Микита Сновида, 21-річний уродженець Самара на Дніпропетровщині, виборов головний кубок у суперфіналі 17 сезону «МастерШеф». Його концепція ресторану «Під шкірою української землі» з філософією пам’яті, коріння та сили рідної землі перевершила суперницю Аліну Кузьменко не лише технікою виконання, а й глибиною емоційного послання. Перемога принесла молодому кулінару титул найкращого аматора країни, 500 тисяч гривень та можливість навчатися в легендарній школі Le Cordon Bleu.
Шлях Микити поєднав дитячу пристрасть до народних танців, карате, малювання та колекціонування з дорослим розумінням кухні як мистецтва, де хаотична фантазія зустрічається з педантичною точністю. У фіналі він представив страви, що розповідають історії: таратута як спогад про перше кохання, каре ягняти як пам’ять про пращурів і фісташкову лакітку як сучасний акорд української землі. Судді — Ектор Хіменес-Браво, Ольга Мартиновська та Володимир Ярославський — після тривалої дегустації та дискусій обрали саме його.
Ця перемога підкреслює нову хвилю української гастрономії: молоді таланти перетворюють локальні продукти та культурну пам’ять на сучасні авторські концепції, які здатні конкурувати на світовому рівні.
Хто такий Микита Сновида: шлях від молодіжного працівника до тріумфатора
Микита Сновида народився та виріс у Самарі. Ще дитиною він поєднував народні танці, карате, малювання та колекціонування. Ці захоплення сформували характер: дисципліну, увагу до деталей і водночас здатність до несподіваних творчих сплесків. Сьогодні 21-річний хлопець працює у молодіжному центрі, де організовує освітні заходи та шукає нові формати для розвитку підлітків.
На кастинг проєкту він прийшов з овочевим бульйоном з білими грибами та запеченою куркою в гостро-солодкому соусі. Двоє суддів побачили в ньому потенціал і підтримали. Протягом сезону Микита залишався собою — без штучного «телеобраз»у. Він сам зізнавався, що свідомо не підлаштовувався під очікування, навіть ризикуючи здатися незрозумілим. Саме ця щирість і внутрішня цілісність стали його головною силою.
Кулінарію він сприймає як мистецтво, де «хаотичні спалахи фантазії» переплітаються з педантичним виконанням. Його страви прості за складом, але глибокі за змістом. Це не просто їжа — це розповідь, яку гість читає смаком, текстурою та ароматом.
Суперфінал 28 червня: два ресторани, одна перемога
Останнє випробування сезону вимагало від фіналістів створити повноцінну концепцію майбутнього ресторану з філософією, меню та атмосферою. Аліна Кузьменко обрала тему української гостинності та домашнього затишку. Головним символом став хліб. Вона зустріла суддів житньо-пшеничним хлібом та узваром, а в меню подала фаршировану щуку з буряковим желе, запечене в тісті м’ясо з картоплею та тістечка з заварним кремом і регіональними ягодами. Її підхід був теплим, затишним, орієнтованим на традиційні смаки.
Микита Сновида пішов глибше — у філософію. Його ресторан «Під шкірою української землі» занурював гостя під поверхню, де живе пам’ять про пращурів, силу землі та історію народу. Інтер’єр мав асоціюватися з корінням, а кожна страва — з конкретним емоційним шаром. Закуска «Пам’ять про перше кохання» — таратута з овечим сиром та соусом із квасу — грала на ніжності та ферментованій кислотності. Основна страва «Пам’ять про пращурів» — каре ягняти з картоплею та грибною «землею» — передавала текстуру ґрунту, умамі та теплоту. Десерт — фісташкова лакітка з білого шоколаду з терпким соусом із хурми, цвітом мигдалю та розмарином — поєднував солодкість, кислоту та трав’яні ноти.
Судді оцінювали не лише смак, а й логіку сету, відповідність концепції та емоційний вплив. Концепція Микити виявилася ціліснішою, сучаснішою та глибшою. Вона не просто нагадувала про традиції — вона переосмислювала їх через призму сьогодення.
Що отримує переможець: кубок, гроші та двері у світову кухню
Переможець 17 сезону отримує головний кубок проєкту, статус найкращого кулінара-аматора України, грошову винагороду 500 тисяч гривень (до оподаткування) та можливість пройти навчання в престижній кулінарній школі Le Cordon Bleu. Це не просто призи — це реальний старт для професійної кар’єри. Багато попередніх переможців відкривали власні заклади, ставали шефами, викладали та впливали на гастрономічні тренди країни.
Для Микити ця перемога — логічне продовження шляху. Він уже демонстрував здатність мислити концептуально та технічно. Тепер у нього є ресурси, щоб втілити ідею авторського простору, де їжа стає носієм культурної пам’яті.
Історія «МастерШеф» в Україні: від аматорів до зірок гастрономії
Проєкт стартував у 2011 році на телеканалі СТБ як українська адаптація британського формату. За 17 сезонів він перетворив звичайних людей на професіоналів, які відкривають ресторани, пишуть книги, проводять майстер-класи та формують смаки мільйонів. Шоу пережило зміни суддівського складу, пандемію та навіть обстріл павільйону у 2024 році — і продовжило виходити, доводячи стійкість української культури.
Ось як виглядає галерея переможців:
| Сезон | Рік | Переможець | Ключові досягнення (станом на 2026) |
|---|---|---|---|
| 1 | 2011 | Світлана Шептуха | Живе в Нідерландах, подорожує, поєднує українські традиції з європейським стилем |
| 2 | 2012 | Єлизавета Глінська | Засновниця школи GL, авторка книг, суддя «МастерШеф. Професіонали» |
| 3 | 2013 | Ольга Мартиновська | Співзасновниця кулінарної академії, суддя з 10 сезону, активний блог |
| 5 | 2015 | Євген Клопотенко | Ресторани, проєкт Cult Food для шкільного харчування, амбасадор українського борщу |
| 15 | 2025 | Ненсі Топко | Модель, подолала хейт, стажування в азійській кухні, видає меню для ресторанів |
| 16 | 2025 | Олександр Зубко | Кондитер з Вінниці, мрія про авторську кондитерську, готується до Le Cordon Bleu |
| 17 | 2026 | Микита Сновида | Наймолодший переможець сезону, філософська кухня, робота з молоддю, Le Cordon Bleu попереду |
Дані зібрані з офіційних анонсів проєкту на сайті СТБ та публікацій у ЗМІ. Багато переможців стали суддями, викладачами або відкрили власні заклади — проєкт створює замкнене коло натхнення.
Чому саме концепція Микити вразила: аналіз страв суперфіналу
Кожна страва Микити працювала на кількох рівнях. Таратута з овечим сиром та соусом із квасу — це гра текстур: кремовість сиру пом’якшує кислотність ферментованого напою, а назва «Пам’ять про перше кохання» додає емоційного шару. Для початківців це приклад, як простий продукт (квас) може стати соусом світового рівня.
Каре ягняти з картоплею та грибною «землею» демонструє техніку сучасної кухні: грибна пудра або сушені гриби створюють текстуру ґрунту, посилюють умамі та візуально занурюють у тему. Ягня символізує турботу про землю — ніжне м’ясо, приготоване з повагою. Це страва для тих, хто вже розуміє баланс кислотності, солоності та глибини смаку.
Десерт з фісташкової лакітки, білого шоколаду, соусу з хурми та квітів мигдалю з розмарином — приклад сучасного українського десерту. Терпкість хурми зрізає солодкість шоколаду, фісташка додає горіхової глибини, а трави освіжають. Для просунутих кулінарів тут цікава робота з сезонними ягодами та травами, для початківців — ідея поєднувати знайомі смаки в новій композиції.
Аліна запропонувала більш традиційний, затишний варіант. Микита — більш концептуальний і сучасний. Судді обрали глибину.
Що це означає для української гастрономії та молодих талантів
Перемога Микити Сновиди показує, що українська кухня рухається від «домашнього» до авторського та філософського рівня. Молоді люди 21–25 років вже мислять не просто рецептами, а історіями, які їжа може розповісти про націю, пам’ять та майбутнє. Це особливо важливо після років випробувань: кухня стає простором відновлення та культурної ідентичності.
Для початківців проєкт дає чіткий сигнал: не обов’язково мати ресторанну школу за плечима. Достатньо щирості, допитливості та готовності працювати з локальними продуктами. Для просунутих — приклад, як поєднувати техніку Le Cordon Bleu з українським корінням.
Микита Сновида довів: вік, регіон і «звичайна» робота не перешкода. Головне — бачити в кухні мистецтво, яке здатне зберігати та передавати найважливіше. Його історія продовжується, і багато хто з нас ще не раз почує це ім’я в контексті нової української гастрономії.
