Сергій Притула народився 22 червня 1981 року в Збаражі на Тернопільщині й пройшов шлях від яскравого телеведучого та стендап-коміка до одного з найвпливовіших волонтерів України. Його голос, колись відомий жартами в «Вар’яти-шоу» та «Хто зверху?», сьогодні збирає мільйони гривень за лічені години та координує постачання техніки на фронт. Фонд, заснований ним у 2020 році, перетворився на потужну структуру, яка у 2025 році залучила під своїм брендом 2,5 мільярда гривень — на 33% більше, ніж роком раніше.
Ця історія — не просто про цифри. Це про те, як людина з медійним досвідом і вмінням говорити щиро з мільйонами українців змогла організувати прозору, швидку та ефективну допомогу Збройним силам і цивільним. Кампанії на кшталт «Народний Байрактар» та «Народний Спартан» стали символами народної єдності, а сам Притула — прикладом того, як особиста відповідальність переростає в національний масштаб.
Сьогодні, у 2026 році, структури Фонду Сергія Притули продовжують працювати в двох напрямках: мілітарному та гуманітарному. Вони не просто закуповують дрони й броньовики, а й підтримують відновлення деокупованих територій, медичні заклади та громади, що постраждали від війни. Його приклад показує, що волонтерство може бути не стихійним поривом, а системною роботою з чіткими процесами, аудитами та пріоритетом на українське виробництво.
Дитинство та юність у Збаражі: перші уроки відповідальності
У маленькому галицькому містечку Збараж Сергій ріс у родині, де цінували освіту й допитливість. У 1997 році, ще школярем, він посів друге місце на Всеукраїнському захисті наукових робіт у Малій академії наук України. Золота медаль у школі стала логічним продовженням — хлопець не просто вчився, а й брав участь у шахових змаганнях, що розвивало стратегічне мислення.
У 1998 році Притула вступив до Тернопільської академії народного господарства на спеціальність «фінанси і кредит». Студентські роки виявилися насиченими: співзасновництво неформальної спілки «Митці», видання «Слина», активна участь у КВК. Саме там він навчився тримати увагу аудиторії, швидко реагувати на репліки й перетворювати складні теми на зрозумілі жарти. Паралельно вів ранкове шоу на «Радіо Тернопіль 106,1 FM» під псевдонімом «Сірий».
Цей період сформував характер: поєднання аналітичного розуму, артистичності та вміння працювати в команді. Коли в 2000–2001 роках він поїхав на навчання до Лондона й підробляв будівельником, вантажником та офіціантом, це додало життєвої стійкості. Повернувшись, він уже точно знав, що хоче говорити з людьми — і робити це яскраво.
Телебачення як школа довіри: від «Підйому» до «Файної Юкрайни»
У 2004 році Притула дебютував на телебаченні як ведучий програми «Було ваше, стало наше» на каналі «Інтер». Переїзд до Києва відкрив нові двері. З 2006 по 2009 рік він став резидентом «Comedy Club UA», створюючи образ «Тернопільського сірого» — іронічного, чесного й трохи саркастичного персонажа, який швидко завоював симпатії глядачів.
Найбільшу популярність принесло ранкове шоу «Підйом» на «Новому каналі» разом з Олександром Педаном та Ольгою Фреймут. Щоденне спілкування з мільйонами сімей вимагало не лише гумору, а й емпатії, вміння слухати й підтримувати. Паралельно Притула був автором, актором і співпродюсером скетч-шоу «Файна Юкрайна» — 100 випусків, які стали частиною культурного коду країни.
З 2017 по 2020 рік він вів національний відбір на «Євробачення». Ця робота вимагала дипломатії, швидких рішень і вміння працювати з творчими людьми під тиском. Усі ці навички — публічність, прозорість комунікації, здатність об’єднувати — пізніше стали фундаментом його волонтерської діяльності. Глядачі вже довіряли йому голос і слово.
2014 рік: перший крок від естради до реальної допомоги
Коли Росія анексувала Крим і почала агресію на Донбасі, Притула не залишився осторонь. З 2014 року він активно займається волонтерством: збирає кошти на автомобілі, ліки, дрони та оптику для ЗСУ. На «Новому каналі» він проводив щотижневі збори, використовуючи свою популярність для конкретної справи.
У 2016 році отримав неофіційне звання «Народний Герой України». У 2019 році — орден «За заслуги» III ступеня. Це було визнання не лише особистих зусиль, а й нового етапу в житті: гумор поступово поступався місцем справі, яка вимагала повної самовіддачі.
Саме в цей період сформувалася філософія, яку Притула пронесе крізь роки: допомагати максимально ефективно, прозоро й без зайвої бюрократії. Маленькі донати тисяч людей разом давали результат, який відчувався на фронті.
Фонд Сергія Притули: від пандемії до повномасштабної війни
У липні 2020 року, під час пандемії COVID-19, Притула зареєстрував Благодійний фонд Сергія Притули. Спочатку організація фокусувалася на гуманітарних проєктах — допомога лікарням, підтримка вразливих груп. Але 24 лютого 2022 року все змінилося.
Фонд швидко переорієнтувався: відкрив волонтерський штаб у Києві, почав координувати постачання для територіальної оборони та регулярних частин ЗСУ. Директором став Андрій Шувалов. Сьогодні фонд працює у двох напрямках — мілітарному (техніка, дрони, екіпірування) та гуманітарному (відновлення громад, медична допомога, підтримка деокупованих територій).
У 2024 році в США запрацювала окрема організація Prytula Foundation U.S.A., яка у 2025 році отримала найвищий рівень прозорості — Platinum Transparency. Це відкрило нові можливості для співпраці з американськими донорами та бізнесом.
Легендарні кампанії, які увійшли в історію
22 червня 2022 року стартувала кампанія «Народний Байрактар». Мета — зібрати 500 мільйонів гривень на три Bayraktar TB2. За три дні надійшло понад 600 мільйонів. Компанія Baykar Makina передала три дрони безкоштовно, а кошти перенаправили на інші потреби. Зокрема, у серпні 2022 року фонд уклав контракт на 17 мільйонів доларів з фінською компанією ICEYE на доступ до розвідувального супутника з синтетичною апертурою радара — це дало ЗСУ цілодобовий доступ до високоточних знімків у будь-яку погоду.
Ще одна потужна акція — «Народний Спартан» у листопаді 2022 року. Зібрали 236 мільйонів гривень за півтори доби на 50 бронетранспортерів FV103 Spartan. У підсумку закупили 101 одиницю бронетехніки різних моделей. Перші машини прибули на фронт уже в березні 2023 року.
Ранні кампанії 2022 року теж вражають швидкістю: 10 мільйонів гривень на дрон за 3,5 години, аукціон картини Марії Примаченко за 500 тисяч доларів на 125 мікроавтобусів Volkswagen T5, продаж кристального мікрофона Kalush Orchestra за 900 тисяч доларів.
Ці історії показують головне: коли людина, якій довіряють мільйони, чітко пояснює, на що потрібні кошти й звітує про результат, люди готові віддавати останні гроші. Прозорість стала головною валютою фонду.
2024–2026 роки: системна робота та нові рекорди
У 2025 році мілітарний напрямок фонду зібрав близько 2,4 мільярда гривень — на десятки відсотків більше, ніж у 2024-му. Загальні збори структур під брендом «Фонд Притули» сягнули 2,5 мільярда гривень. 88,3% закупівель здійснили в українських виробників — свідома позиція підтримки вітчизняної економіки та оборонної промисловості.
Фонд публікує щомісячні звіти на своєму сайті, використовує сучасні ERP-системи та KPI для оцінки ефективності. Гуманітарний напрямок охоплює десятки територіальних громад у 20 регіонах, підтримує понад 80 медичних закладів. Після підриву Каховської ГЕС у 2023 році фонд передав рятувальникам Херсонщини потужну грязьову помпу.
У 2024–2025 роках запустили подкаст «Гуртом та вщент» разом з Антоном Тимошенком. Лише за 2024 рік через партнерські інтеграції вдалося залучити понад 5,3 мільйона гривень, плюс додаткові перекази. Це не просто розмови — це ще один інструмент прозорої комунікації та збору коштів.
У 2026 році фонд продовжує публікувати детальні звіти щомісяця, планує посилити співпрацю з бізнесом та міжнародними донорами. Попри втому суспільства, довіра до організації залишається високою — люди бачать результат і чіткі цифри.
Політичні сторінки: спроби та свідомий вибір
У 2019 році Притула приєднався до партії «Голос» і балотувався до Верховної Ради під №30 у списку — не пройшов. У 2020 році став кандидатом у мери Києва від тієї ж партії, набрав 7,87% голосів і посів третє місце. У червні 2021 року вийшов з партії через розбіжності з керівництвом.
У 2021–2022 роках він розглядав можливість створення власної політичної сили. Але повномасштабна війна поставила все на свої місця. Притула зосередився на тому, де міг принести найбільшу користь — прямій допомозі армії та людям. У січні 2026 року в одному з коментарів він чітко дав зрозуміти: виборча історія його нині не цікавить.
Цей вибір виявився послідовним. Замість політичних ігор — щоденна, виснажлива, але конкретна робота, яка рятує життя.
Особисте життя: сім’я як тиха гавань
Притула двічі одружений. Перший шлюб з Юлією Андрійчук (2007–2013) подарував сина Дмитра (2008). Друга дружина — Катерина Сопельник, з якою вони одружилися в 2015 році. У подружжя народилися доньки Соломія (2017) та Стефанія (2021), а 1 серпня 2025 року — син Марко.
Родина рідко з’являється в публічному просторі. Катерина підтримує чоловіка в найскладніші моменти, а діти ростуть у атмосфері, де відповідальність і допомога іншим — норма, а не геройство. Притула неодноразово наголошував, що без цієї тилової підтримки він не зміг би витримувати такий ритм.
Культурний феномен: чому саме Притула став символом
Гумор і сарказм, які зробили його зіркою телебачення, перетворилися на потужний інструмент комунікації. Коли Притула звертається до людей, він не читає пафосні тексти — він говорить прямо, іноді жорстко, але завжди чесно. Це створює ефект «свого хлопця», якому можна довірити гроші й не сумніватися в результаті.
Його історія показує еволюцію українського суспільства: від розваг до відповідальності, від індивідуалізму до солідарності. Притула не просто зібрав кошти — він довів, що цивільна ініціатива може бути швидшою, гнучкішою й ефективнішою за деякі державні механізми. А ще — що прозорість і регулярна звітність здатні тримати довіру навіть у найтемніші часи.
Сьогодні, коли війна триває, Сергій Притула продовжує те, що вміє найкраще: говорити з людьми, об’єднувати їх навколо конкретної справи й перетворювати слова на реальну підтримку фронту та тилу. Його шлях — це не закінчена глава, а жива історія, яка ще неодноразово нагадуватиме українцям про силу спільноти.
