкі сухі гілочки, що вже лежать на землі, опалу хвою, листя, кору, яка сама відшарувалася, і дрібні уламки після буревіїв чи офіційних робіт лісгоспів. Будь-які стовбури, навіть повалені вітром чи сухостій, належать державі або постійним лісокористувачам і без лісорубного квитка брати їх заборонено.
Самовільна заготівля деревини, навіть сухої, кваліфікується як порушення Лісового кодексу та статті 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Штрафи починаються від кількох сотень гривень і можуть супроводжуватися конфіскацією. Єдиний законний шлях для звичайного громадянина — купити дрова в офіційному лісгоспі або оформити документи через постійного лісокористувача.
У 2026 році правила залишилися жорсткими саме через екологічну цінність мертвої деревини та потребу контролювати обсяги. Лісова підстилка — це максимум, що можна винести без ризику протоколу.
Що саме дозволено збирати без дозволу: детальний розбір лісової підстилки
Лісова підстилка — це природний шар, який утворюється без участі людини. До неї належать лише ті елементи, які вже відділилися від дерева й лежать на ґрунті. Тонкі сухі гілочки діаметром зазвичай до двох-трьох сантиметрів, що впали самі, можна збирати для розпалювання чи невеликого багаття. Опала хвоя сосни чи ялини, сухе листя дуба, бука чи берези, а також кора, яка відшарувалася природним шляхом, також входять до цього переліку. Невеликі уламки деревини, що залишилися після офіційних санітарних рубок або сильних буревіїв, теж дозволені, але лише якщо вони дрібні й не мають ознак повноцінних колод.
За моїм досвідом роботи з людьми, які готуються до опалювального сезону, саме тут найчастіше виникає плутанина. Людина бачить суху гілку товщиною з палець і думає, що можна набрати цілий мішок. Формально так, але обсяг має залишатися мінімальним — для власних потреб, без вивезення фурами. Якщо гілки вже лежать і не потребують інструментів, ризик мінімальний. Щойно з’являється сокира чи пилка — ситуація змінюється кардинально.
У 2026 році Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства підтверджує саме цей перелік. Приклад із Київщини: після зимових сніголомів лісники дозволяли місцевим жителям збирати лише дрібні залишки на спеціально відведених ділянках, але навіть тоді рекомендували уточнювати в лісництві. Типова помилка — брати все, що «само впало». Насправді закон розрізняє підстилку і деревину. Підстилка — це те, що не має товарної цінності й не впливає на облік лісових ресурсів.
Практичний нюанс: якщо ви збираєте хмиз для багаття під час пікніка, проблем майже ніколи не виникає. Коли ж плануєте вивезти кілька мішків додому, краще зателефонувати в місцеве лісництво. У нашій практиці були випадки, коли люди отримували усні дозволи на обмежений обсяг саме дрібної підстилки. Це зберігає і нерви, і гроші.
Сухостій — це мертве дерево, яке ще стоїть. Вітровал — стовбур, повалений вітром чи снігом. Обидва види ресурсів належать до лісового фонду держави. Лісовий кодекс прямо відносить їх до спеціального використання лісових ресурсів. Без лісорубного квитка будь-яке розпилювання чи вивезення вважається самовільною заготівлею.
Екологічна причина вагома. Мертва деревина утримує вологу в ґрунті, стає домом для комах, грибів, мохів і дрібних тварин. Коли її масово забирають, порушується природний цикл відновлення лісу. У Карпатах, наприклад, після сильних вітрів 2024–2025 років лісники фіксували, що ділянки без валежника гірше відновлювалися. У Поліссі сухостій служить кормом для дятлів і місцем зимівлі багатьох видів.
Практичний кейс: у 2025 році на Черкащині кілька груп людей розпилювали повалені після буревію дерева. Їх зупинили патрулі, склали протоколи, деревину конфіскували. Аргумент «воно все одно згниє» не спрацював. Закон не робить винятків для «нікому не потрібного» ресурсу. У 2026 році позиція Держлісагентства залишилася незмінною: навіть якщо дерево лежить уже кілька років, воно все одно державна власність.
Типова помилка — вважати, що на межі лісу чи в лісосмузі правила м’якші. Лісосмуги вздовж доріг часто належать Службі автомобільних доріг або громадам, і там теж потрібен дозвіл балансоутримувача. Прибережні захисні смуги взагалі під особливою охороною згідно з Водним кодексом. Там будь-яка рубка заборонена на відстані 25–100 метрів залежно від розміру водойми.
Навіть одна розпиляна колода може стати підставою для протоколу. Інструмент у руках — майже автоматична кваліфікація як незаконна рубка. Краще залишити сухостій лісникам.
Лісорубний квиток: хто його отримує і як це працює на практиці
Лісорубний квиток — спеціальний дозвіл, який видають лише постійним лісокористувачам. Це переважно державні та комунальні лісогосподарські підприємства. Звичайний громадянин самостійно його не оформлює. Документ визначає ділянку, обсяг, строки рубки, вивезення та очищення території. Без нього будь-яка заготівля деревини незаконна.
Процедура для підприємств чітка: заява, план робіт, матеріали щодо ділянки, погодження з територіальними органами. У 2026 році багато квитків оформлюють через електронну платформу «ЕкоСистема». Для населення існує інший шлях — купівля вже заготовлених дров у лісгоспі. Потрібно звернутися з паспортом і кодом, написати заяву на обсяг (зазвичай до 15 кубометрів), оплатити і забрати зі складу.
Приклад із Житомирщини: місцеві жителі заздалегідь укладають договори з філіями ДП «Ліси України» і отримують дрова за фіксованими соціальними цінами. У 2025–2026 роках середня вартість кубометра для населення трималася в межах 1000–1100 гривень з ПДВ. Це значно дешевше за ринок і повністю законно. Альтернатива — купувати у перевірених постачальників, які мають накладні й підтвердження походження.
Підводний камінь: іноді люди намагаються «домовитися» з лісником на місці. Такі домовленості не захищають від перевірок екологічної інспекції чи поліції. Документ має бути офіційним. У нашій практиці були випадки, коли усні дозволи закінчувалися штрафами для обох сторін.
Штрафи та відповідальність: скільки доведеться заплатити у 2026 році
Стаття 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає штраф за незаконну порубку або пошкодження дерев. Для громадян — від 510 до 1020 гривень, для посадових осіб значно більше. Додатково можлива конфіскація деревини. За порушення порядку використання лісосічного фонду (стаття 64) штрафи менші — від 102 до 238 гривень, але протокол все одно складають.
Якщо шкода велика або дії систематичні, можлива кримінальна відповідальність за статтею 246 Кримінального кодексу. Тоді вже йдеться про серйозніші санкції. У 2025 році на Волині зафіксували кілька випадків, коли люди вивозили валежник вантажівками. Матеріали передали до суду, деревину конфіскували, наклали штрафи з відшкодуванням збитків.
Важливий момент: навіть зберігання дров без документів може викликати питання. Якщо в дворі лежать колоди без накладної чи квитка, перевіряючі можуть вимагати пояснень. Краще завжди мати підтвердження легального походження.
Штраф за незаконну рубку для громадян: 510–1020 грн + конфіскація.
Штраф за порушення порядку заготівлі: 102–238 грн.
Середня ціна кубометра дров у лісгоспах: близько 1000–1100 грн з ПДВ.
Екологічна цінність мертвої деревини і чому закон захищає її
Мертва деревина — не сміття. Вона формує мікроклімат лісу, накопичує вологу, стає субстратом для грибів і мохів, забезпечує їжу і притулок сотням видів. У старих лісах Полісся та Карпат частка валежника може сягати 20–30 % від загальної біомаси. Коли його масово вибирають, страждає біорізноманіття.
Дослідження українських лісівників показують: ділянки, де залишали сухостій, краще відновлювалися після посух. Комахи-ксилофаги, які живуть у гнилій деревині, стають кормом для птахів. Мохи та лишайники на валежнику утримують вологу й запобігають ерозії. У 2026 році, коли кліматичні зміни посилюють посухи та буревії, збереження мертвої деревини стає ще важливішим.
Приклад із Харківщини: у Гомільшанських лісах після обмеження самовільного збору хмизу та валежника зафіксували зростання популяцій деяких видів птахів і грибів. Це прямий результат правильного підходу. Люди, які розуміють цю логіку, рідше йдуть у ліс з пилкою.
Міф: «Сухе дерево нікому не потрібне, можна брати».
Реальність: Воно потрібне екосистемі й належить державі.
Міф: «Якщо впало само — моє».
Реальність: Статус «впало само» не змінює власника.
Практичні поради: як законно забезпечити себе дровами на зиму
Найпростіший і найнадійніший спосіб — звернутися до найближчого лісгоспу чи філії ДП «Ліси України». Більшість підприємств мають залишки дров і працюють із населенням за соціальними цінами. Потрібні паспорт, ідентифікаційний код і заява. Обсяг обмежують, але для приватного будинку цього зазвичай вистачає.
Другий варіант — купувати у перевірених постачальників, які надають повний пакет документів. У 2026 році ринок дров стабільний, ажіотажу немає. Третій шлях — використовувати альтернативи: пелети, брикети з відходів, або дрова з власних садів і присадибних ділянок (якщо вони не входять до лісового фонду).
За моїм досвідом, люди, які планують заздалегідь — улітку чи на початку осені — завжди встигають. Ті, хто чекає холодів, ризикують і ціною, і нервами. Якщо є можливість, варто домовитися з кількома сусідами й замовляти оптом — так дешевше і простіше з доставкою.
• Перевірити, чи не потрібен дозвіл на ділянку.
• Брати лише те, що лежить і не потребує інструментів.
• Не чіпати стовбури будь-якого стану.
• Мати при собі контакти місцевого лісництва.
• Не вивозити великі обсяги без документів.
Альтернативи самовільній заготівлі та зміни 2026 року
У 2026 році акцент змістився на офіційні канали. ДП «Ліси України» активно інформує населення про залишки дров на складах. Електронні сервіси спрощують оформлення. Водночас контроль посилився: патрулі, дрони, перевірки документів на вивезення.
Альтернативи очевидні. Пелети з деревної тирси дають стабільне тепло й менше засмічують димар. Брикети з соломи чи лушпиння — ще один варіант для тих, хто шукає дешевше. Власні сади: старі плодові дерева, обрізки — повністю законні й часто мають високу теплотворність.
У приватних господарствах Полтавщини й Вінниччини багато хто перейшов на комбіноване опалення: дрова + пелети. Це знижує навантаження на ліс і витрати. Ті, хто все ж хоче «свої» дрова з лісу, можуть домовитися з лісгоспом про участь у санітарних рубках як підсобна сила — іноді дозволяють забирати дрібні залишки під контролем.
Для кого: для пікніка, невеликого багаття, разового розпалювання.
Не для кого: для опалення будинку на всю зиму, для комерції, для тих, хто бере інструменти.
Закон чітко розмежовує загальне і спеціальне використання лісових ресурсів. Загальне — ягоди, гриби, трави, дрібна підстилка. Спеціальне — будь-яка деревина. Ця межа не змінювалася роками і в 2026-му залишилася такою ж. Хто її дотримується, уникає проблем і зберігає ліс для наступних поколінь. Хто ігнорує — ризикує штрафом і втратою ресурсу. Найкраща стратегія залишається простою: купувати офіційно, збирати лише дозволене і поважати правила, які захищають і природу, і людей.
