Група шахедів це скільки — питання, яке щовечора ставлять собі тисячі українців, коли лунає тривога. Зазвичай одна така група налічує від 20 до 40 ударних дронів-камікадзе типу Shahed-136 або російських Geran-2. Ця цифра не випадкова: саме стільки апаратів найчастіше вистачає, щоб створити реальне навантаження на системи протиповітряної оборони, змусити мобільні вогневі групи розпорошитися і водночас зберегти ресурс для наступних хвиль.
У менших групах по 5–10 дронів росіяни часто проводять розвідку маршрутів або перевіряють роботу української ППО. Коли ж формується велика ударна хвиля — 50 і більше апаратів — це вже спроба масованого прориву, іноді в комбінації з балістичними ракетами чи крилатими. У 2026 році такі великі формації стали звичнішими, хоча точна кількість у кожній групі залежить від запасів, погоди, наявності компонентів і тактичного задуму на конкретну ніч.
Що ховається за терміном «група шахедів»
Шахед-136 — це іранський дрон-камікадзе, який росіяни активно копіюють і модернізують на заводі в Алабузі. Довжина близько 3,5 метра, розмах крил 2,5 метра, вага до 200 кг, бойова частина 40–50 кг (у деяких російських версіях — важча, з термобаричним ефектом). Крейсерська швидкість 150–185 км/год, дальність польоту до 2000–2500 км. Двигун поршневий бензиновий — саме через характерний звук дрони прозвали «мопедами».
Група — це не просто купка дронів, запущених одночасно. Це скоординована формація, яка летить спільним маршрутом або з одного напрямку, часто на різних висотах і з невеликими інтервалами. Російські оператори використовують їх для насичення радіолокаційного поля, виснаження засобів ураження та створення вікон для більш дорогих ракет. Деколи до групи додають дрони-обманки типу Gerbera — вони не несуть бойової частини, але змушують ППО витрачати час і боєприпаси.
У реальних умовах 2025–2026 років група рідко буває меншою за десяток апаратів. Менше — і ефект насичення зникає. Більше 40–50 у одній хвилі — вже рідкість для окремої групи, бо тоді зростає ризик втрат від зенітних ракет і винищувачів. Тому росіяни розбивають великі удари на кілька груп, які заходять з різних напрямків: з Приморсько-Ахтарська, з Курщини, Брянщини, окупованого Криму.
Як усе змінювалося з 2022 по 2026 рік
На початку повномасштабного вторгнення групи були маленькими — по 2–5, іноді до 10 дронів. Тоді це був експеримент: перевірити, чи зможе дешевий іранський дрон долетіти до українських міст і чи вдасться перевантажити ППО. Ефективність була низькою, багато апаратів збиивали ще на підльоті.
У 2023–2024 роках розмір груп зріс до 10–20. Росіяни навчилися запускати їх хвилями з інтервалом у 10–20 хвилин, змушуючи українські мобільні групи постійно переміщуватися. Саме тоді з’явилася тактика «перевірки» — перша група зондує оборону, друга й третя вже йдуть на реальні цілі.
З 2025 року, коли виробництво в Алабузі набрало обертів (до 80–120 ударних дронів на добу плюс десятки обманок), групи стабілізувалися на рівні 20–40 апаратів. У пікові ночі 2026 року фіксували по 3–6 груп одночасно, а загальна кількість дронів за ніч сягала 400–700 і більше. За даними Інституту науки та міжнародної безпеки, у травні 2026-го добові запуски перевищували 260 апаратів у середньому, а в окремі дні — значно більше.
Типові розміри груп у 2026 році
Сьогодні, коли ви чуєте в повідомленнях Повітряних сил «зафіксовано групу шахедів», найімовірніше йдеться про 20–40 дронів. Це золотий стандарт для сучасних атак. Менші формації (5–15) використовують для розвідки або відволікання. Більші (50+) — для спроб прориву в конкретному районі, наприклад під час комбінованих ударів по енергетиці.
| Період | Типова група | Великі хвилі / за ніч | Середня добова кількість запусків |
| 2022–2023 | 2–10 | до 30–50 | десятки |
| 2024–2025 | 10–30 | 100–300+ | 100–180 |
| 2026 (січень–червень) | 20–40 (до 50+) | 400–700+ | 140–260 |
Цифри узагальнено за зведеннями Повітряних сил ЗСУ та відкритими аналітичними звітами. Кожна ніч унікальна: іноді 86 дронів ділять на три групи по 25–30, іноді одна група тягнеться довгою стрічкою вздовж кордону з Білоруссю.
Як саме формуються і запускаються групи
Запуск відбувається з наземних платформ — вантажівок або стаціонарних пускових установок. Дрони злітають поодинці або невеликими пачками з інтервалом у кілька хвилин, потім збираються в групу вже в повітрі. Сучасні російські модифікації мають покращену стійкість до радіоелектронної боротьби: антени CRPA, можливість корекції маршруту через mesh-мережі, іноді навіть камери та елементи штучного інтелекту для обходу перешкод.
Групи часто летять на малій висоті, використовуючи рельєф місцевості. Деякі апарати виконують роль «ведучих» — вони прокладають маршрут, інші йдуть за ними. Якщо перші дрони збивають, наступні можуть змінити курс. Саме тому українські сили оборони фіксують «хвилі» — перша група, друга через 15–40 хвилин, третя ще пізніше.
У 2026 році з’явилися й денні запуски, хоча класичні масовані атаки досі відбуваються вночі. Денні групи зазвичай менші й служать для підтримання постійного тиску або перевірки нових маршрутів.
Чому це важливо для ППО та для кожного з нас
Кожна група шахедів — це не просто загроза для конкретного будинку чи підстанції. Це інструмент стратегічного виснаження. Дорога зенітна ракета, яка збиває дрон вартістю в десятки тисяч доларів, — це асиметрія, на якій росіяни грають уже четвертий рік. Коли груп багато, ППО змушена розподіляти сили, і тоді зростає ймовірність прориву.
У 2026 році українські підрозділи нейтралізують значну частину шахедів — часто понад 80–90 % у масованих атаках, а в окремі місяці навіть вище. Але навіть 10–15 % проривів завдають болючої шкоди енергетиці та цивільній інфраструктурі.
Для звичайної людини «група шахедів» у повідомленні про тривогу означає: небезпека реальна, летить кілька десятків апаратів, які можуть змінювати курс. Краще перебувати в укритті до повного відбою, навіть якщо лунає «один дрон збито». Бо за ним може йти наступна хвиля.
Виробництво, модернізації та що чекає попереду
Росія нарощує випуск у Алабузі. Оцінки коливаються від 80 до 120+ ударних дронів на добу, плюс десятки дешевших обманок. Загалом у 2025 році по Україні випустили понад 50 тисяч шахедів різних типів, у 2026-му темп залишається високим — тисячі на місяць. Це дозволяє накопичувати запаси для масованих ударів раз на кілька днів.
Модернізації не зупиняються: з’являються реактивні версії Geran-3, які летять швидше і вище, складніше їх перехоплювати. Додають системи зв’язку, покращену навігацію, елементи розпізнавання цілей. Дрони стають «розумнішими», але й дорожчими — тому росіяни балансують між масовістю й якістю.
Українська сторона відповідає дронами-перехоплювачами, мобільними групами з кулеметами та зенітними установками, вдосконаленням РЕБ. Кількість збитих шахедів щомісяця вимірюється тисячами. Це не просто статистика — це реальна робота тисяч людей, які щовечора виходять на позиції.
Що варто знати просунутому читачеві
- Група з 20–40 дронів — це вже не тактика, а усталена доктрина насичення. Росіяни розраховують, що навіть при 85–90 % перехоплень кілька апаратів все одно досягнуть мети.
- Деколи до 40–50 % запущених апаратів — це дрони-обманки. Вони не завдають удару, але змушують ППО працювати на межі можливостей.
- Комбіновані удари (шахеди + ракети) найнебезпечніші. Групи дронів «відкривають» вікна в обороні для балістики.
- Виробничі обмеження існують: компоненти, двигуни, електроніка. Тому після особливо масованих атак бувають паузи в 7–14 днів — росіяни накопичують запаси.
Усе це — не абстрактні цифри. Це реальна війна технологій і витримки, де кожна група шахедів — це чергова спроба зламати українську оборону не одним потужним ударом, а постійним, виснажливим тиском. І саме тому розуміння, що таке «група шахедів це скільки», допомагає краще орієнтуватися в тому, що відбувається в небі над країною кожної ночі.
